62%. В шинній і нафтохімічній промисловості бартер став

практично єдиним засобом розрахунків. На сьогодні гроши-

ма оплачується трохи більше третини всієї продукції.

Головна причина переходу українських підприємств на

бартер — плачевний стан їх обігових засобів і особливо гостра

нестача готівки. З іншого боку, підприємства не могли попов-

нювати свої обігові засоби за рахунок кредиту, так як ставки

були непосильними для більшості з них. В результаті частка

кредитів у фінансуванні інвестицій скоротилася з 49% ВВП у

1992 Р. До 5% в 1996. Значно сприяє бартеризації і діюча по-

даткова система. Вона змушує підприємців, які, в принципі, ма-

ють можливість розрахуватися "живими" грошима, йти на

здійснення товарообмінних операцій, бо тільки так вони мо-

жуть послабити дію податкового пресу.

Криза істотно вплинула на інвестиційну сферу, що прояв-

ляється в падінні норм прибутків, зниженні національного

доходу. За підрахунками експертів, для нормального розвит-

ку української економіки потрібно 40—50 млрд дол. Таких

засобів в уряду немає, тому основний розрахунок робиться на

притік іноземних інвестицій. Однак з моменту проголошення

незалежності країни, потреби в капіталовкладеннях істотно

перевищують пропозицію. За цей час в Україну прийшло всього

близько 3 млрд. дол. інвестицій, тоді як у Польщу, для при-

кладу, в 1997 р. — 20 млрд дол., а в минулому — 16 млрд дол.

Причини такого несприятливого становища пов'язані з не-

стабільною політичною ситуацією в країні, частою зміною і за-

путаністю податкового законодавства, корумпованістю чинов-

ництва, небажанням бюрократії допускати іноземний капітал

в Україну через неможливість впливу на нього тощо.

Негативним фактором для розвитку української економіки

є величезний зовнішній борг. За останніх 5 років він зріс

більше ніж втричі і становить сьогодні 12,4 млрд доларів при

ліквідних валютних резервах у 768 млн доларів. Сюди додається

триваюче зростання заборгованості з виплати пенсій, заробітної

плати, стипендій та соціальних виплат, загальна сума яких сягає

11 Млрд гривень. За оцінкою Рахункової палати, лише за 9 мі-

сяців 1998 р. на обслуговування й погашення державного вну-

трішнього і зовнішнього боргу було затрачено майже 10 млрд

гривень, тобто 95% усіх доходів держбюджету на цей час.

Одним з небагатьох порівняно динамічно реалізовуваним

блоком економічних перетворень на мікрорівні стала прива-

тизація. Вона планувалася як елемент системи ринкових ре-

форм. А паралельно з нею повинен був бурхливо розвиватися

новий приватний капітал. Ефективний з моменту народжен-

ня, він покликаний був рекрутувати в приватизовані підприєм-

ства і власників з досвідом конкурентної поведінки, і нові

відносини управління, і засоби для розвитку, а самий процес

перетворити з формально юридичної дії в реальну економіч-

ну трансформацію. Новий приватний капітал мав можливість

стати власником приватизованих підприємств безпосередньо

в процесі масової приватизації, в основному за допомогою

фінансових посередників.

Приватизація змушена була відігравати невластиву їй аван-

гардну роль, створюючи корпоративний сектор економіки, рин-

кову інфраструктуру, прошарок дрібних власників, систему

позабанкових фінансових посередників. В 1997 р. частка дер-

жави в основних фондах виробничого сектору економіки змен-

шилася з 81,4% (1990 р.) до 55,7%, в чисельності працівників

(без колгоспів і малих підприємств) — з 82,9% (1992 р.) до