XV ст. Воно успішно освоювало землі Передстепової України,

Південного Поділля, Слобожанщини, Північного Причорномо-

р'я і Приазов'я. У середині XVI ст. за порогами Дніпра було

зосереджено багато українських козаків. Визначну роль у

їхньому згуртуванні відігравала Запорізька Січ, що виникла

на Нижньому Подніпров'ї в середині XVI ст. її можна визна-

чити як самоврядну військово-політичну організацію народ-

ної самооборони з комбінованою громадсько-індивідуальною

господарською системою, яка ґрунтувалася на засадах особис-

тої свободи козаків, демократії, самоуправління, федералізму

та економічного лібералізму.

Економічна система запорізького козацтва складалася з двох

секторів: січового й індивідуального. У свою чергу січове гос-

подарство поділялося на загальносічове та курінне. На цьо-

му рівні переважали ті форми господарської діяльності, які

потребували спільних зусиль артільної роботи. Ядром соціаль-

ної організації Січі був курінь, де й минало все козацьке жит-

тя. Як самостійна економічна одиниця кожний курінь мав

майно і доходи, якими Кіш як центральний запорізький уряд

не розпоряджався. Саме між куренями Кіш жеребкуванням

переділяв щорічно найбільш прибуткові угіддя — рибні лови,

пасовища та сіножаті. Кіш утримував загальновійськові та-

буни коней, череди худоби, отари овець і торгував ними з сусі-

дами: Польщею, Гетьманщиною, Росією. Індивідуально-тру-

довою діяльністю на приватному рівні запорожці займалися

в паланках — адміністративно-територіальних округах на зем-

лях Вольностей запорізьких козаків (у межах теперішніх За-

порізької, Дніпропетровської, Донецької, Миколаївської і Кіро-

воградської областей).

Землеробство в економіці Запоріжжя довго відігравало

другорядну роль. Через свою трудомісткість воно було мало-

рентабельним. Скотарство порівняно з ним приносило в

5 Разів більший дохід.

Природні й соціальні умови визначили організаційну фор-

му запорізького господарювання в степу — зимівник (хутір).

Зимівники запорізької старшини і багатих козаків — це були

У них не було кріпацтва, що панувало тоді майже в усій Ро-

сійській імперії, а виробництво ґрунтувалося на власній та

найманій праці. Запорізьке хліборобство заклало основу сте-

пової житниці, пізніше відомої на всю Європу.

Запоріжжя ще не знало приватної власності. Проте, вкла-

даючи в господарство свої гроші і працю, окремі господарі

природно прагнули змінити умовний титул власності на без-

умовний. У Вольностях Війська Запорізького відбувався без-

поворотний процес перетворення загальнокозацької власності,

що перебувала у спільному нероздільному користуванні всьо-

го війська, на приватну власність.

Господарські осілості запорожців започаткували майбутні

села і навіть великі міста. Наприклад, Катеринослав (Дніпро-

петровськ) виріс на місці запорізького поселення Половиці,

Запоріжжя сформувалося навколо знаменитого острова Хор-

тиці. Подібне історичне походження мають Нікополь, Кривий

Ріг, Олександрія та багато інших міст.

Значного розвитку на Запоріжжі набули ремесло і промис-

ли. На Січі та в зимівниках працювали різні майстри, в тому

числі й з виробництва холодної зброї, куль, ядер. У середині