Способи розв’язання задач
Аналіз задачі може йти двома шляхами: синтетичним і аналітичним:
Синтетичний шлях
Невідомі
величиниВідомі величини
Аналітичний шлях
При синтетичному шляху аналізу встановлюється, що дано в умові, які величини це дозволяє визначити, що вимагається знайти в кінцевому результаті, чи достатня інформація для визначення невідомої величини, які додаткові дані вимагаються і як їх знайти. (Якщо ж інформація надлишкова, то що з даних зайве?) Так намічається план вирішення задачі.
Якщо же учню тяжко встановити зв’язок між відомими величинами і невідомими, то дослідження задачі доцільніше вести аналітичним шляхом; зважує на невідому величину, як її визначають тощо. Яке теоретичне положення або закон потрібно для цього використати. З’ясувавши ці питання, виділяють прямі і побічні зв’язки цієї величини з відомими величинами, даними в умові задачі.
Якщо учень, ознайомившись з умовою і вимогою задачі, уявляє хід розв’язання, він користується синтетичним методом. Аналітичний метод застосовується, коли задача досить складна і минулий досвід учня не підказує йому навіть приблизного напрямку пошуку.
У практиці розв’язування хімічних задач практично неможливо чітко розділити методи аналізу і синтезу. Вони поєднуються і доповнюють один одного. Цей метод сприяє розвитку продуктивного, логічного і функціонального мислення учнів. Внаслідок систематичного застосування аналітичного методу в учнів швидше, ніж при користуванні синтетичним методом, формується вміння самостійно розв’язувати нові для них задачі.
Є певний тип задач (задачі на суміші), які взагалі не можна розв’язувати за допомогою синтетичного методу. Але й аналітичний у цьому випадку не ефективний. Тоді використовують метод алгебраїчних рівнянь. Він має багато спільного з аналітичним. Так, розв’язання задачі починається а невідомого. А за невідоме приймається, як правило, шукане. Отже, застосовуючи метод алгебраїчних рівнянь у розв’язанні на першому етапі, вводять позначення для невідомого і складають алгебраїчне рівняння (лінійне або квадратне) з одним невідомим або систему рівнянь з кількома невідомими. Внаслідок цього хімічна задача (основна) перетворюється на математичну (допоміжну) задачу – складене алгебраїчне рівняння.
Другий етап застосування методу алгебраїчних рівнянь – це виконання серії дальших перетворень математичної (допоміжної) задачі з метою знаходження коренів алгебраїчного рівняння (системи рівнянь). Ці корені будуть одночасно і шуканим основної (хімічної) задачі, якщо вони більші за нуль. Корені менші за нуль і уявні у цьому випадку не беруться до уваги, тому що не відповідають реальним речовинам.
Аналітичний метод розв’язування розрахункових хімічних задач повинен знайти широке застосування в навчальному процесі з хімії.
Тема 2. Концепція і стандарт шкільної хімічної освіти у 12-річній школі
Місце хімії як базової дисципліни в системі безперервної освіти. Науково-теоретичні основи побудови шкільного курсу хімії.
Мета і завдання хімічної освіти школярів.
Основні принципи побудови шкільного курсу хімії.
Реалізація диференційованого підходу до навчання учнів хімії у 12-річній школі.
Галузевий принцип представлення змісту освіти і державних вимог у Державному стандарті базової і повної середньої освіти.
Зміст та структура базової хімічної освіти.
Хімія як інваріантна складова базового навчального плану основної і старшої школи.
Загальна модель процесу навчання хімії, основні його компоненти.
Школи нового типу (на прикладі свого регіону).
Література: 6, 7*, 11*, 32, 45, 59, 62