1965—1985 Рр. У цьому сенсі роки правління Хрущова були

найдинамічнішими для розвитку української промисловості.

Проте кардинальних змін у розвитку економіки не відбу-

лося. Реформи М. Хрущова носили половинчастий характер.

Ні він, ні тим більше його найближче оточення не ставили

питання про повний злам командно-адміністративної систе-

ми, скасування централізації. Партійно-державне керівницт-

во вважало, що стабільні темпи економічного росту цілком

можна забезпечити за допомогою існуючого господарського

механізму, не усвідомлюючи, що його резерви вичерпалися.

ІІІДПрИЄМСТВа ЗаМІСТЬ ОПІКИ Міністерств і відит^ І г> \л.л.шіхч*,*~„

під пресом раднаргоспів. По-старому Москва ставила вироб-

ничі завдання, встановлювала ціни на основні види товарів,

забирала значні суми прибутків. І найголовніше — Держбанк

СРСР, який регулював господарську діяльність підприємств, не

став ближче до України.

Чи не найбільшою помилкою М. Хрущова було фатальне

нерозуміння ним того, що насправді сталося на Заході у після-

воєнні десятиліття. Поставивши у 1957 р. перед країною зав-

дання за 20 років догнати і перегнати США за всіма показ-

никами суспільного виробництва, він старанно вираховував,

скільки тон заліза має виробити Радянський Союз на душу

населення, щоб реалізувати задумане. Іронія полягала в тому,

що США, як й інші промислово розвинуті країни, у той самий

час розвивали нові технології, які не потребували такої кіль-

кості металу. На Заході повним ходом йшла науково-техніч-

на революція, що базувалася на використанні нових матері-

алів — напівпровідників, пластмаси. Хрущов хотів догнати і

перегнати західний світ, але не розумів, що біжить у цілком

протилежний бік.

Поряд з експериментами у промисловості М. Хрущов за-

йнявся реформуванням сільського господарства. Були підви-

щені закупівельні ціни на сільгосппродукцію, збільшено асиг-

нування аграрного сектору, зміцнена його матеріально-техні-

чна база тощо. Разом з тим, спостерігаючи за успіхами тва-

ринництва, аграрного сектору економіки в США, лідер партії і

держави, завзятий реформатор, вирішив запровадити окремі

досягнення американських фермерів в СРСР. Колгоспам і

радгоспам було наказано збільшити посіви кукурудзи, гороху

та деяких інших культур, що повинно було підняти рівень

кормової бази тваринництва, а, отже, забезпечити потреби спо-

живачів у молоці, м'ясі, маслі і т. ін. У цілому добру ідею в

умовах радянської дійсності, безвідповідальності і загальної

безгосподарності було повністю дискредитовано. Кукурудзу

почали сіяти на пшеничних полях. Сіяли її навіть в Архан-

гельській області. Тому, посіявши в 1962 р. кукурудзу на

З 7 млн га, радянські аграрники змогли зібрати її лише з 7 млн

га. Внаслідок цього у крамницях пшеничний хліб був заміне-

ний на кукурудзяний, а горохова та кукурудзяна епопея ста-

ла темою для багатьох гуморесок та анекдотів. Погано підго-

звело майже нанівець попередні

досягнення в галузі сільського господарства і поставило його

у кризовий стан. Якщо з 1950 по 1958 рр. обсяг валової про-

дукції сільського господарства України зріс на 65%, то в 1958—