- •1.Стаття 10. Закон про мови і Державна програма розвитку мов в Україні. Зміст і значення цих державних документів.
- •2.Нова укр.Літ.Мова на загальнонародній основі. Роль і.П.Котляревського та т.Г.Шевченка в історії розвитку сучасної укр.Літ.Мови.
- •4.Діалектне членування суч.Укр.Мови.
- •5.Системні відношення у лексиці (парадигматичні, синтагматичні, епідигматичні, гіпонімічні, партитивні, еквонімічні). Екстенсіонал та інтенсіонал словесного знака.
- •6.Слово і його ознаки. Лзс. Типи лз. Структура лз.
- •7.Полісемія. Типи полісемії. Типи відношень між лсв багатозначного слова. Моносемія.
- •8.Омоніми, типи омонімів, міжмовна омонімія.
- •13.Фонетика, її завдання. Сегментні та суперсегментні фонетичні одиниці.
- •14.Аспекти вивчення звуків мови. Система голосних та приголосних української мови, їх класифікації.
- •15.Фонема, її функції. Варіанти фонем. Фонетична та фонематична транскрипція. Фонема і звук.
- •16.Асиміляція та дисиміляція. Їх різновиди. Наслідки цих процесів в українській мові (орфографії та орфоепії). Асимілятивне подвоєння звуків, відбиття цього явища на письмі.
- •17.Позиційні та історичні чергування голосних звуків в українській мові (/о/, /е/ з /і/; /е/, /о/ з о; /е/ з /о/ після шиплячих та /й/; /о/ з /оу/; /е/ з /еи/; /и/ з /ие/ та ін.).
- •18.Позиційні та історичні чергування приголосних звуків в українській мові (/г/, /к/, /х/ із /з’/, /ц’/, /с’/; /г/, /к/, /х/ із /ж/, /ч/, /ш/ та ін.).
- •19.Основні правила української орфоепії. Українська графіка. Принципи українського правопису. Українська пунктуація. Класифікація розділових знаків.
- •20.Морфеміка. Предмет її вивчення та завдання. Поняття про морфеми, морфи, аломорфи та варіанти морфем. Класифікація морфем.
- •21.Історичні зміни в морфемній структурі слів: спрощення, перерозклад, ускладнення, декореляція.
- •22.Словотвір. Предмет його вивчення та завдання. Мотивуюча база і дериват. Критерії мотивації.
- •23.Способи поєднання морфем. Морфонологічні явища.
- •24. Способи словотворення.
- •25.Словотвірний тип. Поняття про словотвірне значення.
- •30.Іменник: визначення, поділ на лексико-граматичні розряди.
- •31.Рід іменників, засоби його вираження. Рід незмінюваних іменників іншомовного походження та іменників-абревіатур. Іменники подвійного та спільного роду.
- •32.Категорія числа іменників. Засоби її вираження. Однинні та множинні іменники.
- •33.Категорія відмінка іменників. Засоби вираження відмінкових граматичних значень.
- •36.Прикметник: визначення, граматичні категорії, синтаксичні функції. Розряди за значенням. Ступені порівняння. Відмінювання. Типи за характером закінчення.
- •37.Займенник: визначення, особливості лексичного значення, морфологічні особливості, синтаксичні функції. Розряди займенників, їх граматичні ознаки.
- •38.Числівник: визначення, поділ на розряди. Особливості відмінювання кількісних числівників один, два-чотири, п’ять-десять, п’ятдесят-вісімдесят, сорок, дев’яносто, сто, двісті-дев’ятсот.
- •39.Дієслово: визначення, граматичні категорії і синтаксична роль. Дієслівна система. Інфінітив як початкова форма дієслова. Категорія виду, засоби її вираження.
- •40.Категорія часу дієслів: основні та варіантні значення часових форм. Категорія способу дієслів: визначення, засоби вираження форм способу.
- •41.Категорія перехідності дієслів, засоби її вираження. Дієслівна категорія стану, засоби її вираження. Категорія особи. Безособові дієслова.
- •42.Категорії роду та числа в дієсловах. Дієвідміни. Дієслова архаїчної групи. Дві основи дієслова, творення від них дієслівних форм.
- •43.Дієприкметник: визначення, дієслівні та прикметникові ознаки дієприкметника. Творення активних і пасивних дієприкметників. Відмінювання.
- •44.Дієприслівник: визначення, дієслівні та прислівникові ознаки. Творення дієприслівників доконаного і недоконаного виду. Форми на –но, -то.
- •45.Предикати (категорія стану), їх семантико-граматичні ознаки. Розряди слів категорії стану за значенням.
- •46.Прислівник: визначення, поділ на розряди. Творення ступенів порівняння прислівників.
- •47.Прийменник: визначення, основні функції в реченні, походження та морфологічна структура прийменників. Сполучник: визначення, поділ на групи і підгрупи за значенням і функцією. Сполучні слова.
- •48.Частки: визначення, класифікація часток за значенням та функцією.
- •49.Вигуки: визначення, функції у мовленні. Розряди вигуків за значенням та фонетичним складом. Звуконаслідувальні слова.
- •50.Поняття про предмет і одиниці синтаксису. Предикативність. Модальність (диктум і модус). Парадигма речення як система його форм (індикатив, кон’юнктив, імператив).
- •51.Словосполучення. Дискусійні питання. Визначення. Форма, значення та функції словосполучень.
- •63.Складнопідрядні речення. Логіко-граматична, формально-граматична та структурно-семантична класифікація складнопідрядних речень.
- •64.Безсполучникові складні речення.
- •65.Характеристика мовознавчої науки. Мета і завдання загального мовознавства.
- •66.Слов’янські мови: класифікація, головні особливості. Місце української мови серед інших слов’янських мов.
- •67.Старослов’янська мова. Її значення для славістики. Діяльність Кирила і Мефодія. Походження слов’янського письма.
- •68.Методи дослідження мови. Загальна характеристика.
- •69.Головні напрями теоретичного мовознавства. Основні ідеї психолінгвістики. Мета і завдання комунікативної лінгвістики.
- •70.Мова і суспільство. Мовна ситуація. Мовна ситуація в Україні. Мовна політика і мовне законодавство. Проблеми мовної політики та мовного законодавства в Україні.
30.Іменник: визначення, поділ на лексико-граматичні розряди.
Іменник – це самостійна частина мови, яка вказує на предмет чи називає предмет, відповідає на питання ХТО? ЩО?
Йому властиві лексико-граматичні розряди:
власні і загальні назви (Петро, машина)
збірності (молодь, селянство)
одиничності (соломина, картоплина)
назви істот і не істот
речовинності (нафта, цукор, молоко)
конкретні (понюхати, нащупати) і абстрактні (любов, юність)
Граматичні категорії: рід (чол..,жін..,сер.), число, відмінок.
Назви істот:
назви людей, тварин, птахів, комах, риб
демонологічні та міфологічні назви (відьма, русалка)
назви персоніфікованих предметів (мороз, вітер, покійник, небіщик).
Назви не істот:
частини тіла
рослини
абстрактні
мікроорганізми (вірус, бактерії)
Назви осіб:
Іменники, що називають особу без вказівки на стать, а також з визначенням статті особи.
спільний рід (сирота, плакса, злюка)
ім.чол.р., що називають осіб 2-х статтей за фахом (суддя)
ім.чол.р., із суф.-ин- в однині і без нього в множинні (селянин, болгарин)
не офіційні власні імена спільні для обох статей (Саша, Женя)
назви, що конкретизують стать особи (вчитель-вчителька)
Власні назви:
Імена, що служать для виділення окремих предметів з ряду однорідних.
прізвища, імена, по-батькові, псевдоніми, прізвиська
клички тварин
біографічні та астрономічні назви
держав і територіально-адміністративних одиниць
центральних установ та організацій (Верховна Рада)
почесні і вищевійськові звання
назви історичних подій, дат, епох
назви підприємств, установ, магазинів, театрів, готелів, пароплавів
періодичних авидань
Загальні назви:
Узагальнені найменування однорідних предметів, в стані опредмечуваних ознак. Інколи власні назви, які є в однині можуть набувати форму множини.
при номінації однакових осіб чи предметів (дві Наталки, три Одеси)
при позначені членів сім’ї чи роду (брати Гайдаші)
при метафоризації.
Конкретні назви:
Назви, ячкі сриймаються органами чуттів.
Власні назви (“Сон”)
Географічні поняття (Донбас)
Назви установ
Терміни
Назви часових понять (година, доба, тиждень, рік)
Абстрактні назви:
Назви понять, які не сприймаються органами чуттів (радість, доброта, скромність, любов, хода, спання, слухання, мислення)
Збірні назви:
Сукупність предметів, як єдине не подільне ціле. Вживаються лише в однині (жіноцтво – жінка, дітвора – дитина)
Речовинні назви:
Однорідні за своїм складом речрвину, яка ділиться на частини з тими властивостями, що і ціле (масло, олія)
Харчові продукти, зернових, овочевих, ягідних культур
Назви рослин, корисних копалин, будівельних матеріалів, ліків, тканин, природних опадів.
Назви одиничні:
Предмети для виділення їх з однієї маси, засобом творення їх –ин- (солома – соломина).
31.Рід іменників, засоби його вираження. Рід незмінюваних іменників іншомовного походження та іменників-абревіатур. Іменники подвійного та спільного роду.
Рід іменника визначається за закінченням. На сучасному етапі рід визначається граматичними, сутограматичними, семантичними ознаками слова.
Визначають за допомогою 4 ознак:
Лексична
Морфологічна
Словотвірна
Синтаксична
Лексичний засіб полягає у вживанні різних слів, які співвідносяться лексично, виражаючи якесь поняття.
Напр.: хлопець – дівчина (молода особа), тітка – дядько (доросла людина/рідні)
Морфологічний засіб реалізується з допомогою основи слова і закінчення
Напр.: кум – кума, кума – куми, куму – кумі
Синтаксичний засіб – ираження роду з допомогою пояснюючих слів у словосполученні чи реченні
Напр.: виступав Іваненко, виступала Іваненко
Словотвірний засіб з допомогою різних суфіксів.
Напр.: школярка, ровесниць, рабиня
Іменники іншомовного походження оформляються за родами відповідно до вимог укр.мови.
Напр.: практикум Ø (чол.р.) – практика (жін.р.)
Іменники, що закінчуються на –о (сальто, мокко, пальто, індиго)
Рід невідмінюваних іменникових слів може визначатися лексико-семантичними засобами. Назви осіб чол.статті мають чол.р., а жін.статті мають ж.р. (маестро, денді, мадам, леді)
Невідмінюванні іменники прізвища визначають рід синтаксично; невідмінюванні назви тварин мають переважно чол.р. (какаду, кенгуру, поні)
Незначна к-сть іменників, що позначають живі істоти мають сер.р. (маво (макаки) – імаго (комаха), тільки назва однієї комахи має жін.р. – цеце.
Назви не живих предметів мають здебільшого сер.р. (таксі, купе, море, рагу).
Окремі назви мають чол.р.: назви вітрів (торнадо, сулгуні).
Жін.р. – салямі, авеню
Рід іншомовних географічних назв визначається родом іменника, що означає загальне родове населення.
(курорт Сочі, гора Кіліманжаро, ріка Місісіпі)
Рід невідмінюванних ініціальних абревіатур визначається за родом опорного слова (ОНУ, ВУЗ – відмінюється, тому вичисляється за родами як інший відмінковий іменник.