1977 Рр. Було подолано "нафтовий шок" і досягнуто значного

росту виробництва, причому знову в традиційних галузях.

Проте це був останній спалах традиційної індустрії. Одночас-

но відбувався прискорений розвиток новітніх виробництв і

галузей: електронної, аерокосмічної промисловості, виробниц-

тва роботів і біотехнологічних виробництв.

Підсумком економічного розвитку провідних країн світу

стало виділення трьох панівних центрів: США, Японії, Захід-

ної Європи — головним чином країн Європейського союзу. В

1990 Р. На ці країни припадало 59,3% світового експорту

(США — 11,5, ЄС — 39,4, Японія — 8,4% ) та 60,7% світового

імпорту (США — 14,5, ЄС — 39,6, Японія — 6,6%).

Міжнародні порівняння показують, що економіка США

забезпечує найвищі показники ВНП на душу населення. Сьо-

годні США — це держава з високорозвинутою економікою

інтенсивного типу, більш передовою порівняно з іншими краї-

нами світу галузевою і відтворюючою структурами. З більшості

найважливіших напрямів науково-технічного розвитку, тех-

нічної озброєності підприємств, ступеня насиченості господар-

ства інформаційними технологіями, сучасними системами зв'яз-

ку тощо США випереджують своїх конкурентів. Водночас, як

свідчать розрахунки, США поступово втрачають свої позиції

у рівні зростання продуктивності праці, динаміці середньоріч-

них темпів приросту ВВП, знижується частка країни у світовій

продукції обробної промисловості. Прогнозується, що США

зрештою поступляться першим місцем у машинобудуванні

країнам ЄС, а в електроніці — Японії, яка збереже також го-

ловну роль у виробництві електротехнічного устаткування.

Японія на кінець XX ст. являє собою економічно могутню

державу, що володіє промисловістю, оснащеною найновішими

технологіями, має великі валютно-фінансові ресурси, займає

міцні позиції у міжнародному поділі праці. Показники про-

дуктивності праці в країні — одні з найвищих у світі. Причо-

му за останні десятиріччя зростання продуктивності праці

обганяло ріст заробітної плати, а заробітна плата поступово

стала однією з найвищих у світі. Японія — одна з найбіль-

ших торгових держав світу, причому 98% її експорту припа-

дає на готові промислові вироби. Наприклад, на неї припадає

понад 2/5 лічильної техніки, що надходить на світовий ринок,

а також морських суден, мотоциклів та роботів; понад 1/5

продажу автомобілів, сталі, текстильних виробів.

З огляду на рівень економічного розвитку в післявоєнний

період серед західноєвропейських країн виділяються ФРН,

Франція, Великобританія та Італія. На цю "велику четвірку"

припадає більше третини території і дві третини населення

Західної Європи. Хоч частка цього регіону у ВНП і промис-

ловій продукції серед розвинутих країн світу знизилась по-

рівняно з 60-ми роками, ці держави концентрують у своїх руках

величезний економічний потенціал. Головною "винуватицею"

тенденцій до зменшення питомої ваги "четвірки" у західно-

європейській економіці є Англія, частка якої від 1960 р. змен-

шилась у ВНП Західної Європи на 25%. Водночас частка Фран-

ції та Італії у ВНП за цей період трохи підвищилась. Найроз-

винутішою і стабільною в економічному розвитку залишаєть-

ся ФРН, на яку не вплинуло навіть об'єднання з НДР, що зу-

мовило використання величезних ресурсів на "підтягування"

економіки останньої. Частка ФРН у західноєвропейському

ВНП складає близько 20%.

Отже, бурхливий розвиток науки, техніки, технології в другій

половині XX ст. в провідних країнах світу зумовив створен-

ня концепції постіндустріального суспільства, її головним

теоретиком є американський соціолог Д. Ьелл, який вже на

початку 1970-х років вказував на визначальні риси нового

суспільного устрою, що зароджувався. Якщо в доіндустріаль-

ну епоху головним виробничим ресурсом була мускульна сила,

в індустріальному — машинна техніка, то на постіндустрі-

альній стадії таким ресурсом стає знання, інтелект. Метою стає

не кількість вироблених благ, а їхня якість — і в ширшому

розумінні — якість життя. Відповідно провідною соціальною

групою постіндустріального суспільства стають не селяни, не

робітники, а представники інтелектуальних професій, практи-

ки нових наукомістких технологій та інформаційних послуг.