Сучасні освітні технології

У наш час відбувається становлення нової системи освіти, зорієнтованої на входження в світовий освітній простір. Цей процес супроводжується істотними змінами в педагогічній теорії та практиці навчально-виховного процесу. Відбувається зміна освітньої парадигми: пропонуються новий зміст, нові підходи, нові відносини, нова поведінка, новий педагогічний менталітет.

0. Зміст освіти збагачується новими процесуальними вміннями, розвитком здібностей оперуванням інформацією, творчим вирішенням проблем науки з акцентом на індивідуалізацію освітніх програм.

1. Традиційні способи інформації – усна і письмова мова, телефонний та радіозв’язок поступаються місцем комп’ютерним засобам навчання, використанню телекомунікативних мереж глобального масштабу.

2. Важливою складовою педагогічного процесу стає особистісно-орієнтована взаємодія вчителя з учнями.

3. Особлива роль відводиться духовному вихованню особистості, становленню морального обліку Людини.

4. Намічається дальша інтеграція освітніх факторів: школи, сім’ї, мікро- і макросоціума.

5. Зростає роль науки у створенні педагогічних технологій, адекватних рівню суспільного знання.

У психолого-педагогічному плані основні тенденції вдосконалення освітніх технологій характеризуються переходом:

• від учіння як функції запам’ятовування до учіння як процесу розумового розвитку, що дозволяє використовувати засвоєне;

• від чисто асоціативної, статичної моделі знань до динамічно структурованих систем розумових дій;

• від орієнтації на середнього учня до диференційованих та індивідуалізованих програм навчання;

• від зовнішньої мотивації учіння до внутрішньої морально-вольової регуляції.

В освіті проголошений сьогодні принцип варіативності, який дає можливість педагогічним колективам навчальних закладів вибирати і конструювати педагогічний процес за любою моделлю, включаючи авторські. У цьому напрямку йде й прогрес хімічної освіти: розробка різних варіантів змісту хімічної освіти, використання можливостей сучасної дидактики у підвищенні ефективності освітніх структур, наукова розробка і практичне обґрунтування нових ідей і технологій.

У цих умовах учителю, керівнику (технологу) навчального процесу необхідно орієнтуватися в широкому спектрі сучасних інноваційних технологій, ідей, шкіл, напрямків. Сьогодні бути педагогічно грамотним спеціалістом не можна без вивчення всього широкого арсеналу освітніх технологій.

Термін “технологія” в галузі педагогіки – це дидактично організовані способи засвоєння конкретного навчального матеріалу певного предмету, теми чи питання.

З точки зору Беспалька В.П., “педагогічна технологія – проект певної педагогічної системи, що реалізується на практиці”.

Педагогічна технологія – це продумана у всіх деталях модель сумісної педагогічної діяльності по проектуванню, організації і проведенню навчального процесу з безумовним забезпеченням комфортних умов для учня і вчителя (В.М.Монахов).

Педагогічна технологія – це системний метод створення, застосування і визначення знань з урахуванням технічних і людських ресурсів і їх взаємодії, що ставить завдання оптимізації форм освіти (ЮНЕСКО).

З нашої точки зору, педагогічна технологія – це системний, концептуальний, нормативний, об’єктивований, варіативний опис діяльності учителя та учня, направлений на досягнення загальноосвітньої мети.

Будь-яка сучасна педагогічна технологія повинна будуватися на таких позиціях:

7. Засвоєння знань, умінь, навичок (ЗУН) із мети освіти перетворюється в засіб розвитку особистості.

8. На зміну суб’єкт-об’єктній логіці взаємодії приходить логіка співробітництва і співтворчості, коли вчитель і учень не протистоять один одному, а утворюють систему відносин, де кожен для іншого виступає в ролі умови, засобу і результату становлення як суб’єкта свого розвитку.

9. Учень перетворюється на суб’єкт процесу свого розвитку, у якого розкриті поки ще не всі необхідні для цього психологічні засоби. ЗУН і сам учитель стають засобами і умовами розвитку і тим самим створюють освітнє середовище в якому вихованець повинен знайти свою індивідуальну нішу

10. Стереотипне відтворення перед учнем певного мінімуму ЗУН змінюється на проектування і створення освітнього середовища, яке допомагає розкриттю природних даних до саморозвитку пізнавальних, емоційних, фізичних і духовних здібностей.

Вихід на технологічний рівень проектування навчального процесу і реалізації цього проекту робить учителя високопрофесійним спеціалістом, виступає альтернативою формальної традиційної освіти, значно підвищує роль самого учня й відкриває нові горизонти розвитку творчості. Тепер учитель стає автором проекту, а це вже його нова функція.

Як вважає В.М.Монахов, прихід технології на зміну традиційній методиці повинен сприяти більшій ефективності навчального процесу. В цьому плані стійкість показників навчального процесу слід розглядати як характерологічну якість саме технології. Під педагогічною технологією слід розуміти деяку “технологічну оболонку”, в якій комфортно і вчителю, і учню. Основні характеристики “технологічної оболонки” повинні бути, безумовно, стійкими, вони не можуть залежати від суб’єктивності автора і виконавця проекту.

Педагогічна технологія, по-перше, переводить задум учителя на мову попереднього проектування навчально-виховного процесу, по-друге, головні моменти в проекті – структура і зміст навчально-пізнавальної діяльності учня, а не педагогічна дія вчителя, по-третє, методологія технологічного цілепокладання. Мета – основа функціонування любої технології і основа управління навчальним процесом.

Беспалько В.П. пропонує узагальнюючу схему етапів розробки проекту будь-якої педагогічної технології:

Перший етап – аналіз майбутньої діяльності учня;

Другий етап – визначення змісту освіти на кожному ступені навчання: сукупність навчальних дисциплін у кожному класі, зміст кожної навчальної дисципліни з урахуванням дидактичних вимог;

Третій етап – перевірка навантаженості учнів і розрахунок необхідного часу на вивчення при заданому способі побудови дидактичного процесу (швидкості засвоєння).

Четвертий етап – вибір організаційних форм навчання, найбільш сприятливих для реалізації визначеного дидактичного процесу. Результат – опис (словесний чи графічний) організаційних форм навчання і специфікація всіх необхідних для цього засобів (посібники, ТЗН, матеріали тощо);

П’ятий етап – підготовка матеріалів для здійснення мотиваційного компоненту дидактичного процесу ;

Шостий етап – розробка системи навчальних вправ на основі уявлень про алгоритм функціонування та включення їх у змістовий контекст навчальних посібників;

Сьомий етап – розробка матеріалів (тестів) для об’єктивного контролю за якістю засвоєння ученьами знань і дій, що відповідають цілям навчання і критеріям оцінки ступеня засвоєння. Результат – тестовий збірник, що містить тести по всіх рівнях засвоєння і всіх учбових елементах;

Восьмий етап – розробка структури і змісту навчальних занять, націлених на ефективне розв’язання освітніх і виховних завдань, планування самостійної роботи ученьів;

Дев’ятий етап – апробація проекту на практиці і перевірка завершеності навчально-виховного процесу (досягнення цілей з показником К_а0,7). Корекція проекту.

К_а – коефіцієнт засвоєння, що визначається за формулою:

де а – число правильно виконаних ученьом операцій тесту;

р – кількість суттєвих операцій, що веде до розв’язання тесту.

У загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 5, 11, 30, 32 м. Полтави викладання хімії, учителі Тупиця Н.В., Ростовцева Л.М., Севастьян Л.О., Сосновська С.Ф., відбувається за технологією модульно-рейтингового навчання. Весь курс хімії класу розбивається на 4 базові модулі (за кількістю чвертей у навчальному році) та елективні модулі (за вибором учнів для поглибленого вивчення хімії). Кожний модуль включає певну кількість міні-модулів тривалістю 90 хв., що відповідають двом урокам. Міні-модуль має три структурні блоки:

1 – блок засвоєння нових знань (лекційний виклад матеріалу);

2 – блок узагальнення і систематизації знань (індивідуальна та групова робота учнів);

3 – блок контролю знань умінь і навичок (письмова перевірка).

Тобто, на міні-модулі учні прослуховують новий матеріал, учать його за різними літературними джерелами, систематизують у процесі групової роботи і пишуть контрольну роботу з цього ж матеріалу. Домашні завдання чисто репродуктивного характеру практично відсутні. Вони замінені на тьюторські заняття, які поділяються на обов’язкові, що разом з іншими, згаданими раніше, формами роботи становлять базовий компонент модуля, та творчі – що становлять варіативний компонент модуля. Кожний вид роботи школярів оцінюється певною кількістю балів, що в сумі становлять рейтингову оцінку за міні-модуль.

Таким чином, основним видом діяльності учнів стає самостійна навчально-пізнавальна робота. Організована таким чином робота дозволяє вивчати предмет на трьох рівнях складності: базовому, середньому (творчі тьюторські завдання) і поглибленому (елективні модулі).

Всі види діяльності учня на міні-модулі оцінюються в балах: експрес-контроль – 10 балів; групова робота: 20 балів; контрольна робота: А – 25 балів, В – 20 балів, С – 15 балів. За активну участь у роботі на уроці учень може додатково одержати до 10 балів з так званого призового фонду.

Тьюторські заняття – це індивідуальні заняття кожного учня. Під час цих занять учні консультуються у тьюторів (учителя, учнів старших класів, однокласників). Для цих занять у кожному міні-модулі розроблені завдання для самостійної роботи учнів, що виконуються в позааудиторний час. Вони поділяються на обов’язкові, що разом з описаними вище видами робіт становлять базовий компонент модуля та за бажанням (творчі завдання) – варіативний компонент модуля. Кожне обов’язкове тьюторське завдання, яке здається вчителеві кожним учнем індивідуально, оцінюється максимально 25 балами – варіант А, 20 – варіант В і 15 – варіант С. У разі несвоєчасної (без поважних причин) здачі виконаного завдання, учень може одержати максимально половину від визначеної кількості балів. Якщо ж завдання залишається не виконаним взагалі, то від рейтингу учня віднімається відповідно 15 балів за кожне невиконане завдання.

Творчі завдання учні виконують з метою підвищення власного рейтингу. За кожне виконане творче завдання учень може одержати максимально 30 балів.

Міні-модуль
базовий компонент	експрес-контроль	групова робота	контрольна робота	тьюторське заняття	призовий фонд	всього
	10	20	А – 20 В – 15 С – 10	А – 20 В – 15 С – 10		70 60 50
варіативний компонент			10	30	10	50