2. Економічне становище держави

у другій половиш 90-х років

Влітку 1994 р. новим Президентом України було обрано

Леоніда Кучму, на якого покладалися великі надії. Він спи-

рався на підтримку промислового директорату, частини дер-

жавної номенклатури та лівих політичних сил. До того ж

Москва ясно дала зрозуміти, що його прихід до влади був би

для неї бажаним. Кучма вів передвиборну боротьбу під гасла-

ми радикальних економічних реформ, відновлення зв'язків з

Росією та іншими країнами СНД, боротьби з корупцією та

організованою злочинністю.

У жовтні 1994 р. новообраний Президент проголосив стра-

тегію економічних перетворень, яка була в принципі схвалена

Верховною Радою. Вона передбачала звільнення цін, обмежен-

ня дефіциту державного бюджету, впровадження вільної внут-

рішньої і зовнішньої торгівлі, введення суворої монетарної полі-

тики, масову приватизацію великих підприємств і проведен-

ня земельної реформи.

У перші 2—3 роки після проголошення економічного кур-

су Л. Кучми в українській економіці намітилися певні пози-

тивні зрушення. Почалась реальна приватизація. В 1995 р. в

Україні було роздержавлено 16 265 об'єктів, з яких 4051 відно-

силося до загальнодержавної власності. Це вдвоє більше ніж

в 1994 р. У підсумку за 3,5 роки частина державної власності

в Україні скоротилася з 96 до 62%. Другим важливим підсум-

ком прискорення економічних реформ було досягнення в

1996 Р. Фінансової стабілізації. У результаті темпи зростан-

- ня цін почали зменшуватися з 400% в 1992 р. до 40% в 1996.

Зниження інфляції сприятливо вплинуло на стабілізацію

курсу національної валюти щодо долара. У вересні 1996 р.

була проведена грошова реформа, її суть полягала у фактич-

ній деномінації в 100 тис. разів карбованця, який був тоді в

обігу, і заміна його гривнею. Разом з тим було також здійсне-

но лібералізацію цін, валютного курсу, механізмів зовнішньої

торгівлі, роздержавлення земель, почав розвиватися ринок

цінних паперів. Усунуто таке потворне породження адміністра-

тивної системи, як тотальний товарний дефіцит.

Згадані заходи дали позитивні результати. Насамперед це

знайшло відображення в зменшенні темпів падіння ВВП. Якщо

до 1994 р. ВВП постійно скорочувався, то в 1995 р. вперше

його скорочення не перевищило рівня попереднього року. Така

ж тенденція мала місце і в 1996 р. В 1997 р. темпи падіння

ВВП ще більше сповільнилися — 3,2% проти 10,1% в 1996 р.

Аналогічна ситуація складалася в промисловості та сільсько-

му господарстві. Заробітна плата з жовтня 1994 р. по квітень

1997 Р. Зросла у валютному еквіваленті більш як у 4 рази —

з 22 до 90 доларів СІЛА. Середньомісячна інфляція у 1997 р.

не перевищувала 1%.

Однак, не дивлячись на деяку стабілізацію, що намітилася

на 1997 р. у ряді галузей, економічну кризу подолати не вда-

лося. І без того непросте фінансове становище України знач-

но погіршилося через наслідки кризи в Південно-Східній Азії

(1997 р.) та Росії (1998 р.). Крайньо складною залишається

фінансова ситуація більшості промислових підприємств. В

1997 Р. Збитковим було кожне друге підприємство (в 1995 —

кожне п'яте, в 1990 — кожне одинадцяте). Заборгованість

українських підприємств перед бюджетом на сьогодні стано-

вить 16,4 млрд грн. (на початок 1999 р. — 13,3 млрд грн.).

Платіжна дисципліна майже відсутня; почалася повальна

бартеризація економіки. За даними на кінець 1997 р., близь-

ко 40% всієї промислової продукції реалізовувалося по бар-

теру (на початку року — 32%). В паливно-енергетичному ком-

плексі рівень бартеру досяг 45%, машинобудуванні — 48%, ви-

робництві будматеріалів — 58%, цукровій промисловості —