3.1.2. Планування потреби в матеріальних запасах
В загальному вигляді потребу в матеріальних запасах того або іншого матеріалу в планованому періоді можна визначити по формулі:
, (3.11)
де: П – кількість матеріалу потрібне для виконання роботи в ході планованого або розрахункового періоду;
Т – тривалість планованого або розрахункового періоду;
Ндн – норма в днях виробничого запасу;
К1 – коефіцієнт нерівномірності надходження матеріалів на складі (приймається 1.1 для автодорожнього і залізничного, 1.2 – для водяного);
К2 – коефіцієнт нерівномірності споживання (приймається 1.3).
Загальна норма виробничих запасів у днях складається з підготовчого запасу, що тече, страхового, транспортного і технологічного. І визначається:
Ндн = Нп + Нтек + Нс + Нтр + Нт, (3.12)
де: Нп – підготовчий запас, визначається часом необхідним на підготовку матеріалів до виробничого споживання (прийом, розвантаження і складування матеріалів);
Нтек – поточний запас, дорівнює потребі в тім або іншому матеріалі в період між двома суміжними постачаннями;
Нс – страховий запас, що забезпечує безперебійний процес виробництва у випадку повного використання інших частин запасу;
Нтр – знаходження матеріалу в дорозі;
Нт – передбачається лише в тому випадку, якщо необхідна попередня обробка матеріалу (наприклад, сушка деревини).
Створення нормативних запасів на підприємстві супроводжується великими витратами виробництва, а саме: будівництво складських приміщень, додаткові перевантаження матеріалів, зміст обслуговуючого персоналу, витрати в енергоресурсах та ін.
Вибір найбільш придатної стратегії для управління матеріально-технічними запасами залежить від попиту на ту або іншу статтю запасів.
В даний час для вирішення задач по підтримці оптимального запасу матеріалів на складах підприємства і скорочення витрат використовуються наступні системи управління запасами:
система управління запасами з фіксованим розміром замовлення;
система управління запасами з фіксованим інтервалом часу між замовленнями та ін.
Методика розрахунку параметрів таких систем дозволяє визначати найбільш раціональний і економічний об’єм запасів матеріалів.
Одним з методів скорочення запасів, підвищення ефективності виробництва став метод виробництва «точно вчасно», застосовуваний роздільно, а також у сукупності з системою «канбан», що широко практикуються в Японії, США, країнах Західної Європи.
Ідея методу виробництва «точно вчасно» полягає в наступному:
робити і поставляти готові вузли саме до моменту готового виробу;
окремі деталі до моменту збірки вузлів;
матеріали до моменту виготовлення деталей.
Метод виробництва «точно вчасно» заснований на виробництві малими партіями. Якщо замовляти матеріали і комплектуючі вироби великими партіями, значить потрібно мати великі запаси і природно збільшувати витрати виробництва, малими партіями витрати знижуються.
Система «канбан» по-японськи це картка, що вказувала на необхідність постачання додатково певної кількості деталей або була заказом.
Якщо картку трактувати додатково як замовлення (заказ) для постачання, то система «канбан» здавалося б, існує давно, оскільки склалася тенденція будь-яке замовлення оформляти карткою (убрання, наряд-замовлення, маршрутна карта та ін.). Але ці картки не мають нічого спільного із системою «канбан», тому що вони використовуються в системі, де розподіл замовлень здійснюється за принципом «виштовхування», а особливості системи «канбан» за принципом «витягування» (раніш них діставали, якщо зривалося замовлення). За старих часів система «витягування» діяла стихійно.
Система «канбан» забезпечує виробництво деталей, вузлів продукції в міру необхідності в них, а тому не вимагає створення надлишкового запасу.