47.Прийменник: визначення, основні функції в реченні, походження та морфологічна структура прийменників. Сполучник: визначення, поділ на групи і підгрупи за значенням і функцією. Сполучні слова.

Прийменник- це службова частина мови, що виступає разом з відмінковою формою іменника, займенника або числівника для вираження залежності її від інших слів у словосполученні (третійвід краю, кожен з присутніх, піклуватися про дітей) і у реченні (Гуляв я по полю; Хтось із вас тут, певно, зайвий).

Прийменник допомагає виражати відношення між предметами (парк для прогулянок, комп’ютер для роботи), ознаки до предмета (пісня без слів, багатий на речі павільйон) або дії до предмета (піднятися о шостій, взяти з підлоги).

Разом з відмінковими формами іменників, числівників, займенників прийменники можуть виражати:

• час (без п’яти хвилин, о десятій годині);

• простір (злетіти у небо, доїхати до міста);

• причину (запізнився через транспорт);

• мету (прийшов на урок, зустрівся з однокласниками);

• спосіб дії (сказати по правді, робити з задоволенням);

• порівняння (більший за інших, найменший у класі);

• відношення до матеріалу (штани з вельвету, зошит з паперу);

• предмет, на який спрямована дія (розповідати про навчання, привітати зі святом).

МОРФОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ ПРИЙМЕННИКА

Незмінюване слово. Бере участь у творенні форм іменних частин мови.

Сполучник- це службова частина мови, яка вживається для поєднання членів речення, частин складного речення і окремих речень у тексті (І у місті, і у селі- всюди він був один; Коли летиш у небі, то все, що знаходиться на землі, здається дуже маленьким).

РОЗРЯДИ СПОЛУЧНИКА ЗА ЗНАЧЕННЯМ

Сполучники поділяються на:

1.	прості - складні - складені
2.	непохідні- похідні
3.	сурядні - підрядні

ПРОСТІ, СКЛАДНІ І СКЛАДЕНІ СПОЛУЧНИКИ

За будовою сполучники поділяються на прості, складні і складені:

сполучники	приклади
прості	і (й), а, але, та, бо, як, що.
складні	ніби, якже, неначе, , якби, якщо, проте
складені	через те що, тому що, для того щоб

Прості сполучники- і (й), а, але, та, бо, як, що.

Складні сполучники здатні розкладатися на частини (ні-бито, що-б, мов-бито, не-наче).

Складені сполучники створюються з двох або кількох слів (так що, незважаючи на те що).

НЕПОХІДНІ І ПОХІДНІ СПОЛУЧНИКИ

За походженням сполучники поділяються на непохідні і похідні:

сполучники	приклади
непохідні	але, а, та, бо, і
похідні	що, як, де, якщо, тому що, зате

Непохідні сполучники не співвідносяться з іншими частинами мови.

Похідні сполучники походять від інших частин мови і тому співвідносні з ними

Сполу́чне сло́во приєднує підрядне речення до головного і водночас є членом підрядного речення.

Різниця між сполучниками та сполучними словами полягає в тому, що:

• сполучники не відповідають на питання, а сполучні слова відповідають;

• підрядне речення зі сполучним словом можна перетворити на питальне речення, а зі сполучником — не можна.

(Сталося щось таке, чого не могло статися (В. Козаченко) — Чого не могло статися?);

сполучник можна замінити лише сполучником, а сполучне слово — тільки іншим сполучним словом.