1.Стаття 10. Закон про мови і Державна програма розвитку мов в Україні. Зміст і значення цих державних документів.

Стаття 10. Державною мовою в Україні є українська. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування укр.мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.

В Україні гарантується вільний розвиток, користання і захист російської, інших мов національних меншин України.

Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування. Застосування мов в Україні гарантується КУ та визначається законом.

Закон “Про мови в Україні РСР”, прийнятий 28 жовтня 1989 р., ще до проголошення незалежності України.

Прийняття закону “Про мови в Україні РСР” є фактом утвердження демократичних досягнень на території колишнього СРСР. Закон про мову дав національному відродженню друге дихання, він, правда, дещо різнився від радикальнішого законопроекту, який пропонували спілкам письменників, товариство укр.мови. І все-таки мова є державною. Водночас зхакріплювалось вагоме значення рос.мови в Україні. Службові особи володіти як укр., так і рос.мовами, акти інших органів мають публікуватися обома мовами, вивчення в усіх загальноосвітніх школах укр.і рос.мов є обов’язковим. Останній пункт не виконується в незалежній Україні, коли вивчення лише укр.мови є обов’язковим, а рос.-добровільно.

2.Нова укр.Літ.Мова на загальнонародній основі. Роль і.П.Котляревського та т.Г.Шевченка в історії розвитку сучасної укр.Літ.Мови.

Нова укр.літ.мова – це різновид загальнонаціональної мови, унормований, відшліфований суспільною практикою, який у 2-х формах усній та писемній обслуговує усі сфери суспільного життя.

Котляревський продовжив традиції старої укр.літ.мови на народно-розмовній основі, з’єднав народно-розмовну з старою літературною традицією. Котляревський створив великий худ.твір на народно-розмовній основі, зробивши цю основу єдину для літ.твору. Він започаткував нову літ.мову в худ.стилі. На базі цього і розвивався науковий і епістолярний стиль. Він почав писати в Пд.-Сх.наріччі “Енеїда”-розпочала худ.стиль.

Шевченко відіграв важливу роль у розвитку укр.літ.мови. Він установив ту структуру укр.літ.мови, яка збереглась у всьому істотному як основа сучасної мови, тобто розвинув і утвердив певний склад словника і граматичний лад укр.мови, які стали нормою і зразком для письменників, преси, театру тощо. Зразком є “Кобзар”. Народно-розмовна мова була поєднана з книжною мовою.

3.Українська літературна мова як унормована і відшліфована багатовіковою практикою та кращими майстрами слова загальнонаціональна мова. Ознаки літературної мови. Основні стилі й підстилі української літературної мови.

4.Діалектне членування суч.Укр.Мови.

Діалект – це територільний різновид мови місцевого населення.

Найменшою діалектною одиницею є говірка – це мовлення населення невеликого населеного пункту.

Друга більша діалектна одигиця говір (діалект) – це мовлення населення кількох еаселених пунктів, яке об’єднується у говір завдяки спільним лексичним, фонетичним, словотвірним, морфемним і синтаксичним особливостям.

Говори і говірки об’єднуються в групу завдяки наявності спільних діалектних особливостей, а потім ці групи об’єднуються у наріччя.

Українське діалектне мовлення має 3 наріччя:

	Північне (або поліське)	Південно-Західне	Південно-Східне
на Пн.	межа проходить із Білорусією і Росією	межує із Північним	з Південно-Північним
на Сх.	із Росією	Південно-Західне межує з Південно-Східним	з Росією
на Зх.	із Білорусією і Польщею	з Польщею, Словаччиною, Угорщиною і часково з Румунією	з Південно-Західним
на Пд.	міжполіським, Південно-Західним та Південно-Східним наріччями	з Румунією і Молдовою	з Росією, Азовським та Чорним морем

Північне наріччя поділяється на 3 групи говірок:

1)Лівобережнополіські 2)Правобережнополіські 3)Волинськополіські

Також належать Підляські говірки (тепер Польщі).

Південно-Східне наріччя поділяється на 3 групи говірок:

1)Наддніпрянські 2)Слобожанскі 3)Степові

Південно-Західне наріччя поділяється на:

1)Волинсько-Подільські 2)Галицько-Буковинські 3)Карпатські