10 Млн чоловік залишилися без даху над головою.

Проте, найстрашнішими були людські втрати, які, за різни-

ми даними, в Україні становили від 7 до 15 млн чоловік. 2,4

млн мирних жителів республіки було силоміць вивезено до

Німеччини на примусові роботи.

3. Труднощі післявоєнної відбудови

Відбудова зруйнованого війною господарства відбувалася у

надзвичайно складних умовах. За роки війни змінилася струк-

тура економіки. З усього, що було евакуйовано під час війни з

України, поверталася незначна частина. За вивезене майно

Україна не отримала ніякої компенсації. Натомість за нове

обладнання, яке поступало в Україну після війни, доводилось

платити з власного бюджету.

Відбудова промисловості здійснювалася однобоке. Випе-

реджаючими темпами розвивалися галузі важкої промисловості,

хронічно відставали харчова та легка промисловість. Причи-

ною цього були не тільки волюнтаризм керівництва та ігнору-

вання життєвих інтересів людей, а й відставання сіль-

ськогосподарського виробництва, яке нездатне було забезпечити

промисловість сировиною. Внаслідок війни та колективної

системи господарювання сільське господарство повністю дег-

радувало. Хронічно не вистачало техніки, реманенту, тяглової

худоби, насіння, робочих рук: у селі залишилися в основному

жінки і діти.

Після війни, як і раніше, селянство залишалося найбільш

ущемленою категорією тодішнього суспільства. Колгоспник

був відчужений від засобів виробництва, від розподілу створе-

ного ним продукту. Вироблена колгоспами продукція держа-

вою не закуповувалася, а фактично вилучалася методом прод-

розкладки. Оплата праці сільських виробників була симво-

лічною, а існували вони, в основному, за рахунок присадибних

ділянок. Село не забезпечувалося пенсіями. Більшість колгосп-

ників не мала паспортів і без особливого дозволу не могла

залишити села.

Катастрофу сільського господарства України довершила

жорстока посуха, яка знищила врожай у південних областях

республіки. Почався голод, який охопив мільйони жителів

України. Майже 800 тис. осіб загинуло. Мали місце випадки

людоїдства. Мільйони голодуючих ринули у західні області

України, рятуючись від біди. Голоду 1946—1947 рр. можна

було уникнути. У країні були достатні продовольчі резерви.

Однак добірну пшеницю вивозили за кордон, а прості трудів-

ники гинули голодною смертю. Вина за це лежить на совісті

партійно-державного керівництва СРСР.

Завдяки героїчним зусиллям українського народу вдало-

ся досягти значних успіхів у відбудові зруйнованого війною

господарства. Вже на кінець війни питома вага Донбасу в за-

гальносоюзному видобутку вугілля зросла до 26,7%. У 1945 р.

Україна дала 18% загальносоюзного виробництва чавуну і

11,2% Сталі. Всього до травня 1945 р. Було відбудовано і вве-

дено в дію майже 3 тис. великих промислових підприємств

України, що становило майже третину довоєнних виробничих

потужностей.

Було відбудовано Дніпрогес, заводи "Запоріжсталь", "Азов-

сталь , машинобудівні заводи Києва, Харкова, введено в дію га-

зопровід Дашава—Київ. На кінець 1950 р. більше, ніж до війни,

видобували залізної руди, виробляли прокату чорних металів,

продукції машинобудування, електроенергії, цементу тощо.

Все це було досягнуто шляхом жорстких командно-адміні-

стративних методів управління, ігнорування інтересів простих

людей. Традиційне для радянського режиму нехтування ви-

пуском товарів широкого вжитку доходило до крайнощів:

купити пару взуття, зубну щітку чи навіть буханець хліба ста-

вало проблемою. Характерною рисою повоєнної відбудови було

й те, що економічний розвиток здійснювався на переважно

екстенсивній основі. Понад 70% робітників промислових під-

приємств України досягали норм виробітку переважно руч-

ною працею. Ігнорування світового досвіду, ідеологічні амбіції

завдавали великої шкоди в царині науково-технічного і соці-

ального прогресу. Відомо, що США пропонували включити

СРСР, у тому числі й Україну, в план Маршалла, однак сталін-

ський режим відмовився і переніс весь тягар відбудови на плечі

трудівників.

У грудні 1947 р. з метою зміцнення фінансів (скорочення

грошової маси, випущеної під час війни) було здійснено гро-

шову реформу, яка ще більше погіршила становище простого

населення, її проводили конфіскаційними методами. Старі

гроші, що перебували в обігу, обмінювалися на нові у співвідно-

шенні 10:1. Вклади в ощадних касах розміром до 3000 крб.

переоцінювалися карбованець за карбованець, від 3000 до