1. Проаналізуйте економічну політику радянського уряду

на першому етапі другої світової війни.

2. Якими були соціально-економічні наслідки приєднання

західноукраїнських земель до УРСР?

3. Охарактеризуйте окупаційну політику фашистського

режиму на українських землях.

4. Визначте економічні втрати України у роки другої сві-

тової війни. Порівняйте вихідний рівень її господарства з

іншими країнами на початок відбудови.

5. Підведіть господарські підсумки відбудовного періоду.

Як проходила індустріалізація та колективізація у західних

областях України.

6. Якими були причини та наслідки голоду 1946—1947 рр.?

7. Якою була грошова реформа 1947 р.? Як вона вплинула

на добробут населення?

ЛЕКЦІЯ XVII

ГОСПОДАРСЬКИЙ РОЗВИТОК

УКРАЇНИ в 1950— 1980-ті роки

1. Україна в умовах кризи радянської тоталітар-

ної системи і спроб її модернізації

І

У 50-х — першій половині 60-х років основні напрямки

економічної політики в Україні залишалися практично не-

змінними. Однак після смерті Сталіна було зроблено спроби

переглянути деякі аспекти економічної політики, не зачіпаю-

чи при цьому основ тоталітарного суспільства.

Насамперед було розпочато реорганізацію управління про-

мисловістю. На думку М. Хрущова, першого секретаря ЦК

КПРС і головного реформатора, надцентралізовані галузеві

міністерства (у 1950 р. існувало ЗО всесоюзних і 21 союзно-

республіканське міністерство) були неспроможними забезпе-

чити швидке зростання промислового виробництва. Зокре-

ма, надмірна централізація управління породжувала ситуацію,

коли виробництво меблів у 1950-х роках в Україні контролю-

вало 35, а взуття — 11 міністерств. Це вело до справжнього

хаосу: так, підприємства Івано-Франківської області, однієї з

найбільших постачальників лісових матеріалів у республіці,

одержували ліс не з околиці, а аж з північно-східних регіонів

СРСР (Карельської АРСР та Архангельської області). Закар-

патська тютюнова фабрика одержувала пакувальну фанеру з

м. Пінська Білорусії, а Ужгородський фанерно-меблевий ком-

бінат, розташований поруч, не знав куди збувати фанеру.

Щоб зменшити розтратність централізованого виробницт-

ва, уже з 1953 р. почалося скорочення кількості всесоюзних

міністерств і передача частини економічної влади республі-

канському керівництву. Якщо у 1950 р. в Україні 65% всьо-

го виробництва було підпорядковано центру, то у 1956 р. ця

частка зменшилась аж до 24%. Решту 76% контролювали рес-

публіканські міністерства. У 1957 р. Хрущов замість старої

міністерсько-вертикальної системи ввів нову територіально-

горизонтальну систему управління, засновану нарадах народ-

ного господарства (раднаргоспи). Новоутворені органи здій-

в ОКрвМИХ ЄКОНОМ1ЧНО-аД-

міністративних районах і перебрали владу над підприємства-

ми, що раніше належали союзним і змішаним міністерствам.

При цьому Держплан зберігався. Він продовжував здійсню-

вати загальне керівництво, планування та координацію у все-

союзному масштабі. Реформі не підлягали військова промисло-

вість і енергетика. Уряд вважав, що реформа допоможе раціо-

нальніше використовувати ресурси, подолати галузеву роз'єд-

наність і відомчі бар'єри. Кінцевим результатом мало стати

ефективніше управління економікою і швидке господарське

зростання.

І дійсно, організація раднаргоспів мала певний ефект. Вна-

слідок ліквідації окремих міністерств значно скоротився адмі-

ністративно-управлінський апарат. Було закрито сотні дрібних

підприємств, які дублювали одне одного. Вивільнені виробничі

площі задіяні для виготовлення нових видів продукції. При-

скорився процес технічної реконструкції багатьох підприємств.

Зменшилася кількість зустрічних перевезень вантажів.

На території України було створено 11 раднаргоспів. Май-

же вся промисловість (90% підприємств) була підпорядкова-

на Раді Міністрів УРСР, внаслідок чого зросла самостійність

українських органів управління у прийнятті багатьох рішень.

Тисячі заводів, позбувшись опіки центру, запрацювали на по-

вну потужність. Почалося виробництво багатьох типів нових

машин, агрегатів, приладів. Внутрішній ринок заповнювався

телевізорами, радіоприймачами, пральними машинами, пило-

всмоктувачами, холодильниками, швейними машинами, велоси-

педами та іншими товарами, яких раніше не вистачало. Тем-

пи приросту промислової продукції у 50 — першій половині

60-х років майже вдвічі перевищували ці самі показники за