48.Частки: визначення, класифікація часток за значенням та функцією.

Частка- це службова частина мови, яка вживається для надання окремим словам чи реченням додаткових емоційно-експресивних та смислових відтінків або для творення морфологічних форм та нових слів (ніхто не жив би на землі, якби не було тут атмосфери).

Групи часток за значенням

Часток у мові дуже багато і виконувані ними функції — найрізноманітніші. Це зумовлює труднощі класифікації.

Розрізняють словотворчі частки, які, уточнюючи зміст окремих слів, є їх складовими частинами, і формотворчі частки, які вживаються лише в деяких формах слова для вираження граматичних значень (хай, би та ін.).

Формотворчі частки утворюють дієслівні форми умовного та наказового способів (хай, нехай, би, б):

Хай я загину, та хай сяє мило над людьми сонцем правда і надія (Леся Українка).

Дивлюся на море широке, глибоке, поплив би на той бік — човна не дають (Т. Шевченко).

Частки хай, нехай завжди стоять перед дієсловами, до яких вони відносяться, часткаби (б) може стояти як після дієслова, до якого відноситься, так і перед ним.

Формотворчі частки завжди пишуться окремо.

До словотворчих часток належать заперечні й модальні частки.

Заперечні частки не, ні, ані слугують для заперечення змісту цілого речення або окремої його частини. Частки не, ні можуть мати й підсилювальне значення:

Яке б завдання не дали йому, він завжди його виконає (тобто будь-яке завдання, яке йому доручать, він виконає).

Не сказав ні слова (частка ні підсилює заперечення).

Заперечна частка ні при повторенні виступає в значенні єднального сполучника:

Беркути ніколи не сплямували ні своїх рук, ні свого серця підступно пролитою кров'ю (І. Франко).

Модальні частки вживаються для оформлення певних типів речень, для надання певних смислових відтінків окремим словам, для вираження ставлення мовця до висловленого змісту.

Серед них виділяють:

— питальні: чи, хіба, невже:

Чи є слова, якими гоять рани? (І. Жиленко);

— окличні: як, що за, що то за:

Що за розкіш, що за привілля в степу (Панас Мирний);

— вказівні: ось, он, от, ген, це, оце, то, ото:

От і вечірня зіронька стрепенулась за сусідським двором (М. Стельмах);

— стверджувальні: так, еге, авжеж, атож:

Так, я буду крізь сльози сміятись (Леся Українка);

— підсилювальні: же (ж), аж, адже, і, навіть, та й, таки:

Зростай же, добрий, пречудовий світе! (П. Тичина);

— видільні: тільки, лише (лиш), хоча (хоч):

Тільки той ненависті не знає, хто цілий вік нікого не любив (Леся Українка);

— обмежувальні: майже, чи не, трохи не, мало не:

Мало не вся робота була на ній: і в печі топила,і воду носила;

— спонукальні: годі, ну, нумо, бодай, бо, но:

Скажи-бо, Степане: може, справді нездужаєш! (Т. Шевченко);

— уточнювальні: саме, якраз, точно, дійсно:

Ми саме зібралися йти;

— виражають сумнів, упевненість, припущення: мабуть, навряд, нібито, може:

Може, не підемо?

49.Вигуки: визначення, функції у мовленні. Розряди вигуків за значенням та фонетичним складом. Звуконаслідувальні слова.

Вигук- це службова частина мови, яка служить для безпосереднього вираження емоцій, почуттів і волі людини (о! гей! ой!).

Це незмінювані слова, які не виступають членами речення. Але на місці самостійного слова вигук набирає конкретного значення і виконує синтаксичну роль того слова, яке змінює (напр., у реченні А собака отой гав та гав!.. вигук гав (та) гав виступає як присудок).

Інколи вигуки можуть навіть заміняти собою цілі речення ("Охо-хо…"- позітхнув батько).

Вигуки розділяються на такі групи:

1.	емоційні, спонукальні, вигуки етикету і звуконаслідувальні
2.	первинні і похідні

За значенням вигуки поділяються на чотири розряди:

вигуки	приклади
емоційні	о! на! ой! ех! овва! от тобі і на!
спонукальні	агов! гей! геть! киць- киць! тпру!
етикету	прощай, спасибі, перепрошую
звуконаслідувальні	гав-гав! кукаріку! хрясь! цок-цок!

Емоційні вигуки виражають почуття, переживання, настрій або здивування розповідача (О, подивись, як тут цікаво!).

Спонукальні (вигуки волевиявлення) виражають наказ, спонукання до дії (Киць- киць, моя кішечка; Гей, всі до мене!).

Вигуки етикету (що є словами ввічливості) виражають привітання, прохання, подяку, побажання, сподівання або прощання. Сюди можуть також входити і цілі сполуки слів(добридень, будьте ласкаві! дякую! ласкаво просимо! добраніч! будь ласка! на все добре!).

Звуконаслідувальні вигуки є вираженням акустичних уявлень людини про звуки, які зустрічаються у житті (Ха-ха-ха!- зареготав Миколка).