Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
шпора на мову.docx
Скачиваний:
26
Добавлен:
09.09.2019
Размер:
161.24 Кб
Скачать

36.Прикметник: визначення, граматичні категорії, синтаксичні функції. Розряди за значенням. Ступені порівняння. Відмінювання. Типи за характером закінчення.

Прикме́тник — самостійна частина мови, що виражає ознаку предмета, граматично виявлену в категоріях роду, числа і відмінка та відповідає на питання який? яка? яке? які? чий? чия? чиє? чиї?

Напр.: сміливий, щаслива, зелене, Васине, батькова, братове.

За значенням і граматичним ознаками поділяються на : якісні і відносні.

Якісні – називають ознаку, яка здебільшого виявляється в більшій чи меншій мірі (тепла вода-тепліша вода-найтепліша вода).

Відносні – називають ознаку за відношенням її до іншого предмета (дерев’яний стіл/будинок (відношення до дерева)).

Серед відносних виділяють групу ПРИСВІЙНИХ – бо вони виражають ознаку через приналежність істоті (батькове слово, лисяча нора).

Існують і проміжні розряди:

  • Якісно-відносні

  • Присвійно-якісні

  • Присвійно-відносні

  • Відносно-якісні

Якісні за значенням:

  1. Назви якостей, що сприймаються органами чуттів (червоний, солодкий, гарячий)

  2. Назви просторово-часових ознак (великий, близький, молодий)

  3. Внутрішні і зовнішні ознаки людини (гордий, мудрий, сліпий)

  4. Назви будь-якої оцінки предмета (можливий, вдалий)

Граматичні ознаки:

  1. Більшість мають ступені порівняння

  2. Можуть мати форми суб’єктивної оцінки (гарненьке, поганющий)

  3. Є базою для творення інших частин мови (теплота, синіти, хитрувати).

Ступені порівняння – це форми якісних прикметників, що виражають різну міру інтенсивності ознаки.

  1. Вищий ступінь виражає якість, яка виявляється в більшій мірі ніж то було раніше в тому чи іншому предметі

  2. Найвищий ступінь виражає якість, що виявляється в предметі в найбільшій/найменшій мірі.

Граматики розрізняли 3 ступені порівняння:

  1. Звичайний, зараз називаємо початковою формою.

  2. Вищий ступінь, має 2 форми виявлення: просту та складну.

Проста твориться за допомогою суф.-ш/іш (міліший, тихший/тихіший).

Складна форма більш/менш і початкова форма прикметника (більш зручний).

ІІІ. Найвищий має: просту форму, складну, складену.

Проста твориться за допомогою преф. най+форма вищого ступення прикметника (найкращий).

Складна твориться додаванням часток -як(що)+проста формав найвищого ступення (як (що) найкращий?).

Складена твориться за допомогою слів найбільш/найменш+початкова форма прикметника, інколи для посилення найвищої форми додається частка -як (що) (як (що) найменш вдалий).

Відмінювання прикметників.

Прикметники суч.укр.мови мають: повну та коротку форму.

Повна форма: -функціонують в усіх стилях мови; -у повній формі мають рід, число, відмінок; -мають закінчення у всіх відмінкових формах; -мають 2 морфологічних варіанти: стягнена та нестягнена (нестягнену форму мають лише прикметники жін.р. та сер.р. у Н.в. та З.в. однини та множини, вживається в художній, розмовній формі (ясная, яснеє, яснії), стягнена форма напр.: ясна)).

Коротка форма: -Н.в., З.в. однини чол.р. (зелен, ясен); -незмінюються за родами, числами, відмінками (Н.ясен, Р.ясного, Д.ясному); -паралельно мають відповідно повну форму (винний в чомусь); деякі присвійні прикметники мають суф.-ів,-їв,-ин,-їн (батьків).

Повні стягнені форми прикметників поділяються на групи за кінцевим приголосним основи: тверду, м’яку.

Тверда група – в Н.в. однини мають такі флексії -ий (чол.р. напр.: ясний), -а (жін.р. напр.: ясна), -е (сер.р. напр.: ясне). Належать всі короткі форми прикметників з кінцевим твердим приголосним основи (ясен, зелен). Належать присвійні прикметники із суф.-ів,-їв,-ин,-їн (батьків).

Мяка група – основа, яких закінчується м’яким приголосним (синій). В Н.в. ці прикметники мають такі флексії -ій, -їй (чол.р), -я (жін.р.), -є (сер.р.).

Прикметники чол.р. і сер.р. не прямих відмінках мають однакові закінчення.