§4. Античні міста-держави в Північному Причорномор’ї

На рубежі VIII-VII ст. до н. є. на північних берегах Чорного та Азов­ського морів виникли античні (стародавні) грецькі міста-держави (полі­си). «Велику грецьку колонізацію» зумовила ціла низка причин. Узагаль­нюючи доробок науковців, український історик О. Бойко виділяє такі теорії грецького переселення:

• демографічна (у І тис. до н. є. територія Греції була перенаселеною, і то­му частина греків змушена була мігрувати);

• аграрна (у Греції не залишилося вільних земель, тому частина населен­ня вирушила на пошуки нових територій);

• сировинна (розвиток виробництва, ремесел і торгівлі підштовхував гре­ків до пошуку нових джерел сировини, передусім металів);

• військова (постійні криваві та спустошливі війни, які вела Греція, зму­шували місцеве населення шукати безпечніші місця);

• соціально-політична (внутрішня боротьба між різними верствами грець-; кого суспільства примушувала іммігрувати тих, хто зазнав поразки);

• етнічна (поліетнічний склад грецьких міст спричинював між різними громадами конфлікти, які підштовхували до переселення).

Серед грецьких міст-держав найвідомі-ші: Ольвія (нині с. Парутіне в гирлі Пів­денного Бугу), Херсонес (околиці сучасного Севастополя), Пантикапей (місце сучасної Керчі), Тіра (на місці нинішнього Білгоро-да-Дністровського), Феодосія (Крим), Кер-кінітида (на місці сучасної Євпаторії), Та-наїс (гирло Дону) та ін.

Античне місто складалося з двох частин: безпосередньо з укріпленого поліса та хлі­боробських селищ. Кожне місто мало мо­гутні мури, власне військо, охорону, карбу-ііало монету, видавало закони. Мешканці міст обробляли поля, розводили виноград­ники, були ремісниками, вели жваву тор­гівлю із сусідами та Грецією.

Скіфи, які жили поруч з містами, приво­дили до грецьких полісів зерно, худобу, ра­бів, а купували вироби ремісників, вино, тканини. Грецькі поліси слави­лися різноманітними ремеслами: обробкою металів, виготовленням юве­лірних прикрас та кераміки, ткацтвом і шкіряним виробництвом. Міста-держави швидко збагачувалися.

Демократичний устрій грецьких міст-держав

На початку свого існування грецькі міста були ра­бовласницькими республіками. Право брати участь п управлінні містом мали лише вільні громадяни-чоловіки з 25 років. Жінки, іноземці, раби були позбавлені виборчих прав. Уся законодавча влада м містах зосереджувалася в руках народних зборів, до яких мав право ввійти будь-який громадянин міста; виконавча — у руках ради міста, яка обира­лася на однорічний термін.

Коло питань, які розв'язували народні збори:

• укладання миру чи оголошення війни;

• взаємовідносини із сусідами;

Довідка. Пантикапей — античне місто, засноване в першій половині VI ст. до н. є. на західному березі Керченської протоки пере­селенцями з Мілета, Теоса та інших міст Ста­родавньої Греції. У місті процвітали торгівля, ремесла. 107 р. до н. є. тут спалахнуло пов­стання скіфів на чолі із Савмаком. УIV ст. н. є. Пантикапей зруйнували гуни.

Ольвія— античне місто-держава Північно­го Причорномор'я. Заснували в VI ст. до н. є. греки з Мілета на березі Бузького лиману. За формою політичного устрою Ольвія була ра­бовласницькою республікою. Основні заняття населення — ремесла, сільське господар­ство, рибальство, торгівля. Припинила своє існування в IV ст. н. є.

Херсонес — давнє місто в Криму. Засно­ваний у 422—421 рр. до н. є. переселенцями з Гераклеї Понтійської. Наприкінці IV ст. вві­йшов до складу Візантії. У V—XI ст. Херсонес був найбільшим містом регіону. Перестав існувати в XV ст.

• грошовий обіг та сплата мита;

• надання статусу «громадянина міста» іноземцям;

• нагородження громадян за особливі заслуги.

• Рада міста (сенат) виконувала такі функції:

• подання питань для розгляду народними зборами;

• контроль за діяльністю виконавчих органів;

• розгляд кандидатур претендентів на державні посади.

• До ради міста входили суд присяжних та базилевс — головний жрець міста. Вико­навчу владу здійснювали різноманітні ко­легії, найвпливовішою з яких була колегія архонтів (їй підпорядковувалися всі інші колегії).

• Спочатку чужинці не могли отримати громадянства, але постійні війни змусили думати про союзників. Одними з них були скіфи.

Легенда

З «Історії» Геродота

Цар скіфів мав в Ольвії великий розкішний будинок. Коли він приїжджав до міста, то за­лишав свою охорону перед мурами, а сам розважався разом із греками. В Ольвії у ньо­го з'явилася ще одна сім'я. Коли скіфи дові­далися про вчинки свого царя, то винесли йо­му смертний вирок.

Боспорське царство

У V ст. до н. є. деякі античні держави Північного Причорно­мор'я (Пантикапей, Мірмекій, Тірітака, Фанагорія, Гермонасса, Кепи, Корокондама і Патрей) об'єдналися в Боспорське цар­ство з центром у Пантикапеї. Нова держава включала в себе землі Керченського й Таманського півостровів, а також півден­не узбережжя Азовського моря до гирла Дону.

За формою правління ця країна була монархією. У руках боспорських царів зосереджувалася вища законодавча, виконавча й судова влада. Виконавчі функції здійснював апарат чинов­ників при царському дворі, який складався в основному з членів царського роду. Демократичні інститути, які були рані­ше, припинили своє існування. Царська влада поширювалася на армію, флот, а також на підвладні племена, які входили до складу Боспорської держави.

У IV—III ст. до н. є. Боспорське царство переживало найбільше піднесення. Основу економічного життя становили хліборобство, ремесла, торгівля та рибальство.

Проте в II ст. до н. є., коли на Боспорську державу почали тиснути з од­ного боку скіфи, з другого — Римська імперія, політичний та економіч­ний стан країни різко погіршився. У 107 році до н. є. Боспорське царство охопило велике повстання рабів під проводом Савмака. Під час повстання вбито багато рабовласників і самого царя, решта знаті втекла в Херсонес. Пантикапей, Феодосія та інші міста були захоплені повстанцями, а царем Боспорської держави проголошено Савмака. Історики вважають, що по­встанцям удалося утриматися деякий період при владі, адже за цей час вони встигли викарбувати власну монету із зображенням свого монарха з написом «Цар Савмак».

Налякані рабовласники звернулися по допомогу до різних сусідніх дер­жав. За допомогою херсонеського війська та інших міст-держав повстан­ня було придушене, а Савмак потрапив у полон. Хоч раби й зазнали пораз­ки, могутність Боспорського царства була підірвана.

У І ст. до н. є. Боспор підпав під владу Риму. Боспорські царі почали офіційно зватися «друзями кесаря і друзями Риму». Римляни намагали­ся перетворити Боспор на форпост проти варварів, тому виділяли кошти па набір і утримання боспорського війська.

У IV ст. н. є. Боспорське царство під ударами гунів припинило своє існування.

Суспільне життя античних міст-держав

Античні міста відзначалися значним розвитком освіти, медицини та культури.

Освіта. Мешканці античних міст-держав приділяли значну увагу на-нчанню дітей: учні вивчали читання, лічбу, письмо, риторику (красно­мовство). Велике значення мала фізична підготовка: біг, боротьба, стрільба її пука. Для цього будувалися спеціальні спортивні споруди — гімназії. Розвивалися такі науки, як історія та філософія.

Античне суспільство поєднувало навчання з патріотичним вихованн­ям молодих громадян. Археологи знайшли кам'яну плиту, на якій викарбовано клятву юнаків міста-держави Херсонесу: «Присягаюся дума­ти про порятунок та свободу держави й громадян. Не зраджувати їх і нікому не віддавати. Не буду руйнувати демократичного ладу й повідом­лю про всіх змовників. Нікому не буду видавати державних таємниць.

Не буду приймати дарів і не даватиму їх зі шкодою для держави й грома­дян. Хліб, який зберу, буду продавати тільки в Херсонесі».

Медицина. З дуже давніх часів мешканці античних міст зналися на ме­дицині. Про це свідчать численні археологічні знахідки (хірургічні ножі, пінцети, голки та ін.). В Ольвії навіть існувала аптека. Мешканці Керкі-нітиди широко використовували цілющі властивості кримських грязей. Історик Пліній Старший так описував один з берегів Сакського озера: «...на Таврійському півострові... є земля, за допомогою якої лікуються різні хвороби».

Культура та релігія. У житті античного міста значну роль відігравав театр. Театральні вистави відбувалися в Ольвії, Пантикапеї.

У причорноморських містах ширилися ре­лігійні культи. Покровителем колоністів ува-жався Аполлон (бог світла, охоронець отар, покровитель мистецтва, поезії та музики). По­кровителями Херсонеса були Артеміда (боги­ня полювання, захисниця матерів) та Діоніс (покровитель виноградарства). В Ольвії та Тірі існував культ Афродіти (богині кохання, моря та неба).

Стародавнії

Середньовічний храм Херсонеса

У давніх державах Криму високо шанували міфологічних героїв — Ахілла й Геракла. Учені вважають, що наприкінці III ст. н. є. в Боспор-ському царстві з'являються перші ознаки християнства, а в IV ст. н. є. вже існувала християнська громада.

Занепад античних міст-держав у Північному Причорномор'ї, на думку істориків, був пов'язаний із загальною кризою рабовласницького суспіль­ства, вторгненням у Південно-Східну Європу готських племен з Балтії (III ст. н. є.) та гунів з Центральної Азії (IV ст. н. є.).