Хід уроку Ми продовжуємо вивчати властивості солей-електролітів. Давайте пригадаємо:

1. Який процес називається електролітичною дисоціацією?

2. Яка роль молекул води в процесі електролітичної дисоціації?

3. Які електроліти називаються кислотами, основами, солями?

Узагальнення: в розчинах солей немає загальних для всіх солей йонів (порівнюючи з розчинами кислот, що містять катіони Гідрогену Н⁺ та розчинами основ, що містять гідроксид-іони ОН^–). Тому хімічні властивості солей визначаються властивостями катіонів та аніонів, що входять до їх складу.

На цьому уроці ми дізнаємось, що деякі розчинні у воді солі вступають у реакцію обміну з водою, також дізнаємося про причину цієї взаємодії та її результат. Процес взаємодії солі з водою, що веде до утворення слабого електроліту, називають гідролізом (у перекладі з грецької мови – розклад води: “гідро” – вода, “лізіс” – розклад).

КОМПОНЕНТИ СОЛІ

Компоненти солі – катіони металів та аніони кислотних залишків, що входять до складу солі.

Na⁺NO₃^– Al₂⁺³SO₄^2– K₃⁺PO₄^3– Zn²⁺Cl₂^–

Компоненти солі повторення

- Поясніть поняття: ступінь дисоціації,

сильний електроліт

слабий електроліт.

У результаті взаємодії між молекулами води та солі один із йонів, утворений з води, зв’язується з йоном солі в слабодисоціюючу частинку або нерозчинну речовину, а інший йон, що утворився з води, накопичується в розчині, обумовлюючи кисле або лужне середовище.

Гідроліз – процес обміну йонів солі з молекулами води, в результаті якого зміщується рівновага електролітичної дисоціації води.

Зміщення рівноваги в реакції гідролізу визначається за допомогою індикаторів – речовин, що забарвлюються в певний колір (змінюють забарвлення) від певного середовища. За забарвленням індикатора робиться висновок про реакцію середовища. Якщо середовище нейтральне, то в розчині даної солі рівновага дисоціації води не зміщена, тобто сіль гідролізу не піддається. Якщо середовище кисле, значить в розчині солі утворився надлишок йонів водню, тобто відбувається гідроліз по катіону. Катіон зв’язує гідроксид-іон води, а йони Н⁺ накопичуються в розчині, обумовлюючи кислий характер середовища.

Якщо середовище лужне, значить в розчині солі надлишок гідроксид-йонів ОН^–, тобто відбувається гідроліз по аніону. Аніон зв’язує йони Н⁺, а йони ОН^– накопичуються в розчині, обумовлюючи лужну реакцію середовища.

Розрізняють чотири випадки дії води на сіль:

1. Якщо сіль утворена катіоном сильної основи та аніоном слабкої кислоти (Na₂CO₃, Na₂S), то їх водний розчин матиме лужне середовище (рН>7):

Na₂CO₃ + HOHNaHCO₃ + NaOH

2Na⁺ + CO₃^2– + HOH Na⁺ + HCO₃^– + Na⁺ + OH^–

CO₃^2– + HOH HCO₃^– + OH^–

Йон Н⁺ в слабодисоціюючий електроліт НСО₃^–:

НСО₃^–Н⁺ + СО₃^2–,

Чим слабша кислота, що утворила сіль, тим інтенсивніше йде гідроліз.

Демонстрація

1. Визначення гідроксид-йонів за допомогою фенолфталеїну (білий фон).

2. Визначення карбонат-йонів.

2. Якщо сіль утворена слабою основою і сильною кислотою (ZnCl₂, Cu(NO₃)₂, NH₄Br, AlCl₃), то водний розчин її має кисле середовище (рН<7), так як гідроліз іде по катіону.

ZnCl₂ + HOH ZnOHCl + HCl

Zn²⁺ + 2Cl^– + HOHZnOH⁺ + 2Cl^– + H⁺

Zn²⁺ + HOH ZnOH⁺ + H⁺

Чим слабша основа, тим повніше протікає гідроліз.