- •Шкільний курс хімії та методика його викладання
- •Визначення номерів завдань самостійної роботи (інваріантна складова)
- •Зміст дисципліни
- •Модульна програма дисципліни модуль 1
- •Лабораторні заняття
- •Модуль 2
- •Лабораторні заняття
- •Модуль 3
- •Лабораторні заняття
- •Модуль 4
- •Лабораторні заняття
- •Модуль 5
- •Лабораторні заняття
- •Модуль 6
- •Лабораторні заняття
- •Матеріали для самостійної роботи
- •VII. Розв’язування розрахункових задач з хімії класифікація хімічних задач
- •Загальні правила розв’язування задач
- •Взаємозв’язок фізичних величин у хімії
- •Навчання учнів розв’язуванню задач
- •Способи розв’язання задач
- •Синтетичний шлях
- •Відомі величини
- •Аналітичний шлях
- •Тема 2. Концепція і стандарт шкільної хімічної освіти у 12-річній школі
- •Матеріали для самостійної роботи
- •Ключові групи компетентностей
- •Концепція загальної середньої освіти (12-річна школа)
- •Концепція загальної середньої освіти (12-річна школа) Вступ
- •I. Мета, завдання і засади діяльності школи
- •II. Структура 12-річної школи
- •III. Зміст загальної середньої освіти
- •IV. Навчально-виховний процес
- •V. Середня загальноосвітня школа в системі безперервної освіти
- •VI. Управління загальноосвітньою школою
- •VII. Підготовка вчителя і його професійне вдосконалення
- •Державний стандарт базової і повної середньої освіти
- •Загальна частина
- •Базовий навчальний план
- •Характеристика освітніх галузей
- •5. Освітня галузь «Природознавство»
- •Основна школа
- •Старша школа
- •Загальноприроднича компонента освітньої галузі
- •Додаток 1
- •Типовий навчальний план загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання (основна школа у структурі 12-річної)
- •Додаток 5
- •Таблиця розподілу годин на навчальні предмети за рівнями змісту
- •Додаток 6
- •Типовий навчальний план загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання (старша школа (без профільна) у структурі 12-річної)
- •Додаток 7
- •Додаток 8
- •Додаток 9
- •Додаток 10
- •Додаток 11
- •Додаток 12
- •Додаток 13
- •Додаток 14
- •Додаток 18
- •Додаток 22
- •Типовий навчальний план вечірньої (змінної) загальноосвітньої школи
- •Додаток 23
- •Типовий навчальний план вечірньої (змінної) загальноосвітньої школи
- •Додаток 24
- •Типовий навчальний план-схема спеціалізованих шкіл, гімназій, ліцеїв, колегіумів, класів з поглибленим вивченням окремих предметів
- •Концепція хімічної освіти 12-річної школи
- •Програми, підручники та посібники, рекомендовані Міністерством освіти і науки України для загальноосвітніх навчальних закладів у 2006-2007 н.Р.
- •Тема 3. Структура і зміст шкільної хімічної освіти
- •Матеріали для самостійної роботи
- •Тема 4. Методи навчання хімії.
- •Матеріали для самостійної роботи
- •Робота в малих групах
- •Результати роботи в малих групах
- •Лабораторні заняття Заняття 1
- •Правила з техніки безпеки при роботах в хімічній лабораторії Загальні положення
- •Вимоги безпеки перед початком роботи
- •Вимоги безпеки після закінчення роботи
- •Вимоги безпеки в екстремальних ситуаціях
- •Заняття 2
- •Заняття 3
- •Модуль 2
- •Матеріали для самостійної роботи
- •Матеріали для самостійної роботи Засоби навчання
- •Засоби дистанційного навчання
- •Матеріали для самостійної роботи
- •Типи і структура уроків з хімії
- •Уроки засвоєння нових знань
- •Уроки-лекції
- •Уроки з використанням ігрових прийомів
- •Інтегровані (бінарні) уроки
- •Уроки узагальнення і систематизації знань
- •Уроки-семінари
- •Уроки-конференції
- •Урок «Мозкова атака»
- •Урок-аукціон
- •Біт-урок
- •Урок “круглий стіл”
- •Уроки контролю і корекції знань, умінь і навичок
- •Урок-гра
- •Урок-вікторина
- •Урок–конкурс
- •Урок–захист
- •Урок–квк (Клуб веселих та кмітливих)
- •Громадський огляд знань
- •Урок-залік
- •Урок удосконалення знань і вмінь
- •Урок перевірки знань і умінь
- •III. Вимоги до сучасного уроку
- •IV. Планування навчальної роботи та підготовка вчителя до уроку.
- •Лекційно-семінарська система навчання хімії
- •Сучасні освітні технології
- •Шкала переведення рейтингової оцінки в 5-бальну
- •Особливості методики:
- •Позакласна та позашкільна робота з хімії
- •Екскурсії
- •Позакласна робота з хімії
- •Хімічний вечір
- •Тиждень (декада, місячник) хімії
- •Хімічна олімпіада
- •Удосконалення класно-урочної системи
- •Нестандартні уроки
- •Матеріали для самостійної роботи
- •Хід уроку Ми продовжуємо вивчати властивості солей-електролітів. Давайте пригадаємо:
- •Компоненти солі повторення
- •Демонстрація
- •Демонстрація
- •Значення гідролізу.
- •Хід уроку:
- •1. Питання до класу:
- •II. Повторення матеріал
- •IV. Вивчення нового матеріалу:
- •V. Закріплення.
- •Урок-екскурсія
- •Хід уроку:
- •K Ca Se
- •У гостях у кислот
- •Хід уроку:
- •Лабораторні заняття Заняття 4
- •Семінарська частина
- •Практична частина
- •Лабораторна частина
- •Завдання для самостійної роботи
- •Заняття 5
- •Семінарська частина
- •Практична частина
- •Лабораторна частина
- •Завдання для самостійної роботи
- •Алгоритм
- •Модуль 3
- •Матеріали для самостійної роботи
- •Номенклатура неорганічних сполук
- •Хімічні сполуки
- •Катіони
- •Бінарні сполуки Оксигену (оксиди)
- •Основи, амфотерні гідроксиди
- •Кислоти
- •Солі та солеподібні сполуки
- •Координаційні сполуки
- •Органічні сполуки Алкани
- •Карбонові кислоти
- •Аміни і гетероциклічні сполуки
- •Лабораторні заняття Заняття 6
- •Семінарська частина
- •Практична частина
- •Аналіз уроку
- •Прийоми роботи учителя та учнів
- •Розподіл часу за етапами уроку і видами діяльності
- •Прийоми розвитку пізнавальних здібностей учнів
- •Характеристика особливостей даного уроку
- •Дотримання основних вимог до уроку і його результативність:
- •Самоаналіз уроку
- •Лабораторна частина
- •Завдання для самостійної роботи
- •Заняття 7
- •Семінарська частина
- •Практична частина
- •Лабораторна частина
- •Завдання для самостійної роботи
- •Визначте за хімічною формулою:
- •Заняття 8
- •Семінарська частина
- •Практична частина
- •Лабораторна частина
- •Завдання для самостійної роботи
- •Модуль 4
- •Лабораторні заняття Заняття 9
- •Семінарська частина
- •Практична частина
- •Лабораторна частина
- •Завдання для самостійної роботи
- •Заняття 10
- •Семінарська частина
- •Практична частина
- •Лабораторна частина
- •Завдання для самостійної роботи
- •Заняття 11
- •Семінарська частина
- •Практична частина
- •Лабораторна частина
- •Завдання для самостійної роботи
- •Модуль 5 Лекційний курс
- •Лабораторні заняття Заняття 12
- •Семінарська частина
- •Практична частина
- •Лабораторна частина
- •Завдання для самостійної роботи
- •Заняття 13
- •Семінарська частина
- •Практична частина
- •Лабораторна частина
- •Завдання для самостійної роботи
- •Модуль 6
- •Лабораторні заняття Заняття 14
- •Семінарська частина
- •Практична частина
- •Лабораторна частина
- •Завдання для самостійної роботи
- •Заняття 15
- •Семінарська частина
- •Практична частина
- •Лабораторна частина
- •Завдання для самостійної роботи
- •Заняття 16
- •Семінарська частина
- •Практична частина
- •Лабораторна частина
- •Завдання для самостійної роботи
- •Модуль 7 (Проект) завдання №1
- •Завдання №2
- •Завдання №3
- •Завдання №4
- •Завдання №5
- •Завдання №6
- •Завдання №7
- •Завдання №8
- •Завдання №9
- •Завдання №10
- •Завдання №11
- •Завдання №12
- •Завдання №13
- •Завдання №14
- •Завдання №15
- •Завдання №16
- •Завдання №17
- •Завдання №18
- •Завдання №19
- •Завдання №20
- •Завдання №21
- •Завдання №22
- •Завдання №23
- •Завдання №24
- •Завдання №25
- •Завдання №26
- •Завдання №27
- •Завдання №28
- •Завдання №29
- •Завдання №30
- •Рекомендована література
Хімічні сполуки
Речовини, що складаються з атомів різних елементів, називаються хімічними сполуками. Хімічних елементів і простих речовин обмежене число, тоді як хімічних сполук безліч (примітка 1).
Оскільки до складу неорганічних сполук входять хімічні елементи з різною електронегативиістю, то, звичайно, можна виділити електронегативну та електропозитивну частини молекули і формально розглядати ці частини як йони (примітка 10): аніони та катіони. Тому назву будь-якої неорганічної сполуки можна утворити поєднанням назв відповідних катіонів і аніонів (за винятком електронейтральних комплексів). На цьому принципі побудована номенклатура більшості неорганічних сполук.
Катіони
Одноелементні катіони називають за елементом, що їх утворив, без зміни назви, додавши через дефіс слово катіон і вказавши на ступінь окиснення чи заряд. Ступінь окиснення вказують римською, а заряд – арабською цифрою:
Fe3+ - ферум(ІІІ)-катіон, ферум(2+)-іон
Якщо елемент може мати лише один ступінь окиснення, то вказують назву елемента і через дефіс – іон:
Калій-іон, гідроген-іон.
Катіони, продукти приєднання протонів до нейтральних молекул, називають на основі назви молекули або кореня назви елемента, додаючи суфікс –оній.
РН4+ - фосфоній;
Для Н3О+ і NH4+ прийняті назви оксоній (гідроксоній), амоній. Для заміщених катіонів назва зберігається:
(СН3)4N+ – тетраметиламоній-катіон.
Катіони – типові комплексні йони – треба називати за координаційною номенклатурою:
[Cu(NH3)4(Н2О)2]2+ – діакватетраамінкупрум(ІІ)-іон
[Co(NH3)4Cl2]+ – тетрааміндихлорокобальт(ІІІ)-іон
Аніони
Назви одноелементних одноатомних аніонів складаються з коренів назв елементів (іноді скорочених) і із суфіксом –ид (-ід) та через дефіс – іон: бромід-іон, хлорид-іон, гідрид-іон, флуорид-іон, оксид-іон.
Систематичні назви одноелементних багатоатомних аніонів будуються аналогічно і за допомогою множного префікса: І3- – триіодид(1-)-іон; S42- – тетрасульфід(2-)-іон. Для поширених аніонів дано спеціальні назви: О22- – пероксид-іон; С22- – ацетиленід-іон, карбід(2-)-іон; N3- – азид-іон.
Систематичні назви багатоатомних аніонів будуються за принципом номенклатури координаційних сполук. Назва аніона складається з назви лігандів у алфавітному порядку, за якими йде назва центрального атома з суфіксом –ат: SO42- - тетраоксосульфат(2-)-аніон; S2O72- - гептаоксодисульфат(2-)-аніон.
Для деяких багатоелементних аніонів застосовують їх традиційні назви з суфіксом –ид (-ід): СN- - ціанід-іон; ОН- – гідроксид-іон; NH2- - амід-іон
Щоб підкреслити ступінь окиснення центрального атома або заряд аніона, їх вказують у дужках після назви: тетраоксофосфат(3-)-аніон (РО43-), триоксомолібдат(ІV) (MoO3-).
Для аніонів, що містять елемент у кисневому оточенні, використовують спрощені назви (без позначення ліганда -оксо-, за умовчанням) та вказують ступінь окиснення центрального атома. Якщо елемент, що утворив аніон, перебуває в ступені окиснення, рівному номеру його групи, ступінь окиснення не вказують: => нітрат (NO3-), фосфат (РО43-), сульфат (SO42-).
Для деяких багатоелементних аніонів застосовують їх традиційні назви з морфемою -ид (-ід) (див. примітку 13): => CN- — ціанід-іон; ОН- — гідроксид-іон; NH2- — амід-іон.
Для найпоширеніших аніонів, що містять центральний атом не в вищому ступені окиснення, можна використовувати тривіальні назви із суфіксом –ит (-іт): -NO2—нітрит; SO32- - сульфіт.
Поліаніонам можна давати назву за правилами номенклатури комплексних сполук: Р2О72- - гептаоксодисульфат(2-)-іон
Якщо центральний атом перебуває у ступені окиснення, що відповідає номеру його групи, число атомів Оксигену і ступінь окиснення можна не наводити. У складніших випадках можна навести заряд аніона, наприклад: => Р2Сl74- — дифосфат(4-); S2O72- — дисульфат; Si2O76- — дисилікат(6-).
Коли характеристичний елемент (центральний атом) знаходиться не в максимальному ступені окиснення, у назві вказують останній: => S2O52- — дисульфат(ІV)(2-); [Mo2VMo4VIO18]2- - гексамолібдат(2V,4VI)(2-)/
дат(2У,4УІ)(2-).