§47. Правління Дем'яна Многогрішного на Лівобережжі

На козацькій раді в Глухові в 1669 році лівобережне козацтво обрало гетьманом Дем'яна Многогрішного, який орієнтувався на Москву.

Глухівські статті. Наростання національно-визвольної боротьби в Ук­раїні, політика гетьмана Правобережної України П. Дорошенка й позиція Д. Многогрішного примусили московський уряд скасувати умови Мос­ковських статей 1665 року й піти на деякі поступки. 16 березня 1669року в м. Глухові між гетьманом Лівобережної України Д. Многогрішним і московським урядом був підписаний договір, що отримав назву Глухівські статті. Він складався з 27 пунктів і декларував права Ук­раїни на основі Березневих статей 1654 року. За Глухівськими статтями:

• московські воєводи залишилися лише в п'ятьох містах — Києві, Пе­реяславі, Чернігові, Ніжині й Острі, де вони не мали права втручатися в справи місцевої адміністрації;

• козацький реєстр установлювався в кількості ЗО тис. осіб;

• гетьман мав право утримувати 1 тис. найманого війська;

• податки збиралися виключно козацькою старшиною;

• гетьманові заборонялося вступати в зносини з іноземними державами;

• обмежувався перехід селян у козацтво.

Та в цілому Глухівські статті, як і всі інші ук­раїнсько-російські угоди, були спрямовані на об­меження державних прав України.

Внутрішня політика. Д. Многогрішний нама­гався проводити політику, спрямовану на захист державних інтересів України:

• домігся, щоб Київ з округою, незважаючи на умови Андрусівського перемир'я, залишився в складі Лівобережжя;

• спирався на полки компанійців і прагнув зміц­нити гетьманську владу, поступово ослаблю­ючи політичну роль козацької старшини;

• вів таємні переговори з П. Дорошенком про можливість переходу Лівобережної України під протекторат Туреччини.

Така політика викликала незадоволення як частини старшинської верхівки, так і москов­ського уряду. У ніч з 12 на 13 березня 1672 року в Батурині козацька старшина (П. Забіла, І. Са-мойлович, К. Мокієвич, Д. Райча, П. Рославець і П. Уманець) за підтримки начальника мос­ковської залоги заарештувала Д. Многогрішного й видала його представникам царського уряду.

Подальша доля Д. Многогрішного. Гетьмана вивезли до Москви, де в середині квітня 1672 року над ним розпочався суд. Його звинуватили в держав­ній зраді, піддали тортурам, а потім засудили до страти, яку згодом замінили на довічне заслання. Разом з роди­ною гетьмана вивезли до Сибіру й ув'язнили в Іркутській тюрмі.

1688 року Д. Многогрішного звільнили з тюрми. У 1696 році колишній гетьман постригся в ченці. Помер він в Іркутську після 1701 року.

Дем'ян (Демко) Многогрішний

(бл. 1630-після 1701) Народився в м. Коропі, походив з козацької родини. Брав активну участь у Національно-визвольній війні 1648-1657 рр. Уперше про Д. Много­грішного згадано в Зборівському ре­єстрі 1649 року як про військового осавула; у 1665-1669 рр. став черні­гівським полковником. У 1668 році, як противник Андрусівського перемир'я, узяв участь в антимосковському по­встанні, що розпочалося під керівниц­твом І. Брюховецького; підтримував по­літику гетьмана П. Дорошенка. У тому ж році П. Дорошенко призначив Д. Мно­гогрішного наказним гетьманом Ліво­бережної України. Наступ москов­ських військ під командуванням Г. Ро-модановського на Сіверщину (на Ніжин і Чернігів), відсутність військової допо­моги від П. Дорошенка, сильні мос­ковські залоги в містах, тиск промос-ковськи налаштованої частини стар­шини й православного духовенства примусили Д. Многогрішного піти на переговори з царським урядом. 17 груд­ня 1668 року на старшинській раді в Новгороді-Сіверську був обраний «сі-верським гетьманом». Переговори між московським урядом і Д. Многогріш­ним завершилися укладенням Глухів-ських статей 1669 року.

(За «Довідником з історії України»)