ЗМІСТ
Стор.
Тривалість циклу в календарних днях при 2-х змінній роботі буде дорівнювати: 49
Питання для самоперевірки знань 54
Рис. 4.2. 114
Рис. 4.3. 115
Рис. 4.4. 115
Документ 144
Питання для самоперевірки знань 202
36
Тривалість циклу в календарних днях при 2-х змінній роботі буде дорівнювати: 49
Питання для самоперевірки знань 54
Рис. 4.2. 114
Рис. 4.3. 115
Рис. 4.4. 115
Документ 144
Питання для самоперевірки знань 202
78
Тривалість циклу в календарних днях при 2-х змінній роботі буде дорівнювати: 49
Питання для самоперевірки знань 54
Рис. 4.2. 114
Рис. 4.3. 115
Рис. 4.4. 115
Документ 144
Питання для самоперевірки знань 202
120
Тривалість циклу в календарних днях при 2-х змінній роботі буде дорівнювати: 49
Питання для самоперевірки знань 54
Рис. 4.2. 114
Рис. 4.3. 115
Рис. 4.4. 115
Документ 144
Питання для самоперевірки знань 202
59
Тривалість циклу в календарних днях при 2-х змінній роботі буде дорівнювати: 49
Питання для самоперевірки знань 54
Рис. 4.2. 114
Рис. 4.3. 115
Рис. 4.4. 115
Документ 144
Питання для самоперевірки знань 202
184
Тривалість циклу в календарних днях при 2-х змінній роботі буде дорівнювати: 49
Питання для самоперевірки знань 54
Рис. 4.2. 114
Рис. 4.3. 115
Рис. 4.4. 115
Документ 144
Питання для самоперевірки знань 202
289
Тривалість циклу в календарних днях при 2-х змінній роботі буде дорівнювати: 49
Питання для самоперевірки знань 54
Рис. 4.2. 114
Рис. 4.3. 115
Рис. 4.4. 115
Документ 144
Питання для самоперевірки знань 202
318
ВСТУП
Критика командно-адміністративної системи і пов’язаної з нею організації планової роботи обумовила ситуацію, коли почали боятися використовувати термін «планування». Здоровий розум не дозволяє прийняти цю точку зору, тому що колишній досвід планування, при всіх його недоліках, мав і позитивне значення. Ефективність функціонування підприємства визначається багатьма обставинами. Серед них: правильність визначення «що», «скільки», «якої якості» і «на який час» виготовляти; вибір оптимальної технології і організації виробництва; своєчасне і раціональне ресурсозабезпечення; форми і методи реалізації продукції тощо. В ринкових умовах господарювання діапазон використання цих факторів дуже великий, тому підприємство повинно прагнути до їх оптимального поєднання. А засобом такої оптимізації є планування виробничої і господарської діяльності підприємства.
Система оперативного планування «зверху – донизу», що діяла раніше, в умовах ринкової економіки з різними формами власності не допустима і є прерогативою підприємства. Вона стала економічною основою вільних ринкових відносин підприємств, різних структур і окремих осіб, з одного боку, і складовою частиною менеджменту, з іншого. Сьогодні система планування базується на договірних, контрактних зобов’язаннях і попиті на продукцію.
Оперативне планування є заключною стадією внутрішньовиробничого планування. Воно, як свідчить провідний зарубіжний досвід, відіграє важливу роль в забезпеченні своєчасного випуску та поставки продукції споживачу, виконанні робіт на основі раціонального використання обмежених ресурсів в наданий період часу. Оперативне планування виробництва продукції в ринкових умовах є провідною задачею комплексного планування соціально-економічного розвитку підприємств усіх галузей, в т.ч. в будівництві.
Планувати свою діяльність необхідно. Часто буває, що технологічно організація прораховується бездоганно, проте економічні розрахунки не виконуються, що і приводить до невдач в підприємництві. Необхідно наперед скласти план економічної діяльності підприємства. Важливо економічно грамотно розробити план закупівлі сировини, матеріалів, палива, комплектуючих деталей і напівфабрикатів, забезпеченість організації фінансовими ресурсами. Від цього залежать ефективність виробництва, розмір податку на додану вартість, оборотність оборотних коштів, рентабельність виробництва. Непродумана політика закупівель веде до переплати ПДВ, неефективного використання оборотних коштів. Реальні витрати на виробництво і реалізацію продукції, що неправильно сплановані, приводять до банкрутства господарюючого суб’єкта.
Планування займає найважливіше місце і в практичній діяльності підприємства. Разом з тим ретельний аналіз внутрішньовиробничого планування свідчить про наявність в цій області ряду недоліків, найбільш важливі з яких полягають в тому, що в рамках оперативного планування постановка цілей у власному сенсі слова фактично не проводиться. Оперативні цілі базуються, як правило, на показниках попереднього періоду. І, навпаки, дуже багато уваги приділяється бюджетним питанням, користь від рішення яких вельми сумнівна через відсутність достатнього чітких цілей.
В існуючих в теперішній час видавництвах по плануванню, в своїй більшості, оперативному плануванню відводиться незначний обсяг, в кращому випадку, глава, розділ або окрема тема. Практично немає спеціалізованих книг, які б повністю були присвячені оперативному плануванню, тому їх поява в умовах ринку край необхідна, особливо для галузі будівництва. Зараз формування портфелю замовлень будівельних організацій і їх навантаження здійснюється практично на протязі всього календарного року, що пов’язане з постійними змінами і корективами в оперативному плануванні.
Відсутні і підручники, навчальні посібники з викладання дисципліни «Оперативне планування» відповідно вимог Болонського процесу.
Враховуючи викладене, автори вирішили створити підручник, який би відповідав сучасним вимогам оперативного планування в будівництві. Навчальна програма дисципліни «Оперативне планування» складається з трьох змістових модулів:
1. Загальні наукові положення планування – основа оперативного планування виробництва.
2. Методичні основи розробки оперативних планів.
3. Диспетчерський контроль, оперативний облік виконання графіків та їх аналіз.
Перший змістовий модуль розкриває сутність, принципи, методи і функції планування, наводить загальні положення процесу системи оперативного планування, його види, визначає планування економічних показників і ресурсів на поточний період на підставі діючих нормативів.
Другий змістовий модуль надає практичні рекомендації щодо розробки місячних планів і тижнево-добових графіків, наводить способи і методи оперативного управління на основі сітьових графіків з використанням вузлового методу будівництва крупних об’єктів.
Третій змістовий модуль дозволяє форми і методи диспетчерського контролю і обліку, прийняття ефективних рішень при тижнево-добовому плануванні, націлює на постійний аналіз оперативних планів та впровадження у виробництво АСУ.
Особливої уваги у підручнику приділяється практичній стороні вивчення дисципліни «Оперативне планування». У розділах «Практикум» і «Контрольні тестові завдання» наводяться контрольні питання, безпосередньо тестові завдання, виробничі ситуації, завдання, розрахунки тощо.
Даний підручник створено з метою підготовки фахівців, що грамотно і обізнано володіють питаннями оперативного планування. Він представляє інтерес для широкого кола читачів, особливо для майбутніх управлінців і тих, хто вже сьогодні управляє підприємством.
Автори будуть вдячні читачам за пропозиції щодо удосконалення структури і змісту підручника.
Заліковий модуль I
ЗАГАЛЬНІ НАУКОВІ ПОЛОЖЕННЯ ПЛАНУВАННЯ – ОСНОВА ОПЕРАТИВНОГО ПЛАНУВАННЯ ВИРОБНИЦТВА, ЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ І РЕСУРСІВ
Змістовий модуль 1
Внутрівиробниче планування і його основи в рейтинговій економіці
Зміст
1.1. Планування, його сутність, мета і задачі. Об’єкти планування.
1.2. Наукові принципи і функції планування в ринковій економіці.
1.2.1. Принципи планування.
1.2.2. Функції планування.
1.3. Наукові методи планування.
1.4. Класифікація планів і їх види.
1.5. Річне планування і його процес. Показники річного плану.
1.5.1. Річне планування і його процес.
1.5.2. Блок-схема розрахунку річного плану.
1.5.3. Показники річного плану.
1.6. Функції планових служб і їх структура.
Висновки.
Питання для самоперевірки знань.
Література: (1, 4, 11, 17, 22, 24)
1.1. Планування, його сутність, мета і задачі. Об’єкти планування
Планування є найважливішою задачею підприємницької діяльності. Воно охоплює всі сторони діяльності підприємства, у тому числі маркетингові дослідження, виробництво і збут продукції, матеріально-технічне забезпечення і використання виробничих фондів, працю і заробітну плату, діяльність допоміжних служб і підрозділів, виробництво будівельно-монтажних робіт, соціальні процеси в колективі та ін.
Існуюча раніше система жорсткого планування в умовах ринкової економіки для сучасних підприємств із різними формами власності не прийнятна і вимагає іншого підходу.
Якщо раніш планування здійснювалося «від верху до низу» і практично носило примусовий характер, то сьогодні питання планування, його стратегія і тактика в основному є прерогативою підприємства.
Необхідність планування в ринковій економіці зв’язана з вимогами:
планування збутової і господарської діяльності підприємств, інвестицій, замовників на період виконання договірних і контрактних зобов’язань;
розробки графіків, планів, програм виконання договірних зобов’язань, контрактів, поставок сировини і готової продукції, просування товарів і їхнього збуту;
аналізу вимог споживача до асортименту і якості продукції і можливостям підприємства і задоволенні цих вимог;
визначення оборотних коштів, витрат і розходів підприємства, пов’язаних з виробництвом продукції, збутом і просуванням товарів;
аналізу конкурентів і вибору критеріїв для оцінки конкурентноздатності підприємства, вибору способів конкурентної боротьби та ін.
Застосування планування дає наступні переваги:
розширює можливості підприємства в одержанні необхідної інформації і проясняє виникаючі проблеми;
поліпшує більш раціональне використання усіх видів ресурсів;
сприяє своєчасному забезпеченню підприємства висококваліфікованими кадрами, менеджерами;
сприяє поліпшенню якості продукції, що випускається;
поліпшує контроль і координацію усіх видів діяльності на підприємстві.
Поняття «планування діяльності підприємства» – чисто економічне й управлінське, які тісно зв’язані між собою. В даний час воно стало економічною основою вільних ринкових відносин підприємств, різних структур і окремих людей, усіх суб’єктів, що хазяюють, незалежно від форм власності з одного боку і з другого боку є складовою частиною менеджменту.
Планування – це основна функція управління, що полягає у визначенні мети системи, вирішуваних задач, розробці програм і заходів, що забезпечують ефективну реалізацію схвалюваних рішень.
Сутність планування полягає в обґрунтуванні мети, способів їх досягнення на основі ефективних методів виробництва із застосуванням ресурсів усіх видів.
Основна мета планування – ув’язка потужностей, ресурсів підприємства в часі і просторі по виконавцям, замовникам і контрактам для досягнення поставлених задач.
Мета планування:
підвищення прибутку підприємства;
виживання підприємств у конкурентній боротьбі;
завоювання ринків збуту і підвищення об’ємів реалізації продукції;
вибір форми управління підприємством і методів, що дозволяють збільшити об’єми виробництва і збуту готової продукції.
Задачі планування на підприємстві:
забезпечення ритмічного і комплектного випуску продукції в заданому асортименті;
визначення видів ресурсів і мінімально необхідної потреби в них з урахуванням їх найефективнішого використовування;
постійне удосконалювання технології, організації і управляння виробництвом та ін.
Розробка планів на підприємстві охоплює всі сторони (об’єкти) його діяльності. Плануються всі необхідні параметри досягнення мети: час, потреба в матеріально-технічних і трудових ресурсах, устаткуванні і ін., із установленням термінів виконання планованих цілей при мінімальних витратах і необхідній якості.
Плани, що розробляються, об’єднуються в єдину комплексну систему і забезпечують збалансованість планових показників як по видах прийнятих ресурсів, так і по термінах виконання планів. Механізм взаємодії планів в укрупненому вигляді приведений на рис. 1.1:
Рис. 1.1. Механізм взаємодії планів
При розробці комплексного плану підприємства передбачається загальний порядок і черговість виконання робіт, установлюються єдині терміни постачання продукції, призначаються виконавці по всьому циклу діяльності. Схема планування діяльності підприємства зображена на рис. 1.2 [2].
Сам процес планування безперервний, оскільки намічені планами мета і задачі до закінчення планованого періоду коректуються в процесі їх реалізації у вигляді уточнень з розробкою оперативних планів (на квартал, місяць, декаду, тиждень, день).
План підприємства
Виконавці плану
Предмет планування
Ресурси
Строки виконання
Готова продукція
Рис. 1.2. Схема планування діяльності підприємства
У процесі планування ми постійно стикаємося з питаннями:
«Що?» (об’єкт), «хто?» (суб’єкт), «як?»(технологія, організація), «коли?» (час), «де?» (місце), «скільки?» (бюджет), «навіщо?» (ціль) [3].
План визначає кінцеву мету підприємства і направляє персонал на її виконання, визначає перелік основних робіт, передову технологію й організацію виробництва, необхідні предмети і засоби виробництва, економічні ресурси та ін. На кожному підприємстві планування його діяльності є найбільш важливою функцією менеджменту.
У планах, у тому числі оперативних, відображаються ухвалені управлінські рішення, містяться обґрунтовані розрахунки об’ємів виробництва робіт, проводиться економічна оцінка витрат виробництва і кінцевих результатів роботи підприємства за певний період часу.