- •1.Стаття 10. Закон про мови і Державна програма розвитку мов в Україні. Зміст і значення цих державних документів.
- •2.Нова укр.Літ.Мова на загальнонародній основі. Роль і.П.Котляревського та т.Г.Шевченка в історії розвитку сучасної укр.Літ.Мови.
- •4.Діалектне членування суч.Укр.Мови.
- •5.Системні відношення у лексиці (парадигматичні, синтагматичні, епідигматичні, гіпонімічні, партитивні, еквонімічні). Екстенсіонал та інтенсіонал словесного знака.
- •6.Слово і його ознаки. Лзс. Типи лз. Структура лз.
- •7.Полісемія. Типи полісемії. Типи відношень між лсв багатозначного слова. Моносемія.
- •8.Омоніми, типи омонімів, міжмовна омонімія.
- •13.Фонетика, її завдання. Сегментні та суперсегментні фонетичні одиниці.
- •14.Аспекти вивчення звуків мови. Система голосних та приголосних української мови, їх класифікації.
- •15.Фонема, її функції. Варіанти фонем. Фонетична та фонематична транскрипція. Фонема і звук.
- •16.Асиміляція та дисиміляція. Їх різновиди. Наслідки цих процесів в українській мові (орфографії та орфоепії). Асимілятивне подвоєння звуків, відбиття цього явища на письмі.
- •17.Позиційні та історичні чергування голосних звуків в українській мові (/о/, /е/ з /і/; /е/, /о/ з о; /е/ з /о/ після шиплячих та /й/; /о/ з /оу/; /е/ з /еи/; /и/ з /ие/ та ін.).
- •18.Позиційні та історичні чергування приголосних звуків в українській мові (/г/, /к/, /х/ із /з’/, /ц’/, /с’/; /г/, /к/, /х/ із /ж/, /ч/, /ш/ та ін.).
- •19.Основні правила української орфоепії. Українська графіка. Принципи українського правопису. Українська пунктуація. Класифікація розділових знаків.
- •20.Морфеміка. Предмет її вивчення та завдання. Поняття про морфеми, морфи, аломорфи та варіанти морфем. Класифікація морфем.
- •21.Історичні зміни в морфемній структурі слів: спрощення, перерозклад, ускладнення, декореляція.
- •22.Словотвір. Предмет його вивчення та завдання. Мотивуюча база і дериват. Критерії мотивації.
- •23.Способи поєднання морфем. Морфонологічні явища.
- •24. Способи словотворення.
- •25.Словотвірний тип. Поняття про словотвірне значення.
- •30.Іменник: визначення, поділ на лексико-граматичні розряди.
- •31.Рід іменників, засоби його вираження. Рід незмінюваних іменників іншомовного походження та іменників-абревіатур. Іменники подвійного та спільного роду.
- •32.Категорія числа іменників. Засоби її вираження. Однинні та множинні іменники.
- •33.Категорія відмінка іменників. Засоби вираження відмінкових граматичних значень.
- •36.Прикметник: визначення, граматичні категорії, синтаксичні функції. Розряди за значенням. Ступені порівняння. Відмінювання. Типи за характером закінчення.
- •37.Займенник: визначення, особливості лексичного значення, морфологічні особливості, синтаксичні функції. Розряди займенників, їх граматичні ознаки.
- •38.Числівник: визначення, поділ на розряди. Особливості відмінювання кількісних числівників один, два-чотири, п’ять-десять, п’ятдесят-вісімдесят, сорок, дев’яносто, сто, двісті-дев’ятсот.
- •39.Дієслово: визначення, граматичні категорії і синтаксична роль. Дієслівна система. Інфінітив як початкова форма дієслова. Категорія виду, засоби її вираження.
- •40.Категорія часу дієслів: основні та варіантні значення часових форм. Категорія способу дієслів: визначення, засоби вираження форм способу.
- •41.Категорія перехідності дієслів, засоби її вираження. Дієслівна категорія стану, засоби її вираження. Категорія особи. Безособові дієслова.
- •42.Категорії роду та числа в дієсловах. Дієвідміни. Дієслова архаїчної групи. Дві основи дієслова, творення від них дієслівних форм.
- •43.Дієприкметник: визначення, дієслівні та прикметникові ознаки дієприкметника. Творення активних і пасивних дієприкметників. Відмінювання.
- •44.Дієприслівник: визначення, дієслівні та прислівникові ознаки. Творення дієприслівників доконаного і недоконаного виду. Форми на –но, -то.
- •45.Предикати (категорія стану), їх семантико-граматичні ознаки. Розряди слів категорії стану за значенням.
- •46.Прислівник: визначення, поділ на розряди. Творення ступенів порівняння прислівників.
- •47.Прийменник: визначення, основні функції в реченні, походження та морфологічна структура прийменників. Сполучник: визначення, поділ на групи і підгрупи за значенням і функцією. Сполучні слова.
- •48.Частки: визначення, класифікація часток за значенням та функцією.
- •49.Вигуки: визначення, функції у мовленні. Розряди вигуків за значенням та фонетичним складом. Звуконаслідувальні слова.
- •50.Поняття про предмет і одиниці синтаксису. Предикативність. Модальність (диктум і модус). Парадигма речення як система його форм (індикатив, кон’юнктив, імператив).
- •51.Словосполучення. Дискусійні питання. Визначення. Форма, значення та функції словосполучень.
- •63.Складнопідрядні речення. Логіко-граматична, формально-граматична та структурно-семантична класифікація складнопідрядних речень.
- •64.Безсполучникові складні речення.
- •65.Характеристика мовознавчої науки. Мета і завдання загального мовознавства.
- •66.Слов’янські мови: класифікація, головні особливості. Місце української мови серед інших слов’янських мов.
- •67.Старослов’янська мова. Її значення для славістики. Діяльність Кирила і Мефодія. Походження слов’янського письма.
- •68.Методи дослідження мови. Загальна характеристика.
- •69.Головні напрями теоретичного мовознавства. Основні ідеї психолінгвістики. Мета і завдання комунікативної лінгвістики.
- •70.Мова і суспільство. Мовна ситуація. Мовна ситуація в Україні. Мовна політика і мовне законодавство. Проблеми мовної політики та мовного законодавства в Україні.
25.Словотвірний тип. Поняття про словотвірне значення.
Словотвірний тип – це схема утворення нових слів, для якого характерні три обов’язкові ознаки: 1) усі слова мають бути утворені від слів однієї частини мови; 2) всі слова утворенні одним словотворчим засобом; 3) загальне словотвірне значення.
Словотвірний підтип – це схема утворення нових слів для якої характерні чи властиві 3 обов’язкові ознаки: 1) спільна частиномовна мотивація; 2) спільний засіб творення; 3) спільне часткове словотвірне значення.
Словотвірне значення – це узагальнене значення спільне для певного лексико-семантичного розряду слів, яке є результатом взаємодії мотивуючої основи і словотворчого засобу. Поділяється на: загальні і часткові.
Загальні властиві для словотвірного типу, часткові для словотвірного підтипу.
Словотвірне значення завжди абстрактне від лексичного значення і більш конкретне від граматичного значення.
26.Словотвірне гніздо та його структура. Типи словотвірних гнізд.
27.Морфемний та словотвірний аналіз як методи дослідження слова.
28.Морфологія. Предмет морфології. Поділ слів на частини мови. Погляди вчених на це питання.
29.Граматичне значення, засоби його вираження. Граматична форма слова. Погляди вчених на це питання. Поняття про граматичну категорію.
Основними поняттями граматики є:
граматичне значення
граматична форма
граматична категорія
Граматичне значення – це додаткове абстрагуюче значення, яке виражає різні відношення між словами у зв’язному мовлені.
Завдяки ГЗ визначаються зв’язки слів у реченні, напр.: іти, студент, бібліотека – студент іде в бібліотеку (З.відмінок).
Засоби вираження ГЗ має 4 типи:
-синтетичний, -аналітичний, -аналітично-синтетичний, -суперсигментний.
Флексія активний засіб ГЗ. Виражає: рід, число, відмінок, час, особу.
У багатьох словах ГЗ виражається Ø флексія, напр.: дощØ – Н.в.,однина,чол.р.
Постфікс -ся-,-сь- виражає ГЗ зворотнього стану (напр.: одягати-одягатися)
Наголос може виражати ГЗ і відмінка, роду, числа і значення виду (рýки (Н.в.мн.) – рукú (Р.в.одн.).
Чергування звуків може виражити ГЗ (напр.: винести – виносити)
Суплетивізм виражає ГЗ (напр.: я – мене).
Змінна ГЗ викликає зміну ГФ і навпаки. (напр.: вода – воді)
Граматична форма – це видозміни одного і того ж повнозначного слова, яких воно набуває в реченні.
ГФ є 2 типів: морфологічна і синтаксична.
Морфологічні форми визначаються сукупністю морфем повнозначних слів.
Бувають: синтетичний і аналітичний (напр.: руці (Д.в.синтетичний) – на руці (М.в.аналітична).
Морфологічна парадигма – це сукупність усіх морфологічних форм слова з метою вираження відповідних ГЗ. Кожна окрема одиниця парадигми становить її словоформу. Одна із словоформ вважається початковую. Початковою є форма, що має найменшу к-сть ГЗ і граматично не залежна від інших слів.
Синтаксичні форми визначаються типами зв’язків слів у реченні.
Граматична категорія – це узагальнене абстрактне поняття, яке об’єднує співвідносні ГЗ.
Є ГЗ – чол.р, жін.р, сер.р
ГК роду