7%, Трохи менший ріст був досягнутий в Чехії, Угорщині, Хор-

ватії, Словенії, Румунії. Болгарія, хоча і не досягла таких успіхів

у прирості виробництва, але після невдалої спроби комуністич-

ного реваншу також стала на шлях оздоровлення економіки.

З цієї загальної картини випадають країни СНД, в яких мова

поки що йде лише про зниження темпів спаду виробництва.

Значна роль в успішному розвитку таких країн, як Польща,

Чехія, Словенія, Угорщина та ін. належить створенню в них

сприятливого інвестиційного клімату. Це — загальна лібера-

лізація господарської діяльності; забезпечення відносної ста-

більності законодавства та передбачуваності змін у ньому;

встановлення раціонального рівня оподаткування, з пільгами

для інвестицій та реінвестицій; правильна амортизаційна полі-

тика; виважена політика доходів, яка активізує споживчий

попит тощо.

Результатом такого комплексного підходу став процес ак-

тивного відновлення інтенсивного внутрішнього капітало-

утворення. У Польщі, Чехії та Словенії відповідний показник

уже перевищив дореформений, а в Словаччині — значно на-

близився до його рівня. В Угорщині деяке відставання щодо

цього компенсується вагомими успіхами в залученні інозем-

ного приватного капіталу. У цілому за останні роки валовий

обсяг внутрішніх капіталовкладень (% ВВП) помітно зріс і ста-

новив у 1996 р. у Польщі 19,1%, в Угорщині — 22,7%, у

Чехії — 27,7%, у Словаччині — 34,9%, а в 1995 р. у Словенії

— 22%.

При цьому окремі країни, що досягли найпомітніших успіхів

у поліпшенні інвестиційного клімату (Польща, Угорщина, Че-

хія), активно залучали капітал найбільших транснаціональних

компаній (ТНК), з включенням відповідних національних

виробництв до їхньої глобальної системи розподілу і поста-

чання. Так, в Угорщині ряд найважливіших підприємств було

повністю або переважно продано у власність іноземних інвес-

торів. В автомобільну промисловість цієї країни значні кош-

ти інвестували такі ТНК, як Аисіі (Німеччина) — 530 млн

доларів, Сепегаї Моі;огз (США) — 283 млн доларів і 8ІІ2ІІ1П

(Японія) — 280 млн доларів, а у сферу виробництва споживчих

товарів — ипііеуег (Великобританія—Нідерланди) — 150 млн

доларів, що сприяло модернізації відповідних галузей. У Чехії

такий тип стратегії є характерним для виробництва скла, легко-

вих автомобілів та інших транспортних засобів, для харчової

та хімічної промисловості, для сфери телекомунікацій тощо.

Зокрема, заслуговує на увагу створення тут сучасного, експорто-

спроможного виробництва миючих засобів компанією Ргосіег

& ОатЬІе. У Польщі цей метод ефективно використано в трак-

торному виробництві: Ваешоо СогрогаМоп (Південна Корея)

придбала польське підприємство вартістю в 1,1 млрд доларів.

Водночас, досвід центральне- та східноєвропейських країн

з перехідною економікою показує, що конкретні засоби при-

стосування підприємств до більш жорсткого ринкового еко-

номічного середовища використовуються залежно від того, які

з цих засобів є доступнішими та відносно дешевшими. Причо-

му на перших фазах трансформаційного процесу підприємства

(навіть ті з них, які мають для цього значні потенціальні мож-

ливості) в переважній більшості випадків намагаються уни-

кати внутрішньої перебудови своєї структури, оскільки най-

частіше це пов'язано з болісними конфліктами інтересів все-

редині самого підприємства (організації). Навпаки, переважа-

ють намагання коригувати умови діяльності. Причому в бага-

тьох випадках превалюють надії на використання методів

державної підтримки, а також слабкостей недосконалої на

печатках системи законодавчого регулювання.

Так, під тиском національних виробників практично в усіх

згаданих країнах вибірково коригувався курс на лібераліза-

цію імпортного режиму. Зокрема, в Польщі селективний

протекціонізм поширився на окремі виробництва, що перебу-

вають на стадії реконструкції, а також на сільськогосподар-

ських виробників. Тут з процесу лібералізації було виключено

імпорт алкогольних і тютюнових виробів, палива, а також за-

проваджувалися додаткові податки на імпортні автомобілі та

вироби електроніки. В Угорщині було збережено квоти та

ліцензії щодо імпорту окремих споживчих товарів, запрова-

джувалося (1995 р.) додаткове 8-відсоткове мито на всі види

імпорту. В Чехії та Словаччині застосовувалися додатковий

20-відсотковий податок на імпорт споживчих товарів, а також

системи попередніх імпортних депозитів щодо окремих груп

напоїв.

І а І п І І І І

засоби державної підтримки в даних країнах застосовуються

відносно обмежено. Переважають ті адаптаційні процеси, які

дедалі більше спираються на реструктуризаційні мікроеко-

номічні механізми. Саме вихідна обмеженість державної до-

помоги, її концентрація виключно на пріоритетних напрямах

розвитку, які дають помножений ефект, при наявності чітких

і прозорих механізмів її надання, стали передумовою для кар-

динальної зміни пануючих у суспільстві очікувань і, як резуль-

тат, формування стратегії позитивного пристосування на рівні

підприємств (організацій).

Ряд дослідників відносять до перехідних суспільств, при-

чому найбільш ефективних, і Китай, незважаючи на збережен-

ня там при владі комуністичної партії і відповідної їй полі-

тичної системи. Швидке піднесення китайського господарства

на основі розширення ринкових відносин, приватного й не-

державного секторів, експортоорієнтованої моделі розвитку

свідчить про справжні успіхи тамтешньої перехідної економі-

ки на тлі кризи цілого ряду перехідних суспільств. Якщо

протягом перших двадцяти післявоєнних років Китай стійко

займав останнє місце в світі за величиною ВВП на душу насе-

лення, то завдяки безпрецендентно високим темпам еконо-

мічного зростання в наступні роки цей показник до 1996 р.

підвищився з 12 до 49% від середньосвітового рівня. Загаль-

ний обсяг ВВП Китаю протягом другої половини XX ст. збіль-

шився в 22,4 раза, а його частка в світовій економіці зросла з