§43. Гетьманування

Юрія Хмельницького

Переяславські статті. У жовтні 1659 року в Пе­реяславі в оточенні російських військ під коман­дуванням О. Трубецького козацька старшина зно­ву обрала гетьманом Юрія Хмельницького. Юрія примусили підписати невигідний для України до­говір, так звані Переяславські статті, за яким:

• російські загони мали право розташовуватися в усіх великих містах України;

• російські воєводи мали право перебувати в Києві, Переяславі, Ніжині, Умані, Брацлаві;

• козакам заборонялося здійснювати походи й вести зовнішню політику без дозволу царя;

• обрання гетьмана, призначення старшин і пол­ковників відтепер могло відбуватися тільки з царського дозволу;

• новообраний гетьман мав присягати на вір­ність московському цареві;

• козаки були зобов'язані вирушати в похід за наказом царя;

• українська церква підпорядковувалася мос­ковському патріархатові (За «Довідником з історії України»).

Польсько-російська війна за українські землі 1660 року

У 1660 році розпочалася нова війна між Польщею і Московщиною за українські землі, у якій узяли участь і українські війська, очолювані Ю. Хмельницьким. Воєнна кампанія московських військ під командуван­ням В. Шереметєва, до яких, за наказом Ю. Хмельницького, приєднався козацький корпус під проводом Т. Цецюри, заверши­лася нищівною поразкою під Чудновом.

У світлі таких подій 27 жовтня 1660 ро­ку гетьман Ю. Хмельницький оголосив про свій перехід на бік поляків та уклав з Польщею Слободищенський трактат.

Слободищенський трактат. 27 жовтня 1660 року між гетьманом України Ю. Хмель­ницьким і Польщею в містечку Слободищі біля м. Чуднова був підписаний Слобо­дищенський трактат. Провідну роль у вироб­ленні його умов з української сторони відігра­ли козацькі старшини Г. Гуляницький, Г. Лісницький та митрополит Д, Балабан, а з польської — коронний гетьман С. Потоць-кий і польний гетьман Ю. Любомирський.

Цей договір скасовував невигідні для України Переяславські статті 1659 року. Згідно з його умовами:

• Гетьманщина розривала союз з москов­ським царем і відновлювала державний зв'язок з Річчю Посполитою на основі Гадяцького договору 1658 року;

• залишаючи в силі більшість пунктів до­говору І. Виговського з королівським уря­дом, польська сторона не погодилася на створення Великого князівства Руського, яке входило б на рівних правах з Поль­щею і Литвою до складу федеративного державного утворення — Речі Посполитої;

• українські землі, що були у складі Мос­ковської держави, одержували тільки автономію з гетьманом на чолі;

• українські війська зобов'язувалися бра­ти участь у воєнних діях польської армії проти Московського царства й не напа­дати на Кримське ханство.

Козацька рада в Корсуні схвалила Слобо­дищенський трактат, але лівобережні пол­ки (Ніжинський, Чернігівський та Перея­славський) на чолі з Я. Сомком і В. Золота­ренком не погодилися з умовами договору й висловилися за збереження союзницьких відносин з Москвою. Це започаткувало по­діл Гетьманської держави на Правобереж­ну й Лівобережну частини. Кілька походів Ю. Хмельницького в 1661-1662 рр. на Лі­вобережжя з метою домовитися завершили­ся невдачею. Лівобережні полки зберегли вірність Москві й обрали навесні 1662 року наказним гетьманом переяславського пол­ковника Якима Сомка (За «Довідником з історії України»).

Україна поділилася на дві частини: Пра­вобережну, де старшина була налаштована пропольськи, та Лівобережну, де козацька верхівка визнавала зверхність Москви. Це неминуче призвело до міжусобиць серед прибічників двох гетьманів.

Подальша доля Ю. Хмельницького. У січні 1663 року, відчуваючи власну не­спроможність опанувати ситуацію, Юрій зрікся булави й постригся в ченці під іменем Гедеона. Деякий час він жив у монастирях Києва, Корсуня, Сміли й Чигирина.

Упродовж 1664-1667 рр. був ув'язнений у Марієнбурзькій тюрмі за на­казом польського уряду. Після звільнення жив в Уманському монастирі.

На початку 70-х рр. Юрія захопили в полон кримські татари й відпра­вили до Стамбула, де його утримували в Едичкульській в'язниці, а через якийсь час — в одному з грецьких монастирів, де колишній гетьман був архімандритом.

Персонали

Яким Сомко (7-1663)

Народився в родині міщанина в м. Перея­славі. Його сестра Ганна була першою дружи­ною Б. Хмельницького. У 1656 році обіймав посади сотника Переяславського полку та на­казного переяславського полковника. У верес­ні 1654 року їздив до Москви з дипломатич­ним дорученням гетьмана Б. Хмельницького. Восени 1659 року разом з В. Золотаренком допоміг московським військам під команду­ванням О. Трубецького захопити Лівобереж­ну Україну й присягнув на вірність царю. Був противником укладення в 1660 році Слободи-щенського договору з Польщею, а коли Ю. Хмельницький усе ж таки підписав його, Сомко виступив за збереження союзницьких відносин з Москвою. 1660 року на козацькій раді в Переяславі його обрали переяслав­ським полковником і наказним гетьманом Лі­вобережної України. За свого гетьманування намагався розширити привілеї старшини, що призвело до зростання соціальних супереч­ностей серед козацтва, і як наслідок — до невдоволення козацької бідноти.

У відносинах з Московською державою домагався дотримання «Березневих статей» 1654 року, а також збереження самостійності та неподільності Гетьманщини, чим викликав невдоволення московського уряду.

У боротьбі за гетьманську булаву вступив у конфлікт із частиною лівобережної старшини на чолі з В. Золотаренком та ніжинським про­топопом М. Филимоновичем, яка беззасте­режно орієнтувалася на Москву. В опозицію до Я. Сомка, як представника інтересів ко­зацької старшини, перейшов кошовий отаман Запорізької Січі І. Брюховецький.

Навесні 1662 року на старшинській раді в Козельці Я. Сомка обрано гетьманом усієї Ук­раїни, але цар не затвердив його. У червні 1663 року під час остаточного обрання геть­мана на Чорній раді 1663 року в Ніжині він ра­зом з В. Золотаренком та І. Брюховецьким був одним з реальних кандидатів на гетьман­ську владу. Однак, використовуючи соціальну демагогію та активну підтримку московського уряду, гетьманом Лівобережної України став І. Брюховецький. За наказом новообраного гетьмана Я. Сомко був схоплений, звинуваче­ний у таємних зносинах з П. Тетерею, Річчю Посполитою та Кримським ханством й у ве­ресні 1663 року страчений разом з В. Золота­ренком у Борзні.

Василь Золотаренко (7-1663)

У 1654—1655 рр. разом з братом І. Золо­таренком брав участь у поході українських військ у Білорусь, під час якого призначався наказним гетьманом.

Деякий час підтримував І. Виговського, але у вересні 1659 року він, зрадивши гетьма­на, приєднався до частини промосковськи на­лаштованої старшини, яка готувала змову проти І. Виговського. Восени 1659 року разом з Я. Сомком допоміг московським військам, очолюваним князем О. Трубецьким, захопити Лівобережну Україну, після чого в Ніжині склав присягу на вірність цареві Олексію Ми­хайловичу. Намагаючись захопити гетьман­ську булаву, разом з ніжинським протопопом М. Филимоновичем надсилав доноси до Моск­ви на наказного гетьмана Я. Сомка. Був од­ним з кандидатів на гетьманство на Чорній раді 1663 року, але у вересні цього ж року був страчений разом з Я. Сомком.

(За «Довідником з історії України»)