Матеріали для самостійної роботи Засоби навчання

Поняття про засоби навчання

Засіб навчання – це матеріальний або ідеальний об’єкт, який використаний вчителем і учнями для засвоєння нових знань. Сам по собі цей об’єкт існує незалежно від навчального процесу, та і в навчальному процесі може брати участь як предмет засвоєння, або в якій-небудь іншій функції.

Об’єкти, що виконують функцію засобів навчання, можна класифікувати за різними підставами: за їхніми властивостями, суб’єктах діяльності, впливові на якість знань, на розвиток різних здібностей, їхньої ефективності в навчальному процесі.

За складом об’єктів засоби навчання поділяються на матеріальні й ідеальні. До матеріальних засобів відносяться: підручники і посібники, таблиці, моделі, макети, засоби наочності, навчально–технічні засоби, навчально-лабораторне обладнання, приміщення, меблі, обладнання учбового кабінету, розклад занять і інші матеріально-технічні умови навчання.

Ідеальні засоби навчання – це ті засвоєні раніше знання й уміння, які використовують вчителі й учні для засвоєння нових знань. Л.С. Виготський наводить такі засоби навчання, як мова, письмо, схеми, умовні позначення, креслення, діаграми, витвори мистецтва, мнемотехнічні пристосування для запам’ятовування й ін. У загальному випадку, ідеальний засіб – це знаряддя освоєння культурної спадщини, нових культурних цінностей. Засвоєна інформація, що стала знанням, є також і «першопочатковим арсеналом» засобів навчання. З неї учень черпає способи міркування, доказу, розрахунку, запам’ятовування і розуміння.

У процесі систематичного навчання засвоєне знання стає засобом засвоєння нових знань, розвитку емоційної, вольової й інтелектуальної сфер особистості. Деякі з них роблять істотний вплив переважно на інтелектуальний розвиток учнів. Ці інтелектуальні засоби навчання відіграють провідну роль у розумовому розвитку учнів. Вони можуть бути дані вчителем у готовому вигляді в процесі пояснення теми уроку (наприклад, правила поведінки, розв’язок задач, написання символів елементів і т.п.), але можуть бути і сконструйовані учнями самостійно або в спільній діяльності з учителем на уроці.

Ідеальні засоби – це «думки про думки»; щоб вчитель або учень міг їх висловити, необхідно представити їх у відповідній формі. Одна з таких форм – вербалізація – мовний виклад засобів міркування, аналізу, доказу і т.п. Інша форма – матеріалізація – представляє ці засоби у вигляді абстрактних символів: графіків, таблиць, схем, умовних позначень, кодів, креслень, діаграм. До них же відносяться опорні конспекти, винайдені відомим вченим і вчителем В.Ф. Шаталовим. Творчо працюючі вчителі розробляють такі свої засоби матеріалізації, які дають позитивний ефект. Матеріалізовані засоби роблять позитивний вплив на мотивацію, успішність навчання і розумовий розвиток учнів.

Матеріальні й ідеальні засоби навчання не протистоять, а доповнює один одному. Вплив всіх засобів навчання на якість знань учнів різнобічна: матеріальні засоби пов’язані в основному із збудженням інтересу й уваги, здійсненням практичних дій, засвоєнням істотно нових знань; ідеальні засоби – з розумінням матеріалу, логікою міркування, запам’ятовуванням, культурою мовлення, розвитком інтелекту. Між сферами впливу матеріальних і ідеальних засобів немає чітких меж: часто обидва вони впливають в сукупності на становлення тих або інших якостей особистості учня.

Ідеальні засоби використовуються спочатку для спілкування, в мові вчителя і учня як коротке, символічне позначення предметів. Учитель впливає матеріалізованими засобами на свідомість учнів, добиваючись розуміння матеріалу. Потім учень використовує матеріалізовані засоби в сумісній діяльності, спілкуванні, поясненні і взаємодопомозі в розв’язанні тренувальних задач. Матеріалізовані засоби стають також і вербалізованими. Далі йде самостійна пізнавальна діяльність з розв’язання задач, в ході якої мова скорочується, автоматизується і перетворюється на думку. Зовнішні, матеріалізовані засоби в результаті інтеріоризації стають засобами мислення учня.

Ефективність використання засобів досягається при певному поєднанні їх із змістом і методами навчання. Зв’язок засобів і методів навчання неоднозначний: засоби навчання найчастіше можуть використовуватися в поєднанні з різними методами і навпаки: для використання одного методу можна добрати декілька адекватних (відповідних) засобів. Це обумовлено, зокрема, розвитком технічних засобів навчання (ТЗН), розробкою уніфікованих (одноманітних, багатоцільових) стендів для демонстраційного експерименту і лабораторних практикумів.

Сучасні засоби навчання часто передбачають використання нових методів навчання. Так, ТЗН суттєво змінюють методи навчальної роботи завдяки тому, що мають можливість показати розвиток явищ, їхню динаміку, повідомляти навчальну інформацію певними дозами і управляти індивідуальним процесом засвоєння знань. Вони по новому, ніж за допомогою друкарських посібників, організують і направляють сприйняття учнів, об’єктивують зміст; виконують функції джерела і міри навчальної інформації в їхній єдності; стимулюють пізнавальні інтереси учнів; створюють при певних умовах підвищене емоційне відношення учаться до навчальної роботи; дозволяють проводити контроль і самоконтроль знань. Навчання на базі персональних комп’ютерів – це новий вид навчального процесу, в якому використовуються нові методи і засоби викладання і навчання, використовуються різного вигляду знакові і графічні моделі, у тому числі засоби мультиплікації.

За суб’єктом діяльності засоби навчання можна розділити на засоби викладання і засоби учіння. Так, обладнання демонстраційного експерименту відноситься до засобів викладання, а обладнання лабораторного практикуму – до засобів учіння. Засобами викладання користується в основному вчитель для пояснення і закріплення навчального матеріалу, а засобами учіння – учні для засвоєння нових знань. У той же час деякі засоби використовуються як у викладанні, так і в учінні.

Засоби викладання мають істотне значення для реалізації інформаційної й управляючої функції вчителя. Вони допомагають викликати і підтримувати пізнавальні інтереси учнів, поліпшують наочність навчального матеріалу, роблять його доступнішим, забезпечують точнішу і повнішу інформацію про явище, що вивчається, інтенсифікують самостійну роботу і дозволяють вести її в індивідуальному темпі. Їх можна розділити на засоби пояснення нового матеріалу, засоби закріплення і повторення і засоби контролю.

Засоби викладання можуть поєднуватися з різними методами навчання. Наприклад, при поясненні логічно складної теми більш ефективно після розповіді продемонструвати дослід, що ілюструє теорію; розповідь про технологічний процес (розвиток явища) краще супроводжувати демонстрацією, яка стає джерелом візуальної інформації; в проблемному навчанні демонстрація досліду передує поясненню; вона виконує функцію засобу пізнання, учні повинні сформулювати гіпотезу, спостерігаючи за дослідами. Зорове сприйняття учнями під час демонстрації також повинно бути організовано: людина запам’ятовує краще те, на чому був зафіксований його погляд. Тому необхідно точно указувати, що демонструється: які індикатори і в який момент підлягають спостереженню, послідовність включення ланцюгів і т.д.

Високі вимоги пред’являються до поведінки викладача під час демонстрації. Він повинен стояти лицем до класу позаду об’єкта або збоку від нього, щоб не загороджувати посібник і бачити поведінку класу. При цьому він повинен одночасно показувати, пояснювати і стежити за роботою і поведінкою кожного учня. Показувати елементи посібників треба указкою, стежачи бічним зором за правильністю її руху. Якщо ж викладач стоїть лицем до приладу і, отже, спиною до класу, то слухове сприйняття мови вчителя утруднено і учні не чують, що говорить вчитель; деякі учні можуть не побачити показань приладів за спиною вчителя, що створює умови для порушення дисципліни. Неправильна поведінка вчителя може спровокувати шум і інші порушення дисципліни, ускладнити сприйняття матеріалу, породити неправильні образи і уявлення в свідомості учнів.

Деякі сучасні засоби навчання створюються авторами з розрахунку на застосування певних методів навчання. Якщо засіб навчання є джерелом учбової інформації, то методи викладу його вчителем стають залежними від методів викладу в джерелі. Якщо раніше вчитель був «монополістом» в інформуванні учнів, то в даний час багато учнів одержують знання з різних джерел, що спричиняє за собою зміну функцій вчителя, необхідність урахування й аналізу різних позицій, гіпотез і концепцій.

У використанні будь–якого виду засобів необхідно дотримувати міри і пропорції, визначуваних закономірностями навчання. Так, відсутність або недостатня кількість засобів наочності знижує якість знань, зменшує пізнавальний інтерес, утрудняє образне сприйняття. Проте велика кількість демонстрацій створює розважальний настрій учнів. Оптимальною вважається 4–5 демонстрацій за урок при вивченні важкої теми, враховуючи засоби для самостійної роботи і засоби контролю.

Демонстровані предмети і малюнки на дошці повинно бути добре видно з останніх місць. При п’ятимісних рядах експонати на дошці повинні бути не менше 5 сантиметрів у довжину і 1 завширшки. Якщо об’єкти менших розмірів, то необхідно організувати їхню тіньову проекцію, або оптичне збільшення зображення, або використовувати роздатковий матеріал, або пересадити учнів на час демонстрації за перші столи.

Технічні засоби навчання (ТЗН)

Технічні засоби навчання – це пристрої, які допомагають учителю забезпечувати учнів навчальною інформацією, управляти процесами запам’ятовування, застосуванням і розумінням знань, контролювати результати навчання. У них є спеціальні блоки, що дозволяють зберігати і відтворювати програми інформаційного забезпечення, управління пізнавальною діяльністю учнів і контролю.

Існують наступні види ТЗН: інформаційні, програмованого навчання, контролю знань, тренажери і комбіновані. До них відносяться: кінопроектори, діапроектори, епіпроектори, графопроектори, відеомагнітофони, телевізійні комплекси, персональні комп’ютери і комп’ютерні системи (класи). Вони постійно удосконалюються; у шкіл систематично поступають нові, апробовані і рекомендовані ТЗН як загального призначення, так і спеціалізовані: лінгафонні кабінети для вивчення іноземних мов, комплекси для вивчення фізики, хімії, математики й інших предметів.

Широке розповсюдження одержують в школах навчаючі персональні комп’ютери, які можуть бути використані у навчанні з будь–якого предмету. Вони забезпечені програмами управління пізнавальною діяльністю школярів, пов’язаною з формуванням розрахункових арифметичних навичок, навиків писання, розв’язування задач з фізики, хімії, побудови графіків і креслень, малювання на екрані дисплея, заучуванням напам’ять, засвоєнням граматики й інших правил поведінки і діяльності. Ці програми пристосовані до вікових та індивідуальних особливостей учнів. Деякі персональні комп’ютери забезпечені годинником і можуть працювати в режимі репетитора і екзаменатора, самостійно встановлювати і аналізувати помилки, пропонувати тренувальні вправи для відпрацювання навичок до заданої якості.

Персональні комп’ютери використовуються на уроках як епізодично, так і систематично, залежно від цілей і методів навчання, а також від технічних можливостей самого комп’ютера. За своїми технічними характеристиками персональні електронно–обчислювальні машини (ПЕОМ), зокрема, персональні комп’ютери (ПК), розділяються на сучасні і морально застарілі. Сучасні ПК виготовлені з екраном на твердих або рідких кристалах, можуть живитися від електричних батарей, акумуляторів (до 5 вольт), а також від мережі; споживають мізерну потужність (декілька ват) і можуть бути встановлені в будь–якому приміщенні з повітрям, очищеним від пилу. Морально застарілі ПК мають електронно–променеву трубку, яка дає сильне випромінювання і негативно діє на зір і організм в цілому, живиться тільки від мережі змінного струму, дуже чутливі до зміни напруги і частоти струму (швидко перегорають мікроелементи), а також споживають значну потужність (сотні ватів), виділяють багато тепла і тому встановлюються в спеціальних аудиторіях, які мають заземлення і штучну вентиляцію.

Сучасний ПК, забезпечений додатковими пристроями, що дозволяють поєднувати тексти з графікою, мультиплікацією, звуковим (мовним і музичним) супроводом, кіно і відеозображенням, називається мультимедіа («багатоваріантне середовище»). Звичайно всі додаткові пристрої (мікропроцесори) кріпляться всередині корпусу ЕОМ, тому мультимедійний ПК зовнішньо майже не відрізняється від інших ПК.

При епізодичному використанні ПК вживаються в системі з іншими засобами і методами навчання; при цьому на їхнє застосування відводиться частина уроку (епізод по 5–15 хвилин); для цього необхідні невеликі, часто стандартні програми. При систематичному використанні комп’ютери працюють протягом багатьох занять, займаючи основний навчальний час; для цих занять розробляються спеціальні великі програми, в яких передбачені способи зберігання (частіше усього на дискетах), пред’явлення інформації (в основному на екрані телевізора або дисплея), управління пізнавальною діяльністю учнів, аналіз помилок і оцінка успішності навчання класу в цілому і кожного учня персонально. Вітчизняний і зарубіжний досвід систематичного використання ПК в школі при їхньому 30–ти годинному завантаженні в тиждень показав, що час їхньої експлуатації до першого ремонту складає два роки, причому часто буває дешевше купити нові, ніж відремонтувати старі.

Перед використанням ТЗН учнів необхідно навчити користуватися ними. Тут засіб навчання виступає як предмет освоєння. При первинному ознайомленні з навчальною технікою учні звичайно дуже збуджені і зацікавлені, тому вони часто звертають велику увагу на другорядні моменти і не завжди засвоюють навчальну інформацію. Так, при перегляді кінофільму вперше вони можуть запам’ятати костюм і манери ведучого, але не зрозуміють змісту фільму. Аналогічне розсіювання уваги може мати місце при первинному вивченні дисплея, іншої техніки. Щоб підняти ефективність першого заняття, необхідно спеціально навчити учнів працювати з новим засобом, готувати їх до сприйняття і запам’ятовування інформації, проводити інструктаж, давати пізнавальне завдання, перевіряти готовність до роботи і чітко визначати цілі роботи, об’єкти оцінки і контролю.

Частота використання ТЗН впливає на ефективність процесу навчання. Якщо ТЗН використовується дуже рідко, то кожне його застосування перетворюється на надзвичайну подію і викликає емоції, які заважають сприйняттю і засвоєнню навчального матеріалу. Навпаки, дуже часте використання ТЗН приводить до втрати в учнів інтересу до нього, а іноді і до активної форми протесту. Оптимальна частота застосування ТЗН у навчальному процесі залежить від віку учнів, навчального предмета і необхідності їх використання. Для фізико–математичних предметів експериментально була визначена частота використання ТЗН 1:8 (при навчанні учнів 15–16 років).

Ефективність застосування ТЗН залежить також від етапу уроку. Використання ТЗН не повинне тривати на уроці підряд більше 20 хвилин: учні втомлюються, перестають розуміти, не можуть осмислити нову інформацію. Використання ТЗН на початку уроку (на п’ять хвилин) скорочує підготовчий період з трьох до 0,5 хвилини, а втомлюваність і втрата уваги наступає на 5–10 хвилин пізніше звичайного. Використання ТЗН в інтервалам між 15–ю і 20–ю хвилинами і між 30–ю і 35–ю хвилинами дозволяє підтримувати стійку увагу учнів практично протягом усього уроку. Ці положення обумовлені тим, що протягом кожного уроку в учнів періодично змінюються характеристики зорового і слухового сприйняття (гострота, пороги, чутливість), увага, стомлюваність. При монотонному використанні одного засобу вивчення нового матеріалу в учнів уже до 30–ї хвилини виникає позамежне гальмування, що майже повністю виключає сприйняття інформації. Правильне чергування різних засобів може запобігти цьому явищу. Хвилини напруженої розумової праці необхідно чергувати з емоційною розрядкою, розвантаженням зорового і слухового сприйняття.

Удосконалення процесу навчання й виховання учнів значною мірою залежить від забезпечення навчально-виховного процесу навчальною та методичною літературою, наочними приладдями та технічними засобами навчання, дидактичними матеріалами, тобто від комплексного методичного забезпечення навчального закладу для якісної підготовки фахівців з робітничих професії.

Комплексне методичне забезпечення навчального закладу (НЗ) – це розробка та створення оптимальної системи навчально-методичної документації й засобів навчання, необхідних для повного та якісного навчання з професій в межах програми та відведеного навчальним планом часу.

Комплексне методичне забезпечення НЗ ділиться на комплексне методичне забезпечення з кожної окремо взятої професії.

Комплексне методичне забезпечення НЗ покликане давати повну уяву про забезпеченість навчально-методичними засобами при одночасному навчанні за визначеними навчальним планом і програмою, щоб не допускалося зайвого дублювання окремих навчальних засобів та літератури.

Комплексне методичне забезпечення НЗ поділяється на комплексне методичне забезпечення навчального предмета (теми предмета), що означає: сукупність засобів, що дозволяють створити для кожної теми предмета необхідну навчально-методичну документацію, розроблені засоби навчання (площинна наочність, натуральні зразки механізмів, роздатковий, інструкційно-технологічний матеріал, картки контролю та самоконтролю знань, умінь і навичок, засобів технічного навчання, творчі завдання тощо.

Основна функція комплексного методичного забезпечення – керівництво процесом засвоєння учнями змісту освіти. Поряд з основною виділяють часткові функції, що розкривають основну, зокрема: інформаційну, системоутворюючу, функцію закріплення й самоконтролю, самоосвіти, інтерактивну, координаційну, розвивально-виховну, а також оцінювальну. Оцінювальна функція, у свою чергу, передбачає: розкриття у текстах комплексного методичного забезпечення цінності того, що вивчається; розробку завдань та оцінку.

Як правило, питаннями комплексно-методичного забезпечення з предмета займається сам навчальний заклад на місці, а саме: створює в навчальних кабінетах, майстернях і лабораторіях навчальні, методичні, наочні приладдя, технічні засоби навчання й дидактичні матеріали.

Основу комплексного методичного забезпечення НЗ складають засоби навчання, що виконують загальні дидактичні функції, а саме:

1. підвищують ступінь наочності з метою посилення доступності для учнів навчального матеріалу;

2. допомагають задовольнити й розвинути пізнавальні інтереси учнів;

3. виконують роль джерела інформації;

4. виконують роль засобів управління пізнавальною діяльністю учнів з боку викладачів, майстрів виробничого навчання.

Підбір та застосування засобів навчання має здійснюватися комплексно, з урахуванням основних характеристик і компонентів навчально-виховного процесу. Розглянемо основні критерії комплексного підходу до методичного забезпечення навчально-виховного процесу засобами навчання. Вихідним документом для розробки комплексу методичного забезпечення предмета (професії) є навчальна програма, що визначає зміст процесу навчання у відповідності з вимогами сучасного виробництва, науково-технічного процесу до підготовки кваліфікованих робітників певної галузі. Комплекс засобів навчання має охоплювати основний зміст всього програмного матеріалу.

Різні засоби навчання мають різні призначення, дидактичні функції та можливості. Комплексність в методичному забезпеченні навчально-виховного процесу передбачає відбір відповідних засобів навчання з урахуванням їхніх дидактичних функцій для навчальних ситуацій.

Комплексний аналіз стану науково-дидактичного навчального закладу дозволив встановити, що комплексне науково-дидактичне забезпечення є складовою частиною технології педагогічного проектування й визначається змістом предмета та прийнятою методичною системою навчання та виховання.

Комплексний підхід до методичного забезпечення навчально-виховного процесу вимагає, щоб засоби навчання в комплексі забезпечували навчальну діяльність викладача, майстра виробничого навчання та навчальну пізнавальну діяльність учнів на всіх етапах навчально-виховного процесу: на етапі подачі та сприйняття навчального матеріалу, на етапі закріплення та удосконалення знань і вмінь, на етапах їх застосування та контролю.

Навчально-виховний процес має три основні функції: освітню, виховну та розвивальну. Комплексність в методичному забезпеченні навчально-виховного процесу передбачає реалізацію через засоби навчання всіх трьох функцій процесу навчання.

Забезпечення навчально-виховного процесу засобами навчання залежне від економічного фактору або затрат на купування, розробку та виготовлення.

Урахування всіх цих критеріїв складає сутність комплексного підходу до методичного забезпечення навчально-виховного процесу засобами навчання.

Комплекс навчально-методичного забезпечення професійно-технічного навчального закладу складається з:

• навчальної документації:

  • навчальний план;

  • навчальна програма;

  • комплект перспективно-тематичних планів з усіх тем предмета;

  • плани уроків;

  • перелік навчально-виробничих робіт з предмета тощо;

• навчальних засобів для учнів:

  • підручники;

  • навчальні посібники;

  • конспекти лекцій, підготовлені викладачами;

  • довідники;

  • збірники задач і завдань для вправ і самостійних робіт;

  • комплекти інструкційно-технологічної документації тощо;

• дидактичних засобів на урок:

  • природні та зображувальні наочні приладдя;

  • технічні засоби навчання;

  • демонстраційне обладнання;

  • тренажери;

  • тренувальні пристрої;

  • програмне забезпечення для комп’ютерної техніки;

  • дидактичні матеріали тощо;

• засобів для викладачів, майстрів виробничого навчання:

  • власна методика викладача з предмета;

  • методичні розробки з кожної теми програми;

  • методичні рекомендації;

  • інформаційні матеріали про передовий педагогічний та виробничий досвід.

У результаті широкого запровадження нових інформаційних технологій навчання, вдосконаленню комп’ютерів та їхнього програмного забезпечення відбувається корінна перебудова процесу навчання, яке стає якісно відмінним від традиційного. Тому постає проблема перегляду теорії навчання та розробки дидактичної технології. Нові інформаційні технології навчання вносять зміни не тільки в усі компоненти методичної системи навчання. Але й збагачують зміст традиційних дидактичних принципів навчання. Потребують перегляду й уточнення їхнього традиційного змісту з позицій навчання в нових умовах.

В умовах оновлення змісту освіти важливого значення набуває розробка та впровадження в навчальний процес новітніх підручників, посібників, методик викладання, нового парку обладнання, комп’ютерної та електронно-обчислювальної техніки тощо.

Підвищення рівня вимог до обсягу базових знань кваліфікованих робітників зумовлюють необхідність інтенсифікації процесу навчання. А це можливо лише за умови успішного розв’язання проблеми науково-методичного забезпечення навчально-виховного процесу в навчальному закладі. Правильно організоване науково-методичне забезпечення системи занять з кожної дисципліни дозволяє підвищити інформаційну насиченість навчального матеріалу, забезпечує наочність, розширює можливості для самостійної пізнавальної діяльності учнів і активізує їхнє мислення; дозволяє досягнути інтегрального результату педагогічної діяльності викладача.