§128. Післявоєнна відбудова і розвиток України в 1945 - на початку 1950-х рр.

Україна в період повоєнної відбудови. Економічне та політичне становище республіки

Війна принесла багато втрат Україні. Від рук фашистів загинув кожний шостий її житель (на фронтах Другої світової війни загинуло близько 6 млн. осіб, стільки ж закатували фашисти під час окупації). Гітлерівці зруйнували 714 міст, селищ, понад 28 тис. сіл і понад 16 тис. підприємств, 10 млн. осіб залишилося без житла. Україна втратила 18 тис. лікуваль­них установ, 33 тис. шкіл і технікумів, наукових установ і вузів, 19 тис. бібліотек. Прямі збитки народного господарства України становили 285 млрд. крб. З них 106 млрд. припадає на державні підприємства й установи і 88,1 млрд. — на особисте майно громадян. Загальні втрати по СРСР: зруйновано 1 710 міст, 70 тис. сіл, без житла залишилося 25 млн. осіб, збитки обчислюють 679 млрд. крб., прямі втрати — 2,509 трлн. крб. У руїнах лежали «Запоріжсталь», «Азовсталь», Маріу­польський металургійний завод, Макіївський завод ім. С. Кірова, гор­дість перших п'ятирічок — Дніпрогес, шахти Донецького вугільного басейну.

У важких умовах жила більшість населення України. Не вистачало продуктів харчування, одягу, взуття. Мільйони людей тулилися в зем­лянках, бараках, гуртожитках і переповнених комунальних квартирах.

Досить складним залишалося внутрішньополітичне становище, особ­ливо в західних регіонах України, де з поверненням радянської влади з небаченою силою спалахнула боротьба з ОУН - УПА. Насадження тота­літарного режиму, прискорена радянізація західних областей після ви­гнання німців, масові репресії проти місцевого населення призвели до спалаху громадянської війни. Спираючись на значну підтримку місцево­го населення, боротьба ОУН - УПА активізувалася.

Після завершення війни Україна активно виходить на міжнародну аре­ну. 1944 року створено Міністерство закордонних справ УРСР, яке очолив відомий радянський письменник О. Корнійчук. У квітні 1945 року Україна разом з СРСР та Білоруссю була включена до складу 47 країн-засновників ООН. Українські представники з'явилися в ЮНЕСКО, Міжнародній ор­ганізації праці та ін. З одного боку, міжнародна діяльність республіки має позитивний характер, а, з другого, — вона повністю залежить від рішень Москви.

29 червня 1945 року між СРСР і Чехословаччиною підписано Договір про входження Закарпатської України до складу УРСР. 16 серпня 1945 року були врегульовані територіальні проблеми між Радянським Со­юзом та Польщею і Румунією, підписано документи про встановлення но­вого кордону. 10 лютого 1947 року в Парижі представники СРСР, БРСР, УРСР разом з іншими державами підписали договори з країнами, які в ро­ки Другої світової війни воювали на боці гітлерівської Німеччини: Ру­мунією, Угорщиною, Фінляндією, Болгарією та Італією.

Відбудова народного господарства України

У досить складних і суперечливих умовах почалася післявоєнна відбу­дова народного господарства України. Ціною величезного напруження сил загоювалися рани війни. У відбудові народного господарства доводи­лося долати чимало труднощів. Наприклад, союзний уряд визнав недо­цільним, економічно неефективним повернення в Україну багатьох об'єк­тів промисловості та сільського господарства. Доводилося все починати спочатку.

Сталінська пропагандистська машина вдалася до добре випробуваних ідеологічних гасел: «Потрібне напруження всіх сил для відбудови. Тепер ми живемо складно, відбудуємося — і все зміниться на краще». У республі­ці широкого розмаху досягло соціалістичне змаган­ня. Для пропаганди нової політики встановлено ме­даль «За відбудову вугільних шахт Донбасу».

У серпні 1946 року Верховна Рада УРСР схвали­ла п'ятирічний план відбудови й розвитку народ­ного господарства республіки на 1946-1950 рр. Про­тягом п'ятирічки обсяг капіталовкладень у відбу­дову народного господарства в 3 рази перевищував фінансування всіх попередніх трьох п'ятирічок разом узятих. За темпами будівництва Україна нагадувала 30-ті роки. Наприклад, до жовтня 1945 року в республіці відбудовано 123 з 306 основних шахт. Навесні 1947 року Дніпрогес дав перший струм. Піднялися з руїн «Запоріжсталь» і «Азовсталь», ма­шинобудівні підприємства Києва, Харкова та інших міст, здано в експлуатацію найбільший на той час в СРСР та Європі газопровід «Дашава - Київ». Обсяг ва­лової продукції промисловості України за першу піс- лявоєнну п'ятирічку збільшився в 4,5 раза й переви- щував рівень 1940 року на 15%. На кінець п'ятирічки Україна виробляла чавуну, сталі, кам'яного вугілля стільки, як у довоєнний час, а з виробництва прокату, чорних металів, продукції машинобудування, електро­енергії, залізної руди показники значно перевищували цей .рівень.

Успіхи відбудови дозволили 1947року скасувати карткову систему і провести грошову реформу, яка знецінила особисті заощадження громадян. З 1946 року Радянський Союз опинився в стані «холодної війни» зі своїми колишніми союзниками по антигітлерівській коаліції (США, Ве­ликобританією та ін.). Розраховувати на міжнародну допомогу не доводи­лося. З'явилася страхітлива примара «Третьої світової війни». Тому післявоєнна відбудова здійснювалася переважно знайомим з радянської історії методом: спочатку — метал і вугілля, зброя, потім — життєвий рівень людей.

Сільське господарство України в повоєнний час. Голод 1946-1947 рр.

Найгостріше проблеми відбудови народного господарства виявилися в сільському господарстві:

• війна підірвала матеріальну базу колективних господарств, значна кількість колгоспів і радгоспів була зруйнована, занепали виробничі площі, гостро відчувалася нестача техніки;

• протягом 1943-1945 рр. основною робочою силою колективних госпо­дарств були жінки, підлітки, діти, інваліди;

• після повернення радянської влади на селі починали відновлюватися звичайні командно-адміністративні порядки минулого, які мало врахо­вували інтереси господарств і людей;

• визнано за недоцільне повернення значної частини евакуйованих господарств;

• надмірні податки виснажували підсобні селянські господарства — по­датки стягували з тих, хто тримав свиней, мав яблуні й груші, селянам треба було здавати державі молоко (по 200 л на рік з господарства). Се­лян примушували купувати на великі суми облігації державної позики. Голод 1946—1947 рр. Малосніжну зиму 1945 року змінило посушливе

літо 1946 року, зимові та ярові культури майже цілком загинули. Невро­жайного 1946 року для України був установлений великий хлібоза­готівельний план, який становив 340 млн. пудів зерна. З часом і його збільшили.

Щоб забезпечити виконання державних планів, у сільські райони Ук­раїни прибули представники найвищих партійних і радянських органів, судів, прокуратури. Незважаючи на те, що врожай в окремих областях України становив 2-3 ц з га, була відновлена практика 30-х рр. конфіска­ції хліба. Попри силові методи, план хлібозаготівель виконано на 62,4%. Як і в 30-ті рр., замайоріли знайомі штампи «приховування зерна», «роз­крадання», « саботаж ».

Відновив свою діяльність закон «Про п'ять колосків». За 1946 - поча­ток 1947 рр. в УРСР засуджено до різних термінів покарання й навіть розстрілу понад 1 300 голів колгоспів. Боячись репресій, районні й міс­цеві керівники почали здавати за планом заготівель насіннєвий фонд.

На фоні неврожаю та надмірних поста­вок зерна в республіці загострилася проб­лема кормів. З 1946 року почався масовий падіж худоби. На 1 січня 1947 року по­голів'я великої рогатої худоби в Україні зменшилося на 46 тис. голів, на 1 млн. сви­ней, на 35 тис. коней. Щоб запобігти ка­тастрофі, колгоспним господарствам реко­мендували збільшити здачу м'яса державі. Окремі райони навіть рапортували про ус­піхи перевиконання таких поставок.

Катастрофа насувалася швидко. Узимку 1946 року Україна зазнала нового удару голоду. Селяни змушені були відкопувати з-під снігу мерзлу картоплю, буряки — усе, що залишилося на колгоспних полях після збирання. їли кору дерев, дрібних гризунів тощо.

Унаслідок недоїдання серед селян поширювалася дистрофія, різнома­нітні хвороби. Швидко зростала смертність серед сільського населення.

Органи МВС зафіксували непоодинокі ви­падки канібалізму (людоїдства).

У період голоду з України відбувався ма­совий вивіз сільськогосподарської продук­ції. Так, з СРСР для допомоги країнам так званої «народної демократії» (Польщі, Че-хословаччині, Болгарії, Румунії та ін.) ви­везено 1,7 млн. пудів хліба.

Сам М. Хрущов, як і багато партійних та радянських керівників, неодноразово звер­талися до Москви, і особисто до Й. Сталі­на, щоб повідомити про трагічний стан у сільському господарстві республіки.

Коли ж М. Хрущов особисто попросив до­помоги в «батька народів», Й. Сталін роз­лютився: «Ти, — кричав він М. Хрущову, — м'якотілий. Тебе обдурюють, вони грають на твоїй сентиментальності. Вони прагнуть, щоб ми розтринь­кали наші державні запаси». В обмеженому колі Сталін назвав М. Хру­щова «підозрілим типом». М. Хрущова пізніше звільнено з посади першо­го секретаря ЦК КП(б)У, а на цю посаду був призначений Л. Каганович.

Катастрофа в українському селі примусила сталінське керівництво на­дати певну допомогу республіці. З державних фондів України була нада­на позика — 35 млн. пудів зерна. До республіки додатково направлено трактори та іншу сільськогосподарську техніку. 140 млн. крб. виділено УРСР для безплатного харчування населення.

Становище поступово стабілізувалося, але наслідки третього голоду бу­ли подолані не повністю. Унаслідок голоду 1946 року в республіці загину­ло 800 тис. осіб, 1 млн. хворів на дистрофію.

Сільськогосподарське виробництво України вдалося вирівняти в 1950 році. Проте воно залишилося малопродуктивним. Як слушно під­креслив український історик Ю. Зайцев, це зумовлено:

низькою врожайністю культур;

недостатньою матеріальною зацікавленістю трудящих у розвитку кол­госпного виробництва;

низькими заготівельними цінами на продукцію сільського господарства; • командно-бюрократичною системою управління й планування.

Голод 1946-1947 рр. залишився в історичній пам'яті українського на­роду. Одна із сучасниць так схарактеризувала його причини: «Сталін хотів усіх людей України видушить».

Сам же кремлівський диктатор уважав по-іншому. У голодні повоєнні роки він по-блюзнірськи стверджував: «Нема більше України з відсталим господарством, з відсталою культурою, зі злиденним населенням, є Укра­їна... з найбільш передовим у світі соціалістичним сільським господарст­вом... Україна, у якій творцем і розпорядником усіх багатств є сам народ».

Джерела

З інформації

Міністерства державної безпеки УРСР

щодо політичних настроїв населення

у зв'язку з голодом

(грудень 1947 р.)

З висловлювань громадян: «Життя в Пол­таві дуже важке. Дуже багато людей пухне... Не знаю, як дожити до врожаю».

«Ось дочекалися врожаю, а хліб від нас вивозять в інші країни... Нам знову доведеть­ся голодувати».

«Із продуктів нічого не одержую, станови­ще жахливе, а вдіяти нічого не можна. З такою великою сім'єю їхати без грошей нікуди. Вою­вав чотири роки, нагороджений орденами й ме­далями, а ось після війни нікому не потрібен...».

Джерела

Зі спогадів М. Хрущова Незабаром стали надходити офіційні пові­домлення про людей, які померли з голоду. Від­мічалися випадки людоїдства... Кириченко, який був тоді секретарем Одеського обласно­го комітету партії, сказав мені, що він їздив в один з колгоспів перевірити, як люди перено­сять зиму. Йому запропонували зайти до однієї жінки, що працювала в цьому колгоспі. Ось як він розповідав про це: «Я побачив страхітливу ливу картину. Жінка різала на частини труп своєї дитини, який лежав на столі. При цьому вона промовляла: «Маланку вже з'їли. Тепер ось засолимо Іванка, протримаємося ще тро­хи». Уявляєш собі все це? Ця жінка з голоду збожеволіла й зарізала своїх дітей.