§48. Гетьман усієї України Іван Самоилович

1672 року лівобережна старшина скинула з гетьманства Д. Много­грішного і на Конотопській раді обрала гетьманом Лівобережної України Івана Самойловича, якого підтримала Росія.

Конотопські статті. 17 червня 1672 року після обрання на загальній козацькій раді в Козачій Діброві поблизу Конотопа гетьманом Лівобереж­ної України Івана Самойловича між гетьман­ським урядом і царською адміністрацією був під­писаний договір. Ця угода проголошувала основні принципи міждержавних відносин між Геть­манщиною та Московським царством. Під час підписання статей було присутнє московське по­сольство на чолі з Г. Ромодановським, свідками також стали архієпископ Л. Баранович, гене­ральна й полкова старшина, козацькі війська (4 тис. осіб) і делегація ніжинських міщан. Ко­нотопські статті, які нараховували 10 нових пунктів, були складені на основі Глухівських статей 1669 року з деякими доповненнями. Статті обмежували політичні права гетьманського уря­ду, особливо в галузі зовнішньої політики: • новообраному гетьманові заборонялося без цар­ського указу й старшинської ради висилати посольства до іноземних держав і, особливо, підтримувати відносини з гетьманом П. Дорошенком;

• лівобережним полкам заборонялося на­давати військову допомогу П. Дорошен­ку в його боротьбі проти Польщі;

• гетьманська влада значно обмежувалася на користь старшини;

• гетьман не мав права позбавляти стар­шину урядів [посад. — Авт.] або карати їх без згоди старшинської ради чи виро­ку військового суду.

Скасувавши компанійські полки як ре­альну військову силу, на яку міг опертися гетьман, Конотопські статті створили пере­думови для посилення колоніальних впли­вів московського уряду в Гетьманщині.

17 березня 1674 року І. Самойловича проголосили гетьманом усієї України. Новий гетьман готував похід проти П. До­рошенка. Десятки правобережних пол­ків визнали І. Самойловича своїм гетьма­ном. У червні 1674 року московська армія під командуванням воєводи Г. Ромода-новського та козацькі полки на чолі з гетьманом І. Самойловичем уступили на Правобережжя й узяли в об­логу гетьманську столицю — Чигирин. Протягом двох тижнів геть­манські війська завзято обороняли місто. На допомогу П. Дорошенку до Чигирина підійшла турецько-татарська армія під командуванням візира Кари-Мустафи, яка змусила армію І. Самойловича й москов­ські війська відступити.

Правобережна Україна знову перейшла під владу П. Дорошенка. Про­те ситуація на Правобережжі була надзвичайно складною. Роки вис­нажливої війни перетворили українські міста й села на правому березі Дніпра на суцільну руїну. Турецькі залоги, закріпившись у страте­гічно важливих містах, вимагали сплати данини турецькому султа­нові, руйнували церкви або перетворювали їх на мечеті, грабували й захоплювали в полон місцеве населення. Мешканці цілих сіл були зму­шені тікати на лівий берег Дніпра, сподіваючись знайти там безпечні умови для життя. Авторитет гетьмана серед україн­ського населення падав.

Спостерігаючи таку ситуацію, розчарований політи­кою Туреччини П. Дорошенко вирішив зректися булави. Восени 1676 року на козацькій раді в Чигирині він склав гетьманські клейноди, а І. Сірко прийняв від нього прися­гу на вірність цареві. Проте московський уряд вимагав від П. Дорошенка присяги на лівому березі Дніпра й у присут­ності І. Самойловича та Г. Ромодановського, від чого П. До­рошенко рішуче відмовився.

Восени 1676 року 30-тис. московська армія разом з полками Івана Са­мойловича знову обложила Чигирин. 19 вересня 1676 року розпочався штурм гетьманської столиці, яку обороняв двотисячний загін стрільців. Після кількагодинного запеклого бою П. Дорошенко, розуміючи всю без­вихідь становища, переконав козаків припинити опір (За «Довідником з історії України »).

Джерела

Витяг з літопису С. Величка Конотопські статті

...Стаття 3. Щоб гетьман без відома всього війська нікого не судив і не карав. Били чолом великому государю, його царській велич­ності, генеральні — обозний Петро Забіла, судді Іван Самойлов та Іван Домонтов, писар Карпо Мокрієв, — полковники, сотники, уся старшина і все Запорізьке Військо, щоб вони не терпіли ніякої неволі й жорстокості від нашого новообраного гетьмана, як то було від зрадника Демка, і щоб він над ними не чи­нив ніякого суду без поради всієї старшини і безневинно. А за переступ, коли хто в тому об'явиться, судом і доказом військовим (ка­рав і відставляв від чину, коли хто того чину буде недостойний, також і з іншим військовим товариством), і посполитим народом чинив не за волею, а за судом і правом.

Великий государ, його царська величність, ударував генеральних — обозного Петра Забі­лу, суддів Івана Самойлова та Івана Домонто-ва, писаря Карпа Мокрієва, — усю старшину й хто буде після них, також усе Запорізьке Вій­сько, велів бути цій статті за їхнім чолобиттям.