Висновки

В умовах ринкової економіки своєчасне й у необхідних кількостях забезпечення матеріально-технічними й іншими ресурсами відіграє основну роль у діяльності підприємства. Головною умовою гарантуючим реалізацію плану, а значить і цілей організації є наявність ресурсів для його виконання.

Визначення потреби і розподіл ресурсів по роботах і напрямкам, а також за часом календарного планованого періоду є найважливішою задачею планування, у тому числі оперативного.

Оперативне планування здійснюється по усіх видах ресурсів і фінансових показників, шляхом розробки квартальних і місячних планів, якими, на підставі маркетингових досліджень коректуються річні плани і завдання.

Планування матеріально-технічного постачання полягає у визначенні потреби в матеріально-технічних ресурсах на той чи інший період. Потребу в МТР визначають різними методами: із застосуванням укрупнених вимірників, методом прямого рахунка, методом аналогій, по типовому представнику та ін. Розрахунок потрібної кількості різних видів матеріальних ресурсів здійснюється роздільно як по характеру самих ресурсів, так і по характеру їхнього використання.

Особливо важливе значення надається оперативному плануванню потреби в матеріальних запасах. При управлінні запасами зважується періодичність і розмір постачання матеріальних ресурсів, що впливають на витрати збереження, транспортування й оборотність основних фондів.

Для рішення задач по підтримці оптимального запасу матеріально-технічних ресурсів застосовують системи управління запасами з фіксованим інтервалом часу і з фіксованим розміром замовлення.

Одним з методів скорочення запасів, підвищення ефективності виробництва став метод виробництва «точно вчасно», вживаний роздільно, а також у сукупності із системою «канбан», що широко практикуються в Японії, США, країнах Західної Європи та ін.

Завершальною стадією планування матеріально-технічних ресурсів є покриття в їх потребі, що виражається рівністю й оформляється балансом.

Планування трудових ресурсів є основою життєдіяльності кожного підприємства. Воно включає: розробку показників продуктивності праці, фонду оплати праці, середньої заробітної плати, чисельності працівників, підготовки і підвищення кваліфікації кадрів і розробку плану соціального розвитку колективу.

Основним елементом виробництва є люди, трудові ресурси без який неможлива будь-яка діяльність. При плануванні чисельності визначається потреба працівників по категоріях і професійному складі зі складанням балансу робочого часу. Розрізняють календарний, номінальний і робочий фонд часу одного працівника. Чисельність працівників може бути облікова, явочна, фактична, а також средньосписочна.

Ефективність використання робочого часу характеризується коефіцієнтом використання їхнього облікового складу і виражається відношенням середнього числа фактично зайнятих працівників до їх средньосписочного числа, обчисленого тільки за дні фактичної роботи організації.

Рух чисельності працівників, зв'язаний із прийомом і вибуттям характеризується показниками обороту, змінюваності і плинності кадрів.

Для визначення ефективності використання робочого часу застосовуються показники: коефіцієнти використання календарного робочого часу, питомі ваги зв’язані з утратами робочого часу, середньої і фактичної тривалості робочого періоду працівника та ін.

Планування продуктивності праці в ефективній діяльності підприємства займає центральне місце. Продуктивність праці це ефективність праці, що визначається кількістю продукції зробленої в одиницю часу (виробленням) чи витратами праці на одиницю продукції – трудомісткістю.

Продуктивність – це міра того, як організована праця на підприємстві, як організація розпоряджається ресурсами для своєчасного досягнення цілей, виражених через кількість і якість, піддана впливу різних внутрішніх і зовнішніх факторів. Управління продуктивність праці – це те ж саме, що й ефективне управління.

З цією метою на кожному підприємстві повинна розроблятися комплексна програма підвищення продуктивності праці, що включає заходи щодо підвищенню організаційно-технічного рівня, удосконалювання технології і управління виробництвом та ін.

Продуктивність праці характеризується показником рівня продуктивності праці, що визначається за різні одиниці часу, (за годину, змінна, денна, місячна, квартальна, з початку періоду, річна), а також темпом зростання і середнім темпом зростання продуктивності праці. Зміна вироблення і трудомісткості приводить до зміни чисельності.

Важливе місце в зростанні продуктивності праці займає планування підготовки і підвищення кваліфікації кадрів.

Оплата праці працівників проводиться у вигляді грошових винагород, у тому числі: заробітна плата, різні види премій і моральних стимулів.

Існує кілька систем оплати праці. Основні з них – відрядна і преміальна. Все інші є модифікацією основних.

Для своєчасного забезпечення грошових виплат на підприємствах планується створення річного, квартального, місячного фонду оплати праці.

Фонд оплати праці це сума коштів, передбачених у плановому періоді для виплати грошових винагород працівникам входять і що не входить в обліковий склад з урахуванням податкових відрахувань.

Визначальне значення при плануванні фонду оплати праці належить технічному нормуванню, що характеризується нормою часу, нормою витрат праці, нормою виробітку, нормою обслуговування, нормою чисельності і тарифікації працівників по групах і категоріям персоналу.

Для розрахунку фонду оплати праці застосовуються укрупнений метод, метод прямого рахунка, нормативний і ін. Планування фонду оплати праці методом прямого рахунка використовує середню зарплату. Розрізняють середню зарплату годинну, місячну, річну.

При плануванні середньомісячної, середньорічної заробітної плати необхідно враховувати величину мінімальної зарплати, рівень вартості життя, фінансовий стан підприємства, планове співвідношення між темпами росту заробітної плати і продуктивності праці.

Кінцевими результатами діяльності підприємства є фінансові показники. Їх планування направлено на організацію виробничо-фінансової діяльності підприємства, з метою задоволення потреб у якісній продукції й одержання прибутку. Основні з них собівартість продукції, прибуток і рентабельність.

Собівартість продукції – це індивідуальні витрати підприємства на виробництво або випуск продукції. Розрізняють кошторисну, планову і фактичну собівартість. Планова собівартість визначається на кожний планований період з урахуванням розробки заходів щодо зростання продуктивності праці, зниженню матеріалоємності, енергоємності і трудомісткості, а також поліпшенню організації і управління виробництвом.

Планування й облік показників собівартості здійснюється по напрямках діяльності підприємства і по всій номенклатурі продукції, що випускається. Собівартість включає прямі (змінні) витрати й умовно-постійні.

При плануванні собівартості, у тому числі й оперативному, необхідно враховувати як чинники знижуючі її, так і чинники що підвищують.

Основною задачею планування собівартості є виявлення і використання резервів на підприємстві, що знижують витрати на виробництво продукції і збільшують прибуток.

Прибуток – це доход підприємства від його діяльності за винятком витрат. Розрізняють балансовий і чистий прибуток.

Особливо важливе значення для підприємства придбаває необхідний прибуток, що забезпечує господарську діяльність підприємства в досягнутих масштабах, необхідну рентабельність і збереження конкурентноздатності.

Рентабельність виробництва є одним з важливих основних фінансових показників, що виміряється рівнем рентабельності. Найбільше часто використовуваними показниками рівня рентабельності є рентабельність основної діяльності (виробництва продукції), праці, рівня реалізації та ін.

Рівень планової рентабельності визначається наростаючим підсумком місячним, квартальним, піврічним і 9-ти місячним.

Фінансовий план підприємства характеризує всі сторони його виробничо-господарської діяльності і є найважливішою частиною оперативного планування. У ньому зважується дві основні задачі: балансування доходів і витрат і мінімальних виплат по позиках. Процес фінансового планування включає три етапи: аналіз фінансових показників за минулий період, стратегічне й оперативне планування.

Аналізуються наступні основні фінансові показники: ліквідності, активності, прибутковості та ін.

Основою короткострокового (оперативного) планування є складання бюджету готівки. Бюджет – це кошторис доходів і витрат підприємства. План доходів і витрат повинен включати такі показники як об’єм продажів (виторг), собівартість і всі статті витрат. План надходжень і виплат відображає рух грошових потоків на підприємстві.

Основою для складання грошових потоків (бюджету готівки) служать щоденні звіти про готівку.

Структурно-логічні моделі змістового модуля 3 наведені на рис. 3.1, 3.2, 3.3.