VIII — VI ст. До н. Е. Стародавні греки розпочали колоніза-

цію Північного Причорномор'я. Причинами грецької колоні-

зації було перенаселення міст-полісів, нестача придатної для

обробітку землі, продуктів харчування, соціальна й політична

боротьба, посилення торгового обміну. На узбережжі Чорного

моря греки створили ряд торгових факторій, які поступово

перетворювалися у міста-держави на зразок грецьких. Най-

відоміші з них Березань у Дніпро-Бузькому лимані, Ольвія на

Бузі, Пантікапей на місці сучасної Керчі, Тір над Дністром,

Херсонес біля нинішнього Севастополя, Феодосія, Німфей, Кім-

мерик на Керченському півострові та багато інших.

Міста успішно розвивалися і в VI — IV ст. до н. е. пере-

творились на великі політичні, торгово-економічні і культурні

центри. Основні заняття жителів міст-колоній — торгівля та

малося сільським господарством, між ними відбувався жва-

вий обмін. У міста-колонії завозили хліб, худобу, шкіри, хутро,

солону рибу, сіль. З міст-колоній та з материкової Греції при-

возили металеві вироби, зброю, тканини, мармур, дорогоцінне

каміння, твори мистецтва. Найходовішими товарами були олив-

кова олія, вина та керамічний посуд.

У V ст. до н. е. на Кримському півострові утворилося Бос-

порське царство, столицею якого став Пантікапей. До цієї

держави у IV ст. до н. е. ввійшли Німфей, Феодосія, Таман-

ський півострів, значна частина чорноморського узбережжя су-

часної України. Провідне місце в економіці Боспорського

царства займало землеробство. Ним займалися тисячі неве-

ликих власників. Крім них сільськогосподарську продукцію

постачали великі латифундії земельної аристократії, яка ви-

користовувала працю рабів. Ці господарства вирощували пе-

реважну частину товарного зерна, яке направлялося в Грецію.

Боспорці займалися також городництвом, садівництвом, ви-

ноградарством. Розводили коней, корів, овець, свиней, свійську

птицю. Азовське море та річки, що в нього впадають, сприяли

промисловому рибальству.

Населення Боспорського царства досягло успіхів і в ремеслі.

Як ніде у грецькому світі славилися каменярі, муляри, теслярі,

столяри, малярі, штукатури. У великих кількостях ремісники

виготовляли металеві вироби з міді, бронзи і заліза. Знайдено

чимало ювелірних прикрас.

Успішно розвивалася торгівля, насамперед з Афінами. У

царстві чеканили власні монети, у тому числі золоті статери.

У IV — III ст. до н. е. античні міста-держави починають

занепадати під ударами варварів. Різко скоротився експорт

збіжжя, розладналися фінанси.

ЗІ ст. до н. е., після того як причорноморські колонії стали

васалами Римської імперії, їхнє господарство дещо стабілізу-

валося. Пожвавилося будівництво, відновлювалися інші галузі.

Велася жвава торгівля з Малою Азією, Єгиптом, Грецією, Іта-

лією, з сусідніми варварськими племенами.

Однак загальна криза рабовласницького господарства у II —

III ст. Н. Е. Остаточно підірвала сили Римської імперії. Кри-

за позначилася і на долі античних держав Північного Причор-

номор'я, економічний занепад яких розпочався в першій по-

ловині ні ст. н. е. скоротилися торгові зв язки, зменшилася

товарність сільського господарства і ремесла, і відповідно ско-

ротилися прибутки міст. Відбувалася поступова натуралізація

всього господарства. Проте в містах Північного Причорномо-

р'я у соціально-економічному розвитку цього періоду йшли й

позитивні процеси. Праця рабів поступово витіснялася пра-

цею залежних людей, подібних до колонів Римської імперії.

Однак у 40-х роках III ст. н. е. в Північне Причорномор'я

вторглись готські племена, які призвели до остаточної заги-

белі античних держав. Вона збіглася з крахом усієї рабовлас-

ницької системи господарства.