8.1. Диспетчеризація, її задачі і форми
Оперативне управління виробництвом розділяється на календарне планування і диспетчеризацію виробництва, тобто регулювання виробництва.
Диспетчеризація виробництва являє собою постійний оперативний контроль і безупинне регулювання виробництва з метою забезпечення запланованого випуску продукції в плині зміни, доби, а також забезпечення нормативного ходу виробництва по ТД і ДД графіках на найближчий період, місяць.
Задачі диспетчеризації:
забезпечення безумовного виконання запланованих об’ємів виробництва продукції, робіт відповідно до наявних замовлень, контрактами, договорами;
чітке регулювання ресурсами протягом доби відповідно до ходу виробництва на окремих ділянках і підрозділах підприємства;
уживання заходів і недопущення простоїв робітників, устаткування, машин і механізмів;
найшвидша ліквідація неполадок і збоїв виробництва та ін.
Існують різні форми диспетчеризації. Вони залежать від характеру виробництва, ступеня комплексної механізації й автоматизації виробничих процесів на підприємстві. На диспетчеризацію переведено багато промислових підприємств і цехи, а також електростанції, залізниці та ін. Для різного рівня виробництва застосовуються ті або інші форми диспетчеризації.
У диспетчеризації будівництва виділяють три основні форми: початкова, диспетчерське керівництво і диспетчерське управління.
Початкова диспетчеризація – це форма диспетчеризації, при якій диспетчер не є одноособовим оперативним керівником виробництва і виконує головним чином функції контролю і сигналізатора і не може впливати на хід виробничого процесу.
Диспетчерське керівництво – форма диспетчеризації в тресті (ЗАТ), при якій диспетчера здійснюють централізоване оперативне керівництво підрозділами в межах затвердженого графіка.
Диспетчерське управління – при якій диспетчер, користаючись апаратами і пультами, особисто управляє виробничими процесами. Застосовується в будівництві на бетонних заводах і в промисловості на автоматизованих підприємствах.
8.2. Структура і склад диспетчерської служби, вимоги, що пред’являються до неї, функції і обов’язки
Склад диспетчерської служби визначається розміром, типом і сферою діяльності підприємств. На великих і середніх підприємствах диспетчерська служба входить до складу основних відділів, утворює таким способом виробничо-диспетчерський або планово-диспетчерський відділ, у яких начальник є і головним диспетчером. На великих підприємствах поряд з начальником виробництва є головний диспетчер, який є заступником головного інженера. Головному диспетчеру безпосередньо підлегла диспетчерська служба.
Кількісний склад диспетчерської служби на підприємстві визначається об’ємом виробництва робіт і на підставі рекомендацій існуючих нормативів. На великих підприємствах чисельність цієї служби звичайно складає від трьох до п'яти чоловік.
До складу диспетчерської служби підприємства входять диспетчерські пункти підрозділів. Поточний контроль і регулювання ходу виробництва здійснюють чергові і змінні диспетчера. У змінних диспетчерів є помічники – оператори, які проводять оперативний облік виконання змінних і добових завдань, і одержуючих інформацію від цехів і відділів.
Головний диспетчер наділен повнотою влади й у своїй діяльності за рішенням оперативних питань виробництва є центральною фігурою. Його рішення обов'язкові для всіх підрозділів служб підприємства і підтверджені делегуванням повноважень керівництва підприємства, що складає основну рису диспетчерського керівництва.
У штатах будівельних організацій у складі диспетчерської служби передбачається:
у тресті (ЗАТ) – головний диспетчер з відповідним числом змінних чергових диспетчерів;
старші і змінні диспетчера в будівельно-монтажних організаціях і на великих будівельних комплексах;
старші і змінні диспетчера на підприємствах будіндустрії, автотранспорту, УВТК, баз механізації й в інших обслуговуючих господарствах будівництва.
Кількість змінних диспетчерів визначається числом змін: головні і старші диспетчери у своєму розпорядженні повинні мати оператора, що здійснює ведення всієї документації по обліку повідомлень з місць, обробку повідомлень і складання диспетчерського зведення.
До диспетчерської служби (ДС) підприємств і будівельних організацій пред'являється ряд вимог.
Вона повинна:
носити попереджувальні дії, заздалегідь виявляти і вчасно приймати рішення по усуненню відхилень ходу виробництва;
керуватися календарними планами випуску продукції і виробництва БМР;
одержувати постійну і точну інформацію про хід виробництва;
прийняті рішення ДС повинні бути оптимальні;
мати швидкість передачі повідомлень по каналах зв'язку та ін.
Диспетчерська служба складається з наступних елементів:
Технічні засоби диспетчеризації.
Оперативні плани, що охоплюють усі цехи, ділянки і виробництва.
Кваліфікований персонал.
Сфера діяльності диспетчерської служби охоплює всі підрозділи відділи і служби підприємства. Зразкова структура диспетчерської служби підприємства приведена на рис. 8.1.
Основні обов’язки і функції диспетчерської служби наступні:
участь у складанні графіків і розробки оперативних документів;
оперативний облік фактичного ходу виконання графіків виробництва і робіт;
виявлення відхилень фактичного ходу виконання графіків виробництва і робіт;
Рис. 8.1. Структура диспетчерської служби підприємства
прийняття оперативних рішень по попередженню і усуненню відхилень і збоїв у ході виробництва;
аналіз причин збоїв і відхилень ходу виконання графіків і розробка заходів для їхньої ліквідації;
координація роботи і планове керівництво підрозділами ділянками і виробництвом підприємства;
контроль за своєчасним і комплектним забезпеченням матеріально-технічними й іншими видами ресурсів;
підготовка оперативно-диспетчерських нарад (рапортів), проведених керівництвом підприємства;
одержання і доведення до підрозділів прогнозів погоди;
координація дій підрозділів підприємства при пожежах, аваріях і інших надзвичайних обставинах до прибуття керівництва та ін.
Функції і обов’язку диспетчерської служби уточнюються конкретною діяльністю і виробничими умовами роботи підприємства.