XVI ст. Здобутки у паперовій промисловості України дозво-

лили відкрити добу книгодрукування, яке також здійснюва-

лося у друкарнях мануфактурного типу.

У Слобідській та Лівобережній Україні успішно розвива-

лося селітряне виробництво, зосереджене в басейнах рік Псла,

Ворскли, Орелі, нижнього Дніпра та Бугу, в районі Чугуєва та

Путивля. Ще до Хмельниччини в Україні існувало 20 селіт-

роварень, які були монополією держави. Наприкінці XVIII ст.

лише на Слобожанщині було 500 селітряних мануфактур.

В Україні у XVI — XVIII ст. існувало багато інших видів

мануфактур. Серед них успішно розвивалися гути (виробниц-

тво скла), буди (виробництво поташу), солеварні, пороховні. До

мануфактур належали підприємства з виробництва гармат і

дзвонів, карбування монет, текстильні, суднобудівні та інші

підприємства.

Мануфактури являли собою відносно великі підприємства,

на яких частково застосовувалася механізована праця, хоча

ручна праця все ж домінувала. На мануфактурах існував поділ

праці, використовувалася наймана праця. Мануфактурне ви-

робництво було в основному товарним і ринковим. З виник-

ненням мануфактур укрупнювалося виробництво.

Збереження кріпосництва на західноукраїнських і право-

бережних землях після Національно-визвольної революції, його

поступове утвердження на Лівобережжі та Слобожанщині ство-

рювало умови для дальшого розвитку виробництва на приму-

совій праці селян у феодальних (вотчинних) і посесійних ма-

нуфактурах. Останні утворювалися як казенні, а потім пере-

давалися у посесію (умовне спадкове користування) приват-

ним особам або одразу виникали як посесійні. На них пра-

цювали приписані державні селяни або куплені спеціально для

роботи на підприємствах. Частина поміщицьких мануфактур

передавалася в оренду.

У другій половині XVIII ст. в Україні було майже 40 цен-

тралізованих мануфактур, які виникли в текстильній галузі й

які можна вважати зародками великого капіталістичного ви-

робництва, їхнє виникнення було тісно пов'язане з військово-

господарськими потребами держави. Подібні мануфактури

з'явилися в інших галузях промисловості. У цілому XVIII ст.

— період розквіту мануфактурного виробництва в Україні.

3. Внутрішня і зовнішня торгівля. Формування

українського національного ринку

З розвитком товарного виробництва в Україні активізува-

лись економічні зв'язки між населеними пунктами, регіона-

ми і країнами. Збільшилася кількість торгів і базарів та днів

їхнього проведення. На кінець XVIII ст. на території Східної

Галичини і Північної Буковини їх діяло щорічно майже 5000,

на території Лівобережної України — 8680, Слобожанщини —

близько 2000. Сфера економічного впливу міст і містечок по-

ширювалася, втягуючи в товарно-грошові відносини й відда-

лені села та хутори. Основними товарами на них була продук-

ція переважно місцевих ремісників і селян.

Значно ширший асортимент товарів надходив на ярмарки,

їхня кількість і тривалість також збільшилися. Якщо в 1666 р.

на Лівобережжі діяло 76 ярмарків, то в кінці XVII ст. — 390,

у Слобожанщині — 271, у Галичині й Буковині — близько 120,

у Закарпатті — понад 70. У Правобережній Україні в першій

третині XVIII ст. виникло 16 ярмарків, в 40—60-ті роки —