Шкільний курс хімії та методика його викладання

навчальний посібник

Завдання курсу: навчальна дисципліна „Шкільний курс хімії та методика його викладання” у вищому педагогічному навчальному закладі покликана забезпечувати професійно-методичну підготовку майбутніх учителів хімії до навчання і виховання школярів.

Особливість професійно-методичної підготовки вчителя хімії полягає в тому, що вона здійснюється з використанням знань предметів хімічного, педагогічного та суспільно-соціального циклів.

Зміст лекційного курсу становлять вступ, загальна методика навчання хімії, методика вивчення конкретних розділів шкільного курсу хімії.

У загальній методиці навчання хімії розкривається цілісний процес навчання хімії, спрямований на реалізацію основних положень сучасної концепції шкільної хімічної освіти. Загальнодидактичні і психологічні поняття здобувають тут методичну інтерпретацію, їх висвітлення відбувається з позицій специфіки навчального предмета хімії як інваріантної складової шкільного освітнього компонента.

У лекціях, що стосуються методики вивчення конкретних розділів шкільного курсу хімії, визначаються і розкриваються методичні підходи до предметного навчання. Простежується послідовність і наступність у розкритті таких питань:

• зміст й освітньо-виховні завдання вивчення конкретної теми;

• прогнозовані результати навчання учнів, можливі помилки та шляхи усунення чи запобігання виникненню помилок в учнів;

• хімічний експеримент, комплекс наочності і дидактичних матеріалів;

• методи навчання, характеристика діяльності вчителя та учнів у процесі вивчення теми.

Паралельно з лекційний курсом здійснюються лабораторно-практичні заняття. Використовуючи знання лекційного курсу, студенти вчаться здійснювати методичний аналіз теми, опановують техніку й методику шкільного хімічного експерименту, тренуються у написанні планів, конспектів навчальних занять різних видів, проводять заняття у формі ігрового моделювання, готуються бути справжнім господарем хімічного кабінету, освоюють різні системи навчання хімії, сучасні форми організації навчальної діяльності школярів, досвід учителів-новаторів, розробляють дидактичні матеріали, складають контрольні роботи, опорні схеми-конспекти, відвідують уроки в школі та аналізують їх , ознайомлюються з відеозаписами уроків передових учителів хімії тощо.

Всебічність теоретичної й практичної підготовки відкриває широкі перспективи для індивідуальної самостійної роботи студентів з методики навчання хімії, проведення дослідно-наукової роботи з обраних тем курсових та дипломних проектів.

Види навчальної діяльності студентів. Провідною формою активізації пізнавальної діяльності студентів лишається лекція, в ході якої викладач орієнтує студентів на творче оволодіння матеріалом, дає настанови для наступної самостійної роботи над книгою. Тобто, лекції втрачають свою виключно інформаційну функцію. На лекції викладаються лише узагальнені, вузлові питання навчальної дисципліни, методи й алгоритми розв’язання основних завдань.

Лабораторні заняття включають у себе семінарську, практичну та лабораторну частину.

Обов’язковим видом навчальної діяльності студентів є самостійна робота, яка виконується в позааудиторний час. Завдання для самостійної роботи поділяються на інваріантні (обов’язкові) та варіативні (Варіативна складова – творчі завдання).

Форми контролю, умови рейтингової оцінки, критерії оцінювання . Кожне лабораторне заняття починається експрес-контролем, що проводиться у формі короткочасної (10-15 хв.) контрольної роботи, тестового машинного (комп’ютерного) чи безмашинного контролю. Цій формі контролю підлягає матеріал шкільного підручника з теми, що виноситься на лабораторне заняття. Експрес-контроль оцінюється максимально 4 балами. Відповідь на семінарській частині заняття теж оцінюється в балах. За активну участь у розв’язанні проблем, винесених на обговорення, студент може одержати теж 4 бали, але, враховуючи глибину розкриття питання, серйозність підготовки, винесення власних суджень, викладач може додати бали з так званого “призового фонду” (до 1 бала на заняття). Виконання лабораторної роботи теж оцінюється 4 балами.

Інваріантні завдання самостійної роботи індивідуальні для кожного студента. Номера завдань, які повинен виконати студент, визначаються за таблицею. Порядковий номер студента в списку групи відповідає № п/п у таблиці (таб. 1). Кожне обов’язкове (інваріантне) завдання самостійної роботи оцінюється максимально 4 балами і повинне бути здане індивідуально кожним студентом викладачеві. У разі несвоєчасної (без поважних причин) здачі виконаного завдання, студент може одержати максимально 2 бали. Якщо ж завдання не здається взагалі, від рейтингу студента віднімається 4 бали за кожне невиконане завдання.

Таблиця 1