1841 Р. Український поміщик Кандиба. На час реформи 1861 р.

в українських губерніях було біля 20 машинобудівних заводів.

Однак багато машин ввозилося з-за кордону.

Розвиток машинобудування сприяв зростанню обсягів ме-

талургійного виробництва, видобутку кам'яного вугілля і хоча

потужність підприємств цих галузей була невеликою, проте

невпинно зростала.

Промислове виробництво базувалося головним чином на

примусовій кріпосницькій праці. З 13 960 робітників у 1828 р.

— 10 385 (74,4%) були кріпосними і тільки 3575 (25,6%) віль-

нонайманими. Скоро з'ясувалося, що наймана праця, за яку

платили грішми, була прибутковішою і вигіднішою, ніж дар-

мова кріпосна, а тому почав зростати попит на вільнонайма-

ного робітника. Поступово зменшувалася кількість поміщиць-

ких і, навпаки, зростала чисельність купецького, капіталіс-

тичного типу підприємств. Нові фабрики та заводи будували-

ся, починаючи з 40-х років, в основному в містах.

Таким чином, незважаючи на кріпосницькі порядки, про-

мисловий переворот проходив успішно, хоч і повільніше, ніж

у розвинених західноєвропейських країнах.

Другий етап промислового перевороту відбувався після

ліквідації кріпосного права. Його хронологічні межі (умовно)

— це 60—80-ті роки. У цей час фабрики та заводи остаточно

витісняють мануфактурне виробництво.

Як і в попередні десятиріччя, основне місце в структурі

української промисловості займало цукроваріння. Частка Укра-

їни у всеросійському виробництві цукру в 1880-х роках до-

сягла майже 90% . Всі основні операції на цукроварнях меха-

нізовано, на них використовувалася праця вільнонайманих

робітників. Для цукроваріння стала характерною концентра-

ція виробництва, ріст продуктивності праці. Такі ж явища

стали притаманними й горілчаній промисловості. Обсяги ви-

робництва горілки, спирту постійно збільшувалися.

Крім перелічених галузей промисловості успішно розвива-

лися борошномельне, олійне, текстильне та інші виробництва,

в яких ефективно запроваджувалися парові машини та інше

обладнання.

Технічний поступ у галузях важкої промисловості ширив-

ся повільніше, ніж у харчовій та легкій. Ще у кінці 30-х — на

Початку <±и-Х рр. .У К.риіпу алдал.Аа.л.ІгІ ,и,і>.І І ^УЛІ^Л ічиі чі^і.^,^.^,-

(французька — професор Ле-Пле, і англійська — геолог Р. Мерчі-

сон), які виявили великі поклади високоякісного кам'яного

вугілля в Донецькому кряжі. Незабаром відкрито поклади

залізної руди в околицях Кривого Рогу. Найближчим резуль-

татом цього стало те, що на півдні України почали виникати

шахти і металургійні підприємства, їхня кількість у порефор-

мений період зростає. У 1880-х роках у Донбасі налічувалося

197 Вугільних шахт, на яких видобувалося 86,3 млн пудів

вугілля, що становило 43,1% від усього видобутку вугілля Росії.

Постійно нарощували виробництво чавуну, сталі й прокату

Юзівський, Сулінський та інші металургійні заводи. Разом з

тим, їхніх потужностей було недостатньо.

Поступово зростали обсяги виробництва машинобудівних і

суднобудівних заводів. Та найкраще у пореформений період

розвивався залізничний транспорт. У 1863 р. почалося будів-

ництво першої залізниці від Балти до Одеси, яка згодом була

продовжена до Києва. На Лівобережжі залізниця з Курська

була продовжена до Броварів. У 1870 р., після будівництва

моста через Дніпро, вся Україна з півночі на південь була спо-

лучена залізницею. Залізничне будівництво здійснювалося в

різних напрямках. Від 1860 до 1890 рр. в Україні збудовано