6.1. Сутність вузлового сітьового методу

В попередні роки на будівництві великих промислових об’єктів і комплексів знайшов широке застосування вузловий метод оперативного планування і управління будівельним виробництвом.

Сутність цього методу полягає в розчленуванні крупного об’єкту або комплексу на конструктивні і технологічно відособлені частини (вузли, підвузли), зв’язані між собою технологічними і тимчасовою залежностями і планування на цій основі інженерно-економічної підготовки виробництва.

Головна мета вузлового (поузлового) методу – комплексне виконання БМР і введення об’єктів і потужностей в експлуатацію у встановлений термін при високих техніко-економічних показниках діяльності будівельних і монтажних спеціалізованих організацій.

Основні задачі вузлового методу наступні:

• створити надійну автономну основу для: планування виробництва БМР, комплектування об’єктів ресурсами, оперативного управління і диспетчерського контролю за ходом будівництва з використанням економіко-математичних методів, електронно-обчислювальної і комп’ютерної техніки і направлену на забезпечення ввода об’єктів в експлуатацію;

• підвищити рівень управляємості за рахунок забезпечення чіткої організації і координації робіт у межах вузла або підвузла і по об'єкту в цілому;

• забезпечити максимальне поєднання робіт по комплексу або об’єкту за рахунок організації на вузлах рівнобіжних потоків;

• забезпечити найбільш раціональну концентрацію і використання матеріально-технічних і трудових ресурсів;

• скоротити до мінімуму витрати праці фахівців на безупинну оптимізацію сітьових графіків унаслідок виникнення непередбачених обставин їхнього зриву, тому що вони усуваються по окремих вузлах не торкаючись у цілому комплексу;

• створити можливість чіткої координації діяльності великого числа учасників (організацій) шляхом призначення відповідальних керівників за вузол і підвузол;

• визначити підрозділи генпідрядників і субпідрядних організацій, що протягом усього періоду будівництва здійснюють свої функції по виробництву БМР, в строго заданих межах вузла до технологічної готовності, необхідної для проведення пусконалагоджувальних робіт і випробування агрегатів, механізмів і пристроїв та ін.

Поузловий метод будівництва застосовується при зведенні об’єктів особливо складних, середній складності і великі промислові комплекси. Ступінь складності об’єктів визначається нормативними документами в залежності від числа будинків і споруд, що входять до складу комплексу, рівня уніфікації, типізації і стандартизації проектних рішень, застосування в проекті допоміжних споруд, установок і пристроїв, розмаїтості будівельних процесів, числа підрядних і субпідрядних організацій, що беруть участь у будівництві, а також об’ємів робіт.

До особливо складних комплексів відносяться об’єкти складних технологічних процесів, розвинуті і складні енергетичні і транспортні мережі і споруди. До них відносяться прокатні стани, збагачувальні фабрики, коксохімічні і хімічні заводи, доменні печі, конверторні і мартенівські цехи, машини безупинного розливання стали та ін.

Основними елементами поузлового методу є вузли і підвузли.

Вузол – це конструктивно і технологічно відособлена частина підлягаючого будівництву промислового комплексу (об’єкта), розташована в строго визначених границях, технічна готовність якої після завершення БМР дозволяє провести пусконалагоджувальні роботи і випробування агрегатів, механізмів і пристроїв.

Підвузол – відособлена частина вузла, у межах якої забезпечується виконання БМР до технічної готовності, необхідної для проведення в цілому по вузлі пусконалагоджувальних робіт, і випробування агрегатів, механізмів і пристроїв.

За призначенням вузли і підвузли підрозділяються на технологічні, будівельні і загальномайданчикові.

Технологічний вузол – конструктивно відособлена частина технологічної установки (лінії), у границях якої забезпечується виробництво БМР до технічної готовності, необхідної для проведення пусконалагоджувальних робіт, випробування агрегатів, механізмів і пристроїв (наприклад: фундаменти під устаткування, технологічні металоконструкції).

Будівельний вузол – будинок (споруда) основного виробничого призначення або його конструктивно-відособлена частина, у межах якої здійснюється виробництво БМР до технічної готовності, необхідної для передачі її під механіко-монтажні роботи. Наприклад: фундаменти каркас будівлі, несучі і обгороджуючі конструкції, покрівлі та ін.

Загальмайданчиковий вузол – група однорідних по технологічній ознаці будівель і споруд обслуговуючого і допоміжного призначення, інженерних мереж і комунікацій, по яких забезпечується виробництво БМР до технічної готовності, що дозволяє проведення іспитів. Наприклад: підготовка будівельного майданчика для будівництва тимчасової будівлі і споруди, різні мережі та ін.

Основною вимогою при формуванні вузлів є визначення границь вузлів, їхній склад і об’єми, а також основні техніко-економічні показники (вартість, трудомісткість і тривалість будівництва вузлів з наступним складанням сітіі вузла).

На підставі початкових даних (пускового комплексу, технологічної і будівельної частини проекту, зведеної системи, генплану, даних про потужність будівельних і субпідрядних організацій) генпроектувальник або генпідрядник розробляють проект вузлів, що узгоджується з виконавцями і після узгодження затверджується у встановленому порядку.

Проект вузлів включає наступні схеми:

• схему розбивки будівель і споруд пускового комплексу на вузли;

• схему вузлів і підвузлів;

• схему технологічної взаємоув’язки вузлів.