1918Р. "Проект загальних основ земельної реформи". Перед-

бачалося збільшити кількість землевласників за рахунок ви-

ділення селянам державних, удільних, а також викуплених у

великих приватних власників земель. Землею за викуп на-

ділялися лише заможні господарі. Лісові угіддя (більше 100 дес.)

залишалися за власниками і серед селян не ділилися. У ціло-

му проект був консервативним і більшістю селян не спри-

ймався.

Відновлювалися старорежимні порядки і в промисловості,

Уряд повертав націоналізовані підприємства колишнім влас-

никам. Фабриканти не сприйняли тих змін, що настали після

Лютневої революції. На виробництві обмежувалась свобода

профспілкової діяльності, рівень зарплати визначався власни-

ком фабрики і т. ін. Внаслідок такої політики влітку і особли-

во восени 1918 р. Україною прокотилася хвиля робітничих

страйків і селянських заворушень, які разом з іншими при-

чинами призвели до ліквідації держави Павла Скоропадського.

Директорія, її економічний курс не відзначався послідов-

ністю, особливо у початковий період діяльності, коли активну

роль у виробленні політики відігравав В. Винниченко, який

належав до лівого крила УСДРП. Призначений головою Ради

Міністрів В. Чехівський також був лівим українським соціал-

демократом. Симон Петлюра був заклопотаний військовими

справами і особливого впливу на економічну лінію не справляв.

Директорія одним із перших своїх заходів оголосила про

намір ліквідувати нетрудові господарства в селі, монастирське,

церковне і казенне землеволодіння. Уряд мав намір встано-

вити в Україні національний варіант радянської влади, праг-

нув цим самим вибити з рук більшовиків один з найважливі-

ших пропагандистських козирів. Владу на місцях передба-

чалося передати Трудовим радам селян, робітників та трудо-

вої інтелігенції. Законодавча влада в У НГ належала трудово-

му Конгресові, який обирало трудове населення без участі "по-

міщиків і капіталістів". Внаслідок такої політики Директо-

рія залишилась без підтримки переважної більшості спеці-

алістів, промисловців, чиновників державного апарату — всіх,

без кого нормальне існування держави неможливе.

Непослідовність курсу Директорії виявилася у розробці

аграрної політики. Декларуючи вилучення землі у поміщиків

без викупу і цим задовольняючи маси селянства, Директорія

прагнула заспокоїти і поміщиків. Вона пообіцяла їм компен-

сацію затрат на агротехнічні, меліоративні та інші вдоскона-

лення, раніше проведеш в маєтках. За землевласниками за-

лишались будинки, худоба, виноградники та ін. Було також

оголошено про недоторканість земель промислових підпри-

ємств і цукрових заводів. Конфіскації не підлягали також

землі іноземних підданих. Нарешті, в руках заможних селян

залишалися ділянки площею до 15 дес. землі. Хоча ці заходи

обумовлювалися необхідністю зберегти від розпаду економіч-

не життя, та все ж в умовах більшовицької агітації були роз-

цінені як пропоміщицькі та прокуркульські й відкидалися.

Західноукраїнська Народна Республіка. Перед урядом

ЗУНР стояли надзвичайно складні соціально-економічні зав-

дання. Адже Галичина впродовж чотирьох років першої світо-

вої війни була ареною кровопролитних боїв армій ворогуючих

держав. Край був зруйнований і пограбований. Не тільки села,

а й повіти (наприклад, Зборівський) майже повністю зникли з

лиця землі, люди жили в землянках. Тому найбільшою турбо-

тою Секретаріату внутрішніх справ було забезпечення насе-

лення й армії продуктами харчування, так як у Галичині не

вистачало продовольства. Ще гострішою була нестача промис-

лових виробів.

Уряд Наддніпрянської України надав допомогу галичанам.

У край було надіслано 1000 вагонів продуктів харчування (в

тому числі 500 вагонів цукру) й асигновано гроші для купівлі

продуктів харчування. Але ця допомога виявилася недостат-

ньою. Тому Секретаріат внутрішніх справ змушений був здій-

снити радикальні заходи. Усі запаси продуктів харчування та

предметів першої необхідності він зосередив у своїх руках.

Було введено два безм'ясних дні на тиждень, заборонено пит-

лювати збіжжя, випікати тісто. До хліба треба було давати

четверту частину картоплі. Завдяки цим заходам вдалося

врятувати людей від голоду.

За умов постійної руїни й воєнних дій західноукраїнсько-

му урядові вдалося також налагодити адміністрацію краю,

уникнути поширення епідемій, забезпечити функціонування

шкіл, залізниці, пошти, телеграфу, а почасти й телефону.

Було проведено земельну реформу. Українська Національ-

на Рада поклала в основу своєї аграрної політики принцип

збереження приватної власності на землю. Конфіскації підля-

гали лише державні землі, землі, що належали членам пану-

ючої династії, землі двірські та церковні, землі, набуті з метою

спекуляції, а також ті, які перевершували певну дозволену

норму площі. Наділення землею передбачали почати зразу ж

після закінчення війни. До того часу землею мали розпоряджа-

тися земельні комітети.

Успіхи державного будівництва Західноукраїнської Народ-

ної Республіки були перекреслені воєнними невдачами.

Отже, бойові дії першої світової війни, хаос і дезорганіза-

ція, що панували в усіх сферах економічного життя, агресія з

боку білої та червоної Росії, Польщі, непослідовність та не-

рішучість українських національних урядів у проведенні еко-

номічних перетворень були найголовнішими причинами по-

разки національної революції і втрати державності.