Заняття 8

Тема: Методика формування понять про основні класи неорганічних сполук. Досліди при вивченні Сульфуру та його сполук.

Мета: Розглянути методичні підходи до вивчення і узагальнення знань про основні класи неорганічних сполук. Показати значення і місце малих графічних посібників. Відпрацювати техніку і методику хімічного експерименту при вивченні Сульфуру та його сполук.

Семінарська частина

Питання для самоконтролю

1. Яка мета вивчення основних класів неорганічних сполук?

2. Які методичні підходи лежать в основі вивчення класів неорганічних сполук?

3. Проаналізуйте методику вивчення основних класів неорганічних сполук, запропоновану різними авторами.

4. Як здійснити диференційований підхід при поточному контролі?

5. Як здійснити узагальнення і систематизацію знань з теми “Основні класи неорганічних сполук”?

Практична частина

Завдання 1. Обґрунтувати доцільність використання опорних конспектів для систематизації знань учнів з теми “Узагальнення відомостей про основні класи неорганічних сполук”.

Завдання 2. Групова робота. Підібрати форми і методи роботи на уроках при вивченні теми “Основні класи неорганічних сполук”. Обґрунтувати доцільність їх використання. Провести фрагмент уроку (10 хв.) з використанням пропонованих форм і методів роботи.

Лабораторна частина

Дослід 1. Особливості плавлення сірки. У пробірку на 1/3 її об’єму кладуть невеликі кусочки сірки і нагрівають до плавлення сірки (119). При подальшому нагріванні сірка темніє й починає загусати. Якщо в цей момент пробірку перевернути догори дном, то сірка не виллється. При сильнішому нагріванні сірка знову розріджується, а при 445 кипить. Киплячу сірку виливають у стакан чи кристалізатор з водою, роблячи пробіркою кругові рухи. У воді загусає пластична сірка. Якщо вийняти її з води (скляною паличкою), то вона розтягується як гума.

Дослід 2. Взаємодія сірки з воднем. У пробірку кладуть невеликий (як горошина) кусочок сірки злегка підігрівають дно пробірки, щоб сірка прилипла до скла. Після охолодження в пробірку поміщають синій лакмусовий папірець так, щоб він прилип до стінки. Пробірку перевертають догори дном і заповнюють воднем методом витіснення повітря. Після цього пробірку закривають складеним вдвоє листком чистого білого паперу, змоченого розчином плюмбум(ІІ) нітрату (в цей час пробірку тримають догори дном!). Папір слід вдавити великим пальцем у пробірку. Потім, перекинувши її отвором догори і не приймаючи пальця від отвору пробірки, нагріти сірку до кипіння. Лакмусовий папірець червоніє, фільтрувальний папір покривається темним плюмбум(ІІ) сульфідом. Якщо відкрити пробірку і понюхати, то відчувається запах дигідроген сульфіду.

Дослід 3. Одержання сульфур(IV) оксиду. До міді (ошурки, дріт, стружки) доливають концентрованої сульфатної кислоти й нагрівають. Збирають сульфур(IV) оксид методом витіснення повітря.

Дослід 4. Властивості сульфатної кислоти.

а). Обвуглювання скіпки. При опусканні скіпки в концентровану сульфатну кислоту спостерігається її обвуглювання, виділяється вільний вуглець.

б). Обвуглювання паперу. На папері щось пишуть чи малюють розведеним розчином сульфатної кислоти за допомогою скляної палички. Після обережного нагрівання над полум’ям паперу вода випаровується, а сульфатна кислота стає більшої концентрації, внаслідок чого папір обвуглюється і на ньому з’являється напис чи малюнок.

д). Обвуглювання концентрованою сульфатною кислотою цукру. У стакан на 100-150 мл кладуть 10 г розтертого в порошок цукру й добавляють 1 мл води до утворення густої маси. Потім доливають 5 мл концентрованої сульфатної кислоти. Після перемішування цукор обвуглюється, а одержаний вуглець частково окислюється в карбон(IV) оксид за рахунок відновлення сульфатної кислоти до сульфур(IV) оксиду. Газоподібні продукти, що виділяються, піднімають всю масу, яка піднімається із стакана.