3.1.3. Планування покриття потреби в матеріальних ресурсах
Після визначення потреби в МТР наступним етапом планування МТЗ є планування джерел і об’єму надходження ресурсів для покриття встановленої потреби по кожнім виду матеріалів і виробів.
Джерелами покриття планової потреби є:
очікувані залишки в матеріальних ресурсах на початок планованого періоду;
продукція власних підприємств (господарств), що знаходяться на балансі підприємства;
надходження від замовників;
мобілізація внутрішніх резервів (заходів) по економії матеріально-технічних ресурсів;
надходження з боку.
Покриття здійснюється в наступному порядку:
визначаються очікувані залишки матеріалів на початок планованого періоду:
Qож = Оф + Пож - Рож, (3.13)
де: Qф – фактичний залишок ресурсу на початок планованого періоду;
Пож, Рож – відповідно очікуване надходження і витрата ресурсу за період від дати установлення фактичного залишку до початку планового періоду;
визначається очікуване надходження матеріальних ресурсів на підставі укладених контрактів, по перехідним замовниках і по новим відповідно до протоколів намірів;
по фактичному виконанню за такий же минулий період визначається очікуване надходження матеріалів власних підприємств;
розробляються уточнюються заходи щодо економії кожного виду матеріально-технічних ресурсів по установленим формам на підприємстві;
на підставі маркетингових досліджень і по установленим зв’язкам визначаються очікувані надходження від постачальників;
Таким чином, покриття потреби в матеріалах визначиться формулою:
Ппок = Пож + Псп + Пз + Пвр + Пс, (3.14)
де: Пож – очікувані залишки на початок планованого періоду;
Псп – надходження продукції власних підприємств;
Пз – надходження від замовників;
Пвр – внутрішні резерви підприємства, у тому числі і від заходів щодо економії матеріалів;
Пс – надходження з боку від постачальників.
В загальному виді баланс визначення потреби і покриття матеріальних ресурсів виразиться рівністю:
Ппот = Ппок (3.15)
Баланси потреби і покриття в матеріальних ресурсах складаються по сталим формах.
3.2. Соціально-трудове планування
В умовах ринкової економіки соціально-трудові відносини є основою життєдіяльності всіх людей, окремих професійних груп і цілих професій. Зростає роль економічних розрахунків планів по праці, чисельності і заробітній платі – одного з найважливіших розділів оперативного планування.
При розробці оперативних планів розраховуються:
показники продуктивності праці;
фонд оплати праці;
чисельність працівників;
підготовка і підвищення кваліфікації кадрів;
складається план соціального розвитку колективу.
Вихідними даними для розробки оперативних планів є річний план підприємства (промфінплан або будфінплан), плановий об’єм реалізації і виробнича програма; потреба в кадрах; план технічного розвитку й організації виробництва, норми і нормативи витрат праці і заробітної плати.
3.2.1. Планування зростання продуктивності праці
Планування продуктивності праці в ефективній діяльності будь-якого підприємства займає центральне місце. Тому кожне підприємство, організація для реалізації своїх цілей повинна розробляти комплексну програму підвищення продуктивності праці, що включає заходи щодо підвищенню організаційно-технічного рівня, удосконалюванню технології і управління виробництвом та ін.
У будівництві, комплексна програма підвищення продуктивності праці розробляється по 5-ти основних розділах з наростаючим підсумком по кварталах поточного року і включає:
упровадження нових ефективних матеріалів, конструкцій і виробів;
удосконалювання організації і технології будівельного виробництва;
підвищення рівня механізації й автоматизації будівельного виробництва;
удосконалювання праці і заробітної плати;
удосконалювання управління будівництвом.
Продуктивність праці – це ефективність праці, що визначається кількістю продукції виробленої в одиницю часу (виробленням) або витратами праці на одиницю продукції – трудомісткості.
У = V/t; Tp = t/V, (3.16)
де: В – вироблення;
Тр – трудомісткість;
V – об’єм продукції в натуральному чи грошовому виразі;
t – кількість робочого часу витраченого на виконання робіт.
Показник рівня продуктивності праці визначається за різні одиниці часу (продуктивність за годину, змінна, денна, місячна, квартальна, з початку періоду, річна).
Вироблення одного працівника за певний період часу складе:
, (3.17)
де: Т – кількість робочих днів у певному періоді, дн;
К – коефіцієнт рівня використання робочого часу, визначуваний відношенням фактично відпрацьованого часу до календарного;
–тривалість
робочого дня (зміни);
–нормативний
час на виконання одиниця об'єму продукції,
ч.
Приклад 3.2.
Визначити
місячне (22 дні) вироблення робітника по
пристрою цегельної кладки, при коефіцієнті
рівня використання робочого часу ДО=0,95
і нормативному часі виконання одиниця
об'єму кладки
=4,4
години. Тоді буде:
В = 22 * 0,95 * 8 / 4,4 = 38 м3
Найбільше правильно характеризує продуктивність праці трудомісткість продукції або робіт. Розрізняють: нормативну, планову і фактичну трудомісткість.
Нормативна – визначається на основі виробничих норм на весь чи комплекс об’єм робіт створення або продукції її переділів шляхом складання калькуляцій.
Планова – на підставі нормативної, з урахуванням перевиконання норм на підставі впровадження різних заходів.
Фактична – визначається розподілом фактичних витрат робочого часу на об’єм виконаної або продукції робіт.
При розробці комплексного плану підвищення продуктивності праці виконується ряд розрахунків.
1. Додатковий об’єм робіт, у тому числі за рахунок підвищення вироблення, від упровадження намічених заходів у планованому періоді можна визначити по наступним формулах:
в натуральних вимірниках:
(3.18)
по плановому зниженню:
, (3.19)
де: Вп, Вб – вироблення планова і базова;
Трп, Трб – трудомісткість планова і базова;
Кр – фонд календарного робочого часу в планованому періоді;
Rп – планова чисельність працівників.
2. Зміна, скорочення або збільшення чисельності працівників у залежності від об’єму планованої продукції в планованому періоді визначається по наступним формулах:
при зміні вироблення (продуктивності):
, (3.20)
при зміні оборудоємкості:
, (3.21)
де: Vб, Vп – обсяг продукції відповідно базовій і плановій.
Приклад 3.3.
У базовому періоді підприємство випустило 700 виробів при виробленні 0,4 виробу за людино-день. За рахунок заходів планується збільшити вироблення до 0,42 изд. за людино-день, а виробів при збільшенні попиту до 800 изд. Визначити зміна чисельності.
ΔR = 800 / 0,42 - 700 / 0,40 = 1905 - 1750 = 155 осіб.
3. Темп росту продуктивності праці визначається відношенням вироблення (абсолютної продуктивності) до її базового значення:
, (3.22)
де: ΔВт – відсоток зростання продуктивності праці за планований період.
4. Для розрахунку середнього темпу зростання продуктивності праці застосовується формула обчислення середньої геометричної величини:
. (3.23)
Приклад 3.4.
За три місяці планованого періоду зростання продуктивності праці: 12%, 6%, 5% або в 1,12, 1,06, 1,05 рази. Ріст продуктивності праці за квартал складе
Вкв=1,12*1,06*1,05=1,247 рази або на 24,7%
Середній темп зростання продуктивності за місяць складе:
,
або 7,66%
Для розрахунку зростання продуктивності праці виконуються й інші розрахунки. Розроблений комплексний план підвищення продуктивності праці, статистичні й аналітичні дані є основою для оперативного планування продуктивності праці.