9.3. Об'єкти нормування праці та методи дослідження трудових процесів
Під час нормування праці виробничий процес поділяють на операції та їхні елементи.
Виробнича операція - це частина виробничого процесу, що виконується стосовно певного предмета праці одним робітником або групою робітників на одному робочому місці.
Елементами операції є: установка, технологічний і допоміжний переходи, позиція. Установка - це одноразове закріплення оброблюваної заготовки або деталі. Позиція характеризується фіксованим положенням предмета праці, де він підлягає технологічному впливу устаткування. Перехід - це частина операції, що характеризується незмінністю установки та позиції, режиму роботи устаткування та інструменту.
Під час виконання виробничої операції працівник застосовує певні трудові прийоми, дії, рухи.
Трудовий рух - це одноразове переміщення робочого органу людини - руки, ноги, корпуса тощо (наприклад, протягнути руку до інструмента, взяти інструмент).
Трудова дія - сукупність трудових рухів, що виконуються без перерви одним або кількома робочими органами людини за незмінних предметів і засобів праці (наприклад, взяти деталь).
Трудовий прийом - сукупність трудових дій, що виконуються за незмінних предметів і засобів праці і становлять технологічно завершену частину операції (наприклад, установка заготовки в пристосування).
Отже, сукупність прийомів, об'єднаних з урахуванням технологічної послідовності або спільності факторів, що впливають на час виконання завдання (наприклад, установка деталі в пристосування і зняття її після оброблення), утворюють комплекс трудових прийомів.
Залежно від особливостей виробництва об'єктами нормування мо жуть бути:
обсяг роботи за певний період часу - годину, зміну, місяць (наприклад, на видобувних та апаратурних процесах, допоміжних роботах на промислових підприємствах);
зона обслуговування (для багатоверстатників у текстильній промисловості, на обробних процесах з багатоверстатним обслуговуванням у машинобудуванні);
чисельність персоналу (обслуговування потужних технологічних, енергетичних, транспортних систем тощо).
Досліджуючи трудові процеси, важливо визначити фактичні затрати часу на виконання окремих елементів операції, а також структуру затрат часу протягом робочої зміни або її частини.
Визначення фактичних затрат часу на виконання елементів операцій потрібне для розроблення нормативів часу, вибору найраціональ-ніших методів праці, аналізу якості норм і нормативів тощо.
Під час визначення нормативів часу на обслуговування робочого місця і підготовчо-завершального часу, а також для оцінки ефективності використання робочого часу використовують дані про структуру затрат робочого часу.
Найпоширенішими на підприємствах методами дослідження трудових процесів є: хронометраж, фотографія робочого часу, фото-хронометраж. При цьому фактичні затрати часу вимірюють за допомогою секундомірів, хронометрів, годинників, хронографів.
Усі методи дослідження затрат робочого часу складаються з таких основних етапів:
підготовка до спостереження;
проведення спостереження;
оброблення даних;
аналіз результатів і підготовка пропозицій щодо удосконалення організації праці.
За допомогою хронометражу визначають тривалість елементів операцій, що повторюються.
Виділяють три способи проведення хронометражу:
безперервний (за поточним часом), коли всі елементи певної операції досліджують відповідно до послідовності їхнього виконання, заміри проводять весь час від початку до кінця операції, при цьому фіксують закінчення виконання кожного її елемента; застосовують при вивченні операцій тривалістю 10 с і більше;
відбірковий спосіб хронометражу застосовують для вивчення окремих елементів операції незалежно від послідовності їхнього виконання;
цикловий спосіб - для дослідження тих елементів операції, що мають незначну тривалість (3-5 с), при цьому окремі короткочасові елементи операції об'єднують у різні за складом групи. Наприклад, у разі вивчення елементів, умовно визначеними буквами а, б, в, склад груп елементів буде такий: а+б, а+в, б+в, далі на підставі замірів визначають тривалість виконання кожної з цих груп. Унаслідок чого отримують систему трьох рівнянь, рішенням якої можна знайти тривалість виконання кожного з вказаних елементів.
Оцінку хронометражу можна проводити за допомогою коефіцієнта стійкості (Кг), який визначають відношенням максимальної (/ ) та мінімальної (Zmm) тривалості виконання елемента операції за формулою
Фотографія робочого часу - метод вивчення робочого часу спостереженням, який охоплює всі без винятку затрати робочого часу працівника протягом усього періоду спостереження.
Фотографія робочого часу дає змогу вивчити фактичний баланс затрат робочого часу; виявити його непродуктивні затрати і розро-оити конкретні заходи з усунення їхніх причин; скласти раціональний баланс робочого часу; розробити нормативи часу на підготовчо-завершальні роботи, обслуговування робочого місця, перерви в роботі,
норми обслуговування, а також загальну тривалість оперативного часу; нагромадити дані для встановлення норм обслуговування обладнання і нормативів чисельності.
Залежно від об'єкта спостереження розрізняють такі фотографії:
фотографія використання часу працівників (індивідуальна, групова, самофотографія);
фотографія часу роботи устаткування;
фотографія виробничого процесу.
За індивідуальної фотографії спостерігач визначає використання часу одним працівником протягом робочої зміни або іншого періоду часу.
У тих випадках, коли роботу виконують кілька робітників, зокрема за бригадної організації праці, здійснюють групову фотографію робочого часу.
Самофотографію робить сам працівник, який фіксує величину втрат робочого часу, а також причини їхнього виникнення. Це сприяє залученню всіх працівників до активної участі у виявленні й усуненні втрат робочого часу.
Фотографія часу використання устаткування - це спостереження за його роботою і перервами в ній з метою одержання даних для обгрунтування затрат часу на обслуговування (одним робітником або кількома).
Фотографія виробничого процесу - метод вивчення робочого часу спостереженням, об'єктом якого є виробничий процес. За його допомогою вивчають одночасно перебіг технологічного процесу, час використання обладнання і затрати робочого часу виконавців, що обслуговують це обладнання.
Спостереження можуть проводити двоє: один спостерігає за робітниками, другий - за устаткуванням (двостороннє спостереження). Тривалість спостереження визначається тривалістю виробничого процесу і не залежить від тривалості робочого дня: може дорівнювати робочому дню, бути меншою або більшою від нього.
Результати спостереження обробляють окремо за витратами робочого часу і за використанням обладнання в часі.
На основі аналізу матеріалів спостереження визначають:
фактичний баланс робочого часу;
завантаженість виконавців, що обслуговують обладнання;
рівень використання обладнання;
фактичні показники технологічних режимів;
баланс використання робочого часу;
нормальний баланс використання обладнання в часі;
штатні нормативи і норми обслуговування.
Фотографію робочого процесу використовують для визначення та коригування норм обслуговування, запровадження методів наукової організації праці, передових методів і прийомів роботи, розроблення заходів з усунення втрат робочого часу і підвищення завантаженості обладнання та ін.
Залежно від способу проведення й оброблення спостережень розрізняють два методи проведення фотографії робочого часу: метод безпосередніх замірів і метод моментних спостережень.
Метод безпосередніх замірів полягає в безпосередній реєстрації тривалості затрат часу за елементами операції, що спостерігається. За допомогою методу моментних спостережень фіксують стан робочих місць, що спостерігаються. При цьому структуру затрат часу визначають залежно від кількості моментів, коли спостерігалися відповідні стани.
Фотохронометраж - комбінований вид спостереження, що є поєднанням фотографії робочого часу і хронометражу. Його суть полягає в тому, що у процесі вивчення затрат робочого часу методом фотографії в окремі періоди здійснюють хронометражні спостереження і замірювання за елементами основного, допоміжного, підготовчо-заключного часу, часу з обслуговування робочого місця і перерв. Відповідно до цього фотохронометраж слід розглядати як спосіб поглибленого вивчення трудових процесів.
Поєднуючи всі позитивні якості фотографії робочого часу і хронометражу, фотохронометраж дає змогу робити висновки:
про вплив зміни виду трудової діяльності та перерв на продуктивність виконавця;
про залежність якості продукції від видів затрат робочого часу і використовуваних способів виконання основної роботи;
про відповідність режиму праці та відпочинку характеру і змісту трудового процесу.
Різновидом фотохронометражу є фотооблік - метод вивчення затрат робочого часу впродовж робочої зміни з підвищеною точністю.