§124. Внесок працівників тилу України в перемогу над фашизмом у роки Другої світової війни

Промисловість і сільське господарство фронту

Евакуація промислових та сільськогосподарських об'єктів України в східні райони Радянського Союзу (Поволжя, Урал, Сибір, Середня Азія) відбувалася за загальним планом Державного комітету оборони (ДКО). Ця програма передбачала:

• переведення народного господарства на воєнні рейки;

• мобілізацію виробничих потужностей економіки на потреби армії та фло­ту, перехід промислових підприємств на випуск військової продукції;

• мобілізацію матеріальних ресурсів сільського господарства на потреби збройних сил, військових та оборонних галузей;

• перебудову транспорту для військових потреб, підвищення ефектив­ності залізниць, введення військового графіка перевезень, забезпечен­ня першочергового руху військових потягів;

• забезпечення потрібними кадрами нових та евакуйованих військових об'єктів, особливо оборонних та металургійних підприємств, електро­станцій, залізниць тощо.

Організація оборонної індустрії в тилових районах СРСР складалася з трьох основних етапів:

• евакуації промислових потужностей та об'єктів сільського господарства;

• розгортання промислових та сільськогосподарських комплексів на но­вих місцях;

• випуску військової продукції та забезпечення всім необхідним військо­вих галузей.

Евакуація підприємств здійснювалася в дуже важких умовах постійно­го бомбардування чи артилерійських обстрілів німців. Незважаючи на військові труднощі (поразки радянських військ, швидке просування нім­ців, певну розгубленість місцевого керівництва і безгосподарність), з лип­ня 1941 року по середину 1942 року з України в цілому вдалося евакуюва­ти найголовніші промислові об'єкти і вивести їх на довоєнні потужності. Евакуацію народногосподарських об'єктів у глибокий тил цілком справедливо вважають першою великою перемогою над нацистською Німеччиною.

Трудовий подвиг українців у тилу

Виробничі колективи України разом з місцевим населенням починали відразу налагоджувати підприємства. Працювати доводилося в складних

кліматичних умовах, без відпусток і вихід­них, по 12-14 годин на добу. Нерідко ро­бітники тижнями не спали і їли в цехах.

Гасло «Все для фронту! Все для Перемоги!» стало нормою життя працівників тилу. Вагомий внесок у перемогу над ворогом на­лежить українським металургам, підприєм­ствам «Дніпроспецсталі», «Запоріжсталі». За 6 місяців побудовано й уведено в дію про­відні цехи Маріупольського металургійного заводу ім. В. Куйбишева. До війни їх зводили протягом трьох років. А на початку листопада 1942 року і цех виробив перші партії труб.

В умовах воєнного часу постійно зростала потреба в продукції паливно-енергетичного комплексу. Особливо це стосувалося вугілля. На підприємства вугільної галузі східних ра­йонів СРСР перевезено 54 тис. шахтарів з Дон­басу. Олексій Стаханов став восени 1941 року на чолі тресту «Карагандавугілля», а славетний український шахтар Микита Ізотов у жовтні 1942 року очолив трест «Челябвугілля».

Як і в ЗО-ті рр., серед місцевих шахтарів організовано стаханівські та ізотівські школи, де гірники здобували навички високопродуктивної праці. Прихід на шах­ти гірників Донбасу значно вплинув на ефективність праці всіх трудових колективів. У складних умовах війни (нестача кваліфікованої робочої си­ли, підготовка і перепідготовка кадрів, низький рівень механізації праці, погані матеріально-побутові умови гірників) удалося значно підвищити ефективність праці. Наприклад, якщо в січні 1942 року середньодобовий видобуток вугілля на шахтах Челябінського вугільного басейну становив 14,6 тис, у травні цього ж року — 19,8 тис, то в серпні — 23,7 тис. т.

Постійно зростали темпи видобутку залізної руди. На схід перебазува­лися численні колективи гірників Криворіжжя та Нікополя. Разом з трудівниками Уралу вони освоїли нові залізо­рудні басейни. Криворізькі гірники О. Семиволос, І. Завертайло, С. Єременко, які працю­вали на уральських рудниках, виробляли по­над 10 норм за зміну. 1942 року О. Семиволос установив новий рекорд — виконав 45 норм за зміну.

Героїчною працею відзначалися українські машинобудівники. Танкові заводи Уралу що­місяця випускали 2 тис. танків. Тільки трудів­ники Харківського тракторного заводу випус­тили тисячі бойових машин.

За найактивнішої участі українських ро­бітників, інженерів, службовців у східних районах СРСР побудовано 2 250 великих про­мислових підприємств. Уже на кінець 1942 ро­ку Радянський Союз обігнав гітлерівську Ні­меччину з виробництва військової техніки та озброєння.

Евакуація колгоспів і радгоспів з України здійснювалася переважно до Поволжя та Казах­стану. До середини осені 1941 року вдалося вивезти в радянський тил біля 2 млн. т зерна та зернопродуктів, понад 6 млн. голів худоби, близько 26 тис. тракторів, різноманітне майно кол­госпів, радгоспів, МТС. Не вдалося евакуювати понад 40 тис. тракторів, 900 тис. т зерна та зернопродуктів, 87% поголів'я худоби. До тилових районів СРСР евакуювали з України 40 тис. кваліфікованих сільськогос­подарських працівників.

Зразки самовідданої праці демонстрували передовики перших п'яти­річок. 1942 року бригада П. Ангеліної в складі її сестер Надії, Олени та Катерини, працюючи на трьох тракторах, обробила 4 990 га землі в кол­госпі Західно-Казахстанської області.

Маючи багатий досвід вирощування зернових і технічних культур, високоефективного тваринництва, трудівники сільського господарства України надали істотну допомогу колгоспам і радгоспам східних регіонів. За 1942-1945 рр. посівні площі в Радянському Союзі збільшилися на 26 млн. га. За роки війни колгоспи й радгоспи України здали державі 16,5 млн. т зерна, 400 тис. т м'яса, майже 250 тис. т молока.

У 1942 році трудівники тилу започаткували ще один патріотичний рух — збір коштів на будівництво танкових колон, артилерійських бата­рей, авіаційних ескадр. Трудящі України взяли активну участь у збиранні коштів на танкову колону «За Радянську Україну».

Героїчний подвиг трударів села України мав великий вплив на забезпечення Черво­ної армії продовольством. Наприклад, до­бова харчова норма бійців і командирів складалася з хліба, масла, цукру, картоплі, макаронних виробів, м'ясопродуктів.

Джерела

З листа дружини Героя Радянського Союзу П. Тур'яна з Куйбишева своєму чоловікові

на фронт

Я з тобою, любий! Мої дівчата удостоєні звання фронтової бригади. Ми, жінки, віддаємо всі сили для того, щоб більше виго­товити зброї, щоб ви швидше розгромили во­рога й повернулися додому.

Джерела

З листа до керівництва ЦК КП(б) України від евакуйованих колгоспників Ворошиловградської області Ми знаємо, що радянський тил — це той же фронт, і віддамо всі сили самовідданій праці на допомогу фронту. Фронту потрібне обмундирування, продовольство, і ми це дамо. Про це дбає кожний з нас.