Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
шпора на мову.docx
Скачиваний:
12
Добавлен:
09.09.2019
Размер:
161.24 Кб
Скачать

67.Старослов’янська мова. Її значення для славістики. Діяльність Кирила і Мефодія. Походження слов’янського письма.

68.Методи дослідження мови. Загальна характеристика.

Методи дослідження мови ґрунтується на важливих принципах:

  1. Системності (мову слід вивчати з іншими явищами дійсності, мова може взаємодіяти з культурою) – явища, які пов’язані з іншими явищами.

  2. Історичністю – явище, яке із часом змінюється.

Методи загальнонауковців належать: аналіз (ціле розкладається на певні складові частини (текст, одиниця)) і синтез (вивчаємо об’єкт дослідження, який розглядаємо в цілому (об’єднання, складання)), індукція (метод дослідження способом логічного умовиводу на підставі знань, частково робимо висновок про загальне) і дидукція (метод дослідження, нові положення із загальних виводяться часткові положення.

Серед методів лінгвістичних досліджень:

-описовий, -порівняльно-історичний, -зіставний, -контрастивний, -соціолінгвістичний.

Описовий полягає в аналізі мовних одиниць, здійснюється інвентаризація (перелік) і систематизуємо (встановлюємо особливості структури цих одиниць, функціонування) мовні одиниці. Широко використовуються при вивченні мов або діалектів, при синхронному відході до мови.

Порівняльно-історичний метод є дуже ефективним, це система наукових прийомів які дають змогу визначити генетичне споріднення мови, реконструювати мовні форми основи, дають уявлення, яка була мова в минулому. Матеріалом дослідження є відповідники (одиниці спільного походження). Цими відповідниками є морфеми (мають бути семантично близькі і фонетично співвідносні). Можна встановити походження мовної одиниці, первісне значення, і як ця одиниця мінялася.

Зіставний метод використовується для вивчення взаємодії мов. Це система прийомів, які використовувалися для синхронного дослідження при зіставленні двох або кількох мов. Ті мови, які зіставляються можуть бути генетично споріднені, але це не обов’язково. Якщо ми виділяємо подібні риси, то це типологічне дослідження.

Контрастивні дослідження виявляємо відмінні ознаки у порівняльних мов.

Соціолінгвістичні дослідження застосовується у тих випадках, коли вивчаємо соціальний аспект, коли вивчається взаємодія мови і суспільства. Можна досліджувати взаємозв’язок мови і культури. Можна розділити ці прийоми: збирання матеріалу (спостереження, анкетування, експеримент), обробка матеріалу, оцінка отриманих даних.

69.Головні напрями теоретичного мовознавства. Основні ідеї психолінгвістики. Мета і завдання комунікативної лінгвістики.

70.Мова і суспільство. Мовна ситуація. Мовна ситуація в Україні. Мовна політика і мовне законодавство. Проблеми мовної політики та мовного законодавства в Україні.

Соціолоінгвістика розглядає 2 терміна: мовна ситуація та мовна політика.

Мовна ситуація – це сукупність форм існування однієї мови або декількох мов в їх соціально-територіальному взаємовідношенні і взаємодії в межах певних географічних або адміністративно-політичних утворень.

Охоплює: соціальні умови (функціонування мови), сферу, середовище вживання, форми існування мови.

Описується: кількісними, якісними, оцінними параметрами.

Кількісні: скільки мов функціонує в суспільстві? Скільки носіїв? Скільки національних сфер може обслуговувати мова?

Якісні: (як? В який спосіб?) характер мовних форм, різновиди однієї мови чи різні мови (одномовність, багатомовність), структурне генетиче відношення (споріднені, неспоріднені), морфологічний стан, функціональна різноманітність і не різноманітність мов, характер домінуючої мови (місцеве, немісцеве).

Оцінні: внутрішні, зовнішні.

Внутрішні – це оцінка носіями мов її комунікативна придатності, естетичності, престижності.

Зовнішні – це характеристика таких самих параметрів, тільки не є носіями мови.

Найпоширеніша є ситуація БІЛІНГВІЗМУ – мовець спілкується 2-ма мовами, при ньому дві мови існують в межах одного колективу, які користуються 2-ма мовами в різних комунікативних сферах залежно від соціальної ситуації та інших параметрів комунікації. Ця ситуація відома в 2-х основних варіантах: 1) двомовність на рівні центральних органів країни з одномовним статусом; 2) двомовність по всій території країни, яка майже завжди є асиметричною, не збігається з етнічним складом і має тенденції до переходу в диглосію, а далі із витисненням однієї із мов.

ДИГЛОСІЯ – це одночасне існування в суспільстві 2-х мов з їх функціонувальним розподілом, вибір мови диктує комунікативна ситуація і цей вибір не залежить від етномовної залежності мовця. На відміну від білінгвізму диглосія передбачає свідому оцінку мовцями тієї чи іншої мови за шкалою високий/низький.

Мовна ситуація в Україні:

1.Повоєна мовна ситуація 1945-1985 рр.

Структурно збільшилась територія України, приєднались Галиччина, Буковина та Закарпаття. Проте к-сть населення не збільшилась, а тільки поновилась. В кількісному плані зменшилась к-сть німців (депортовані до Середньої Азії, в Кахахстан, також були і вивезені Кримські татари), поляків, євреїв. Збільшилась к-сть етнічних росіян 1939-12%, 1959-20%. Було переміщення так зване “етнічного казана”. К-сть українців в Україні зменшилась, перепис населення був 1979 р. приблизно на 10%. Відбулись масові департації до Сибіру. В 1946-47 рр голодомор. Денаціоналізація українців (українці міняли свою національність, вважали себе росіянами). Хрущовська відлига Шелест зміг втримати українськість влади, сприяв в активному розвитку словникарства, було приблизно 60 словників. Був виданий 3-х томний словник за редакцією Рильського. В 1958 р. відбулась реформа ЦКРПС (реформа школи) вводився пункт про право самим батькам вирішувати якою мовою має відбуватися навчання дітей.

2.Часи перебудови і державної незалежності.

Виявляється в кількісних і якісних змінах:

-широта функціонування укр.мови;

-повнота її функціонувальної сфери;

-динаміка і тенденції до змін нормативної основи літ.мови.

В цей період стан укрюмови не є однозначним, з певними відхиленнями. Динаміка не завжди і не однакою мірою в різних сферах життя є поступалтною.

Складники суч.мовної системи в Україні:

А) наявність неоднорідних мовно-культурних територій;

Б) широке функціонування рос.мови в різних сферах суспільного життя на більшості території України;

В) як фактичний наслідок надзвичайна важливість мовного питання в етнокультурному і політичному житті країни.

Мовна політика – цн система заходів свідомого впливу на функціонування мови у різних сферах суспільного життя; це мовний аспект державної політики з національного питання.

Типолігія мовної політики: конструктивна і деструктивна.

Конструктивна – це політика скерована на розширення фун.мови або мов сфери її застосування, створення і розвиток літ.мов.

Деструктивна (протилежна).

Царська Росія була спрямована на те, щоб звужувати фун.мови і русифікувати їх.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.