Лекція № 7. проблемне навчання хімії. Нетрадиційні методи навчання хімії. Методика групової роботи.
1. Проблемне навчання хімії.
В основі організації проблемного навчання лежить принцип пошукової навчально-пізнавальної діяльності учня.
Проблемність може реалізуватися в залежності від змісту навчального матеріалу і рівня підготовленості учнів за різними варіантами:
1) За умов застосування пояснювально-ілюстративного методу – це проблемний виклад матеріалу вчителем. Це найскладніший вид розповіді. Вчитель сам ставить проблему і сам її розв’язує в процесі пояснення. Наприклад: Бензол належить до ненасичених вуглеводнів, але для нього не характерні реакції приєднання. Він важко вступає в такі реакції. Чому? і т.п.
2) Проблемне навчання, що здійснюється в межах частково-пошукового методу – спільне розв’язання проблеми, коли учні в процесі евристичної бесіди або практично знаходять підтвердження гіпотези. Наприклад, Х клас, тема: Спирти. Етиловий спирт. Учитель ознайомлює учнів із застосуванням етилового спирту та його фізичними властивостями. Учням пропонується за даними аналізу знайти молекулярну формулу спирту. На дошці записується умова задачі: Під час згоряння спирту масою 2,4 г утворюється карбон(ІV) оксид масою 4,4 г і вода масою 2,7 г. Відносна густина пари спирту за повітрям становить 1,59. Визначити молекулярну формулу спирту.
3) Проблемне навчання за умов дослідницького методу. Перед учнями ставиться „навчальна проблема” і учні самостійно її розв’язують. Наприклад: дослідити фізичні властивості етанолу (фронтальний експеримент). Ставляться завдання:
а) дослідити розчинність етанолу у воді і порівняти з розчинністю гасу;
б) перевірити розчинність різних речовин у етанолі.
в) установити, як можна виявити наявність води в етанолі (СuSO4– гол.).
Учні самостійно розв’язують навчальну проблему.
Запитання або завдання вважаються проблемними лише тоді, коли вони містять певні суперечливі дані, яві вимагають роздумів і пошуків, узагальнень або аналогій, викликають пізнавальний інтерес, спираються на попередній досвід і знання учнів.
Методика розв’язання проблем на різних етапах навчання різна. Вона залежить від змісту навчального матеріалу і рівня підготовленості учнів. Спочатку – вчитель бере на себе розв’язання проблеми (пояснювально-ілюстративний метод), а потім все більше зростає роль учнів.
2. Нетрадиційні методи навчання хімії.
Досить широкого розповсюдження останнім часом набули методи роботи в співробітництві. Розглянемо основні з них.
2.1. Робота в малих групах
Можна запропонувати варіанти засвоєння нового матеріалу в групах.
Після того, як вчитель пояснив новий матеріал, учні об’єднуються в групи по три-чотири учні. Можливі два варіанти організації роботи з засвоєння нового матеріалу.
Варіант 1
Кожній групі пропонується одна (своя) проблема, один текст і серія питань (завдань) до них, на які повинна відповісти ця група. Учні читають текст, знайомляться з проблемою і домовляються між собою, хто на яке питання буде відповідати (за методом “пилки”), з тим щоб потім виконати частину загального завдання і, якщо у когось з групи виникнуть проблеми з того або іншого питання, бути в змозі дохідливо пояснити суть проблеми. Кожний учень групи повинен зрозуміти весь матеріал і бути готовим відповісти на будь-яке питання.
Коли групи справляться з роботою, вчитель організовує загальне обговорення, в якому беруть участь всі учні, відповідаючи на питання вчителя, доповнюючи один одного. Бали за цей вид роботи не ставляться, але оцінюються (якісно, не в балах) різні форми взаємодопомоги і результативність співробітництва.
Прикладом такого підходу до організації засвоєння може служити завдання оперативно написати реферат або невелике повідомлення на тему, що вивчається. Групи разом складають план роботи, розподіляють, хто яку частину буде писати, щоб швидко виконати все завдання. Інший приклад – завдання застосувати отримані знання для вирішення якоїсь конкретної задачі, реальної проблеми.
Ще один приклад – розподіл завдань за методом “пилки” на частини. Кожна група на основі одного завдання для всього класу виконує частину загального завдання, як частину цілого, поступово обмінюючись результатами з іншими в “експертних групах”, поки не буде вироблений загальний підхід і загальне розв’язання проблеми. Кожній групі пропонується якась одна проблема. Усередині групи учні самі планують, які питання необхідно досліджувати для проведення аналізу даної проблеми. У процесі роботи всі деталі з’ясовуються, обговорюються в групах. Вчителю можна задавати будь-які питання. Після закінчення роботи вчитель організовує обговорення всім класом, пропонуючи учням не просто дати вирішення тієї або іншої задачі, відповідь на питання, але й аргументувати, чому так, а не інакше. Бажано щоб аргументували не тільки сильні, але і слабкі учні.
Варіант 2
Учням пропонуються однакові завдання за матеріалом, що вивчається, для всіх груп. Але у цьому варіанті всі групи досліджують всі ці питання, роздаючи своїм учасникам завдання з кожного запитання. Відповідно складаються групи по чотири чоловіки і кожній групі даються ці завдання. Учні розподіляють ролі, домовляються про джерела інформації (якщо вчитель не забезпечує їх в достатній мірі) і про те, що вони можуть зробити на уроці, а що доводитиметься виконувати після уроків.
Далі, після вивчення запропонованого вчителем матеріалу з цих тем, учні, які вивчали одні і ті ж питання, збираються в одну групу (експерти) для обговорення і прийняття спільного рішення про додаткові джерела інформації, про можливі методи і форму розв’язання питання. Потім учні повертаються в свої групи і доповідають про прийняті рішення, обговорюють можливі способи розв’язання загальної проблеми і оформлення результату. Одночасно вчитель пропонує всьому класу цілком конкретні проблеми оточуючої дійсності, розв’язання яких вимагало б застосування одержаних знань.
Дуже ефективно перевіряти домашні завдання в групах. Адже склад груп може мінятися від уроку до уроку або залишатися постійним на період роботи над темою, а то і довше, якщо вчитель бачить, що учні працюють разом злагоджено, зацікавлено і, головне, ефективно. Учням пропонується “за вертушкою” або іншим чином перевірити правильність виконання домашніх вправ, розв’язання задач і т.д. Причому важливо, щоб кожний учень аргументував своє розв’язання. Якщо у когось виявляється помилка, її можна виправити, але тільки після того, як учень зрозуміє, чому він її припустив. Помилка виправляється, а учень пише в зошиті пояснення, чому зроблено виправлення. Потім учні можуть скласти разом свої зошити (3-4), підписавшись під виконаним завданням. Це означає, що всі згодні з таким розв’язанням. Ось тепер буде цілком справедливо, якщо вчитель при перевірці зошитів (одного з трьох) або при усному фронтальному опитуванні оцінить всю групу в цілому.
Аналогічну роботу корисно провести і при поточному тестуванні: спочатку надати можливість учням ще раз перевірити свої знання, а потім, “розсипавши” їх поодинці, дати кожному свій варіант тесту (відповідно з рівнем навченості). Результати можна зараховувати всій групі (за середнім балом) або кожному учневі, за вибором учителя. Можна зібрати представників кожної підгрупи в групи за рівнями підготовленості (турніри столів). Сильні учні об’єднуються з сильними, слабкі – із слабкими і т.д. Кожній такій групі дається завдання відповідно до рівня її підготовки. Учні в групах працюють самостійно, індивідуально. Тоді представники будь-якої групи принесуть у свою підгрупу заслужене число балів, бо вони змагалися з собі рівними.
Часто в традиційній технології навчання урок починається з перевірки домашнього завдання. Як правило, це опитування в тій або іншій формі (усна або письмова). Основна задача вчителя на традиційному уроці – проконтролювати, хто і як виконав домашнє завдання. Відповідно виставляються оцінки.
При навчанні в співробітництві основна задача вчителя – досягти повного осмислення раніше пройденого матеріалу, за яким було дано домашнє завдання, і мета цього завдання – переконатися, чи дійсно всі учні зрозуміли даний матеріал, тобто діагностична.
Тому перш, ніж перевіряти, необхідно надати учням ще одну можливість прояснити не зрозумілі в ході виконання домашнього завдання деталі. Для цього учні на початку уроку можуть задати питання вчителю (до опитування!), якщо такі виникли в ході самостійної домашньої роботи. Далі має сенс організувати групи (краще не більше три-чотири учні в групі), причому ті ж, в яких учні працювали на попередньому уроці, коли намагалися розібратися загальними зусиллями в новому матеріалі. Тепер вони можуть перевірити один у одного правильність виконання домашнього завдання, разом виявити складні місця і розібратися в них, попросити вчителя допомогти, якщо не зможуть зробити це самостійно. Коли група готова (всі учні!), роботи (підписані кожним учнем групи) здаються вчителю, якщо це письмова робота, або учні заявляють про свою готовність відповідати усно. Якщо передбачається усна перевірка, вчитель може роздати групам наперед підготовлені за матеріалом домашнього завдання питання. (Вчитель за своїм вибором може спитати будь-якого учня.) Оцінюється така робота однаково для всіх учнів групи, але:
з урахуванням рівня навченості (порівняння ведеться з раніше досягнутими цим учнем результатами);
кожному учню дозволено доповнити пояснення свого товариша, щоб також принести групі бали.
Окремо враховується і оцінюється факт взаємодопомоги.
Аналогічним чином можна організувати підготовку учнів до контрольної роботи, тестування і т.д. Тільки в цьому випадку, після роботи в групах, учитель пропонує учням писати роботу індивідуально, кожний за себе.
Можна запропонувати проводити аналіз роботи в групі на кожному занятті за такою схемою:
1. Як я засвоїв матеріал?
Одержав міцні знання, засвоїв весь матеріал – 9 - 10 балів;
Засвоїв матеріал частково – 7-8 балів;
Мало що зрозумів, треба ще попрацювати – 4-6 балів.
2. Як я працював?
З усіма завданнями справився сам, задоволений своєю роботою – 9-10 балів;
Допустив помилки – 7-8 балів;
Не справився – 4-6 балів.
3. Як працювала група?
Дружно, спільно розбирала завдання – 9-10 балів;
Не всі активно працювали в обговоренні – 7-8 балів;
Робота була в’яла, не цікава, багато помилок – 4-6 балів.
Після завершення роботи в групах учні узгоджують бали за роботу кожного члена групи і виставляють їх у таблицю групової роботи (одна на всю групу), яка здається вчителеві (табл.).
Таблиця