
- •§1. Первісне людське стадо
- •§2. Родовий лад на території сучасної України
- •§3. Кочові народи на теренах України в давнину
- •§4. Античні міста-держави в Північному Причорномор’ї
- •§5. Слов'яни в давнину
- •§6. Відомості про слов'ян у давніх писемних джерелах
- •§7. Велике переселення народів. Його вплив на формування слов'янського етносу
- •§8. Перші державні утворення східних слов'ян
- •VIII-XVI ст.
- •§9. Виникнення та розвиток Київської Русі
- •§10. Розквіт Київської Русі
- •§11. Політична роздрібненість Київської Русі
- •§12. Культура Київської Русі
- •§13. Історичне значення Київської Русі
- •§15. Походи Чингізхана
- •§16. Навала хана Батия на Русь
- •§17. Причини поразки народів Русі
- •§18. Галицьке і Волинське князівства напередодні об'єднання
- •§19. Піднесення Галицько-Волинської держави
- •§20. Занепад Галицько-Волинської держави
- •§21. Литовська експансія на Україну
- •§22. Польська експансія
- •§23. Початок об'єднання Польщі та Литви в єдину державу
- •§24. Боротьба московських князів за спадщину Київської Русі
- •§25. Північне Причорномор'я та Крим під владою іноземних держав
- •§26. Культура України XIV - початку XVI ст.
- •§27. Люблінська унія
- •§28. Берестейська церковна унія
- •§29. Українські землі під владою Польщі
- •§30. Формування
- •§31.Селянсько-козацькі повстання
- •§32. Українське козацтво в першій чверті XVII ст.
- •§33. Національно-визвольні повстання українського народу 20-30-х рр. XVII ст.
- •§34. Підсумки козацько-селянської боротьби
- •§35. Культура України у XVI — першій половині XVII ст.
- •§36. Внутрішнє становище України 1648 року
- •§37. Основні події Національно-визвольної війни в 1648-1657 рр.
- •§38. Внутрішнє й зовнішнє політичне становище Гетьманщини наприкінці 1653 року
- •§39. Політичні події 1654 року
- •§40. Українська козацька держава Богдана Хмельницького
- •§42. Гетьманування Івана Виговського
- •§43. Гетьманування
- •§44. Гетьман Правобережної України Павло Тетеря
- •§45. Гетьманування Івана Брюховецького на Лівобережжі
- •§46. Гетьман Правобережжя Петро Дорошенко
- •§47. Правління Дем'яна Многогрішного на Лівобережжі
- •§48. Гетьман усієї України Іван Самоилович
- •§49. Останнє гетьманування Юрія Хмельницького
- •§50. Підпорядкування української церкви московському патріархові
- •§51.Україна в мирних угодах сусідніх країн
- •§52. Кінець Руїни. Коломацька рада
- •§53. Лівобережна Гетьманщина та Слобожанщина
- •§54. Воєнні дії Росії проти Туреччини
- •§55. Лівобережний гетьман Іван Мазепа
- •§56. Правобережжя та західноукраїнські землі під владою Речі Посполитої
- •§58. Перехід і. Мазепи на бік Швеції
- •§59. Царський терор в Україні
- •§60. Полтавська битва та її наслідки для України
- •§61. Перша хвиля
- •§62. Похід Пилипа Орлика на Правобережжя
- •§63. Прутський похід Петра і
- •§64. Спроби Пилипа Орлика утворити в Європі антимосковські коаліції
- •§65. Діяльність в еміграції Григорія Орлика
- •§66. Гетьман Іван Скоропадський
- •§67. Московська держава на початку XVIII ст.
- •§68. Перша Малоросійська колегія
- •§69. Гетьманування Данила Апостола
- •§70. Правління гетьманського уряду
- •§71. Кодекс «Права, за якими судиться малоросійський народ»
- •§72. Кирило Розумовський
- •§73. Антиукраїнська політика уряду Катерини II
- •§74. Російсько-турецькі війни
- •§75. Запорізька Січ у період Руїни
- •§76. Чортомлицька (Стара) Січ
- •§77. Зруйнування Січі
- •§78. Відновлення Запорізької Січі
- •§79. Задунайська Січ
- •§80. Катеринославське козацтво
- •§81. Чорноморське та Кубанське козацтва
- •§82. Азовське козацьке військо
- •§83. Посилення національного й соціального гніту на території Правобережної України та на західноукраїнських землях
- •§84. Форми народного протесту
- •§85. Гайдамацький рух
- •§86. Опришківський рух
- •§87. Коліївщина
- •§89. Правобережжя України в складі Російської імперії
- •§90. Зміни в адміністративно-територіальному та суспільно-політичному житті України
- •§91. Україна у війнах Наполеона
- •§92.Соціально-економічний стан
- •§93. Джерела українського національного відродження
- •§94. Економічний стан
- •§95.Український національно-визвольний рух
- •§97. Український національно-визвольний рух на території Наддніпрянської України в другій половині XIX ст.
- •§98. Адміністративні зміни на території Австрійської імперії
- •§99. Політичний рух на західноукраїнських землях
- •§100. Формування політичних ; партій на західноукраїнських землях
- •§101. Економічний розвиток
- •§102. Створення українських політичних партій
- •§103. Україна в роки Російської буржуазно-демократичної революції 1905-1907 рр.
- •§104. Соціально-економічний розвиток та політичне становище
- •§105. Наростання українського національно-визвольного руху
- •§106. Столипінська політична реакція
- •§108. Суспільно-політичний рух в Україні в роки Першої світової війни
- •§109. Культура України на початку XX ст.
- •§110. Економічна та політична криза в Російській та Австро-Угорській імперіях
- •§ 111. Доба Центральної Ради
- •§ 112. Україна в роки громадянської війни
- •§112. Українська срр в умовах
- •§114. Культура й духовне життя
- •§115. Радянська модернізація України (1929—1938 рр.)
- •§116. Колективізація
- •§117. Сталінський терор в Україні в 30-х рр. XX ст.
- •§118. Стан культури в Україні в 30-ті рр. XX ст.
- •§120.Українські землі під владою Румунії
- •§121. Українські землі у складі Чехословаччини
- •§122. Встановлення радянської влади в Західній Україні
- •§123. Воєнні дії на території срср |
- •§124. Рух Опору в Україні в роки Другої світової війни
- •§125. Визволення України від німецько-фашистських загарбників
- •§124. Внесок працівників тилу України в перемогу над фашизмом у роки Другої світової війни
- •§127. Українська наука та культура в роки війни
- •§128. Післявоєнна відбудова і розвиток України в 1945 - на початку 1950-х рр.
- •§129. Суспільно-політичне життя України
- •§130. Україна в умовах десталінізації (1956—1964 рр.)
- •XX з'їзд кпрс
- •§131. Процеси десталінізації та лібералізації в українській культурі
- •§132. Стан економіки України
- •§133. Ідеологізація суспільного життя та розвиток науки в другій половині 50-х — першій половині 60-х рр.
- •§134. Україна в умовах згортання політичних реформ м. Хрущова
- •§135. Зародження дисидентського руху в Україні
- •§136. Політико-ідеологічна криза системи.
- •§137. Особливості опозиційного руху в Україні в60-80-хрр.
- •§138. Боротьба українських дисидентів проти панівного режиму
- •§139. Наростання економічної кризи. Особливості індустріального розвитку України
- •§140. Соціальний розвиток України. '
- •§141. Наростання кризових явищ в освіті, науці та культурі
- •§142. Кризові явища в соціально-економічному, політичному та культурному житті України (друга половина 60-х — середина 80-х рр.)
- •§143. Розпад срср. Україна та снд
- •§144. Культурний та науковий розвиток України
§86. Опришківський рух
Довідка. Опришками називали борців проти феодального й національного гноблення в Галичині, на Закарпатті та Буковині. Вони громили шляхту, багатіїв, католицьких священиків. Перша згадка про опришків у Карпатських горах належить до 1529 року.
Посилення національного та кріпосницького гніту на західноукраїнських землях привело до виникнення руху опришків, який спочатку охопив Прикарпаття, а згодом поширився на Закарпаття й Буковину. Серед учасників цього руху було чимало вихідців і з інших територій України, а також Польщі, Угорщини й Молдови. У Карпатські гори втікали покривджені селяни (наймити, комірники, пастухи, панські слуги) та бідні міщани. Вони формували невеликі загони, які з ранньої весни до пізньої осені нападали на панські маєтки, замки, на орендарів і лихварів, а захоплене майно роздавали сільській бідноті. Як і гайдамаки, опришки вдавалися до партизанської тактики, зненацька нападали на ворогів і швидко відходили, уникаючи відкритого бою. Типовою зброєю в опришків були рушниці, пістолі, списи, ножі та рогатини. Символами відваги й мужності в них були топірці (бартки), на яких вони давали клятву, коли вступали до загонів.
В очах простого народу це були народні месники — легендарні й непереможні герої. У кожній селянській хаті на них чекала підтримка й допомога. Опришки мали тісні зв'язки з гайдамаками, а часто навіть проводили з ними спільні операції. У XVI - першій половині XVII ст. опришки діяли на Покутті, Сяніцькій і Перемишльській землях. У період Національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького вони спільно з повсталими селянами вели боротьбу проти польської шляхти. У травні 1648 року опришки здобули королівський замок у Повстанці, а в липні — Сяніцький замок. У 1648 році народні месники брали участь у повстанні під керівництвом С. Височана, а в 1653 році загін опришків під керівництвом Харачка допомагав війську Т. Хмельницького в Молдові. У другій половині XVII ст. рух опришків очолювали ватажки Нестор (1683 рік), /. Винник, М. Скребета, І. Бордюк та ін., а на початку XVIII ст. — /. Пискливий, Пин-тя, В. Сохоник.
Та найвищого піднесення опришківський рух досяг у 1738-1759 рр. Легендарним ватажком опришків 30-40-х років XVIII ст. став Олекса Довбуш.
Після приєднання західноукраїнських земель до Австрійської імперії внаслідок поділів Речі Посполитої опришківський рух не вщухав. Його очолили Б. Баюрак та І. Бойчук.
Опришки брали участь у гайдамацьких повстаннях XVIII ст. на території Правобережної України. У першій половині XIX ст. в Галичині, на Закарпатті та Буковині діяло понад 50 загонів повстанців, ватажками яких були В. Яким'юк, Д. Марусяк, М. Шта-люк, В. Фреюк, І. Вередюк, М. Циган, І. Во-лощук та ін.
Австрійський уряд постійно посилав проти опришків спеціальні каральні загони. У другій половині XIX ст. внаслідок скасування панщини та кривавих репресій Відню вдалося придушити цей рух. Останнім ватажком опришків був М. Драгирук (Бордюк), прилюдно страчений 1878 року в Коломиї.
Про героїчну боротьбу опришків складено багато народних пісень, легенд, переказів. Цій темі присвячені художні твори М. Шашкевича, І. Вагилевича, Ю. Федько-вича, М. Устияновича, І. Франка, В. Гжиць-кого та ін.,- наукові праці К. Войцицького, А. Бельовського, М. Косака, А. Прохаски, Ю. Целевича, І. Крип'якевича та ін. І до сьогодні деякі гори, скелі та річки в Карпатах носять імена безстрашних ватажків опришків.
Олекса Довбуш
(1700-1745)
Народився в с. Печеніжин на Прикарпатті (тепер містечко Івано-Франківської обл.) у сім'ї бідного селянина. Коли Олексі виповнилося 16 років, він разом з кількома десятками однодумців пішов у гори й розпочав боротьбу з панами. Відважний Довбуш став народним улюбленцем. Його загін здобув міцну Богородчанську фортецю, здійснив сміливі напади на Дрогобич та Рогатин. Шляхта влаштовувала на О. Довбуша справжнє полювання, але він залишався для влади невловимим. Згідно з давніми переказами хороброго ватажка смертельно поранив 1745 року панський найманець, селянин С. Дзвінчук. Друзі поховали О. Довбуша у високих горах. (За «Довідником з історії України»)