§120.Українські землі під владою Румунії

У 1918-1919 рр., скориставшись громадян­ської війною, яка точилася на теренах України, Румунія захопила значну кількість українських земель. Українців, які опинилися в Румунській державі, можна поділити на три групи:

• населення теренів Бессарабії;

• жителі повіту Марамарош (колишня тери­торія Угорщини);

• населення Північної Буковини.

Українське населення зазнавало всебічного соціального й націо­нального гноблення, тому час від часу піднімалося на боротьбу з оку­пантами. 1919 року відбулося Хотинське повстання, яке очолили більшовики. У ньому взяло участь понад ЗО тис. осіб, але встояти пе­ред регулярною румунською армією вони не змогли. Частина повстан­ців перейшла на терени УНР.

У вересні 1924 року в с. Татарбунарах та інших селах Південної Бессарабії спалах­нуло антирумунське повстання. Загальна кількість учасників цього виступу досягла 6 тис. осіб, але після жорстоких боїв по­встанців розбили. Над заарештованими вцілілими українцями був організований «Процес 500» (така кількість учасників опо­ру потрапила в полон до окупантів). Для захисту підсудних проводили міжнародну кампанію солідарності, у якій узяли участь видатні науковці, громадські й культурні діячі А. Барбюс, Р. Роллан, Т. Драйзер, А. Ейнштейн, Б. Шоу, Т. Манн та ін. Під тиском світової громадської більшість за­арештованих звільнили.

У 1918-1928 рр. на окупованих україн­ських землях був запроваджений воєнний стан. Щоб румунізувати українців, Буха­рест закрив усі школи, де викладали україн­ською мовою, скасував українські кафедри у вищих навчальних закладах, заборонив українську пресу, переслідував церкву. Румунська влада грабувала українські села й міста. Наприклад, з Чер­нівців до Бухареста вивезено чимало промислових об'єктів, селянство обкладалося надпо датками й розорювалося.

На підвладних Румунії територіях діяли головні політичні сили:

• Комуністична партія Буковини (заснована 1918 р.), яка боролася за воз­з'єднання з Радянською Україною. 1926 року вона об'єдналася з Комуніс­тичною партією Румунії (лідери — С. Канюк, В. Гаврилюк, Ф. Стасюк).

• Угодовці з румунською владою представлені Українською національ­ною партією (заснована 1927 р., лідер — В. Залозецький). Цій партії навіть удалося здобути декілька місць у румунському парламенті.

• Націоналістичний табір (лідери — О. Зибачинський, І. Григорович, Д. Квітковський), який, використовуючи умови конспірації, зумів об'єднати навколо себе значну кількість молоді й селянства.

1938 року в Румунії була встановлена військова диктатура й усі ук­раїнські політичні організації перейшли на нелегальне становище.

Джерела

Економічний розвиток Буковини (1926 р.)

За даними Буковинської торговельної па­лати Буковина після прилучення до Румунії неухильно занепадає економічно. Бухарест проводить у цьому напрямку певну лінію.

З 15 млрд. лей, що їх дав Румунський дер­жавний банк у формі кредиту всім провінціям Румунії, Буковина дістала лише 15 млн., тобто одну тисячну частку загальної суми креди­ту. Зате прибутки, що має Румунія з Буко­вини, становлять 15% державного бюд­жету Румунії.

Політика уряду королівської Румунії щодо освіти на Буковині

(1926 р.)

Буковинська українська газета «Бороть­ба» повідомляє, що міністерство освіти від­повіло категоричною відмовою на колективне прохання українських сіл Буковини відкрити в країні школи з викладовою українською мо­вою. Клопотання підписали 40 тис. виборних від селян.

У зв'язку з цим міністерство освіти заяв­ляє, що на всі нові клопотання в цій справі відповіді не буде.