Бінарні сполуки Оксигену (оксиди)

Назви оксидів будуються:

• За допомогою числових префіксів

• Вказуючи ступінь окиснення елемента у формі катіона

Спочатку називають катіон, а потім додають назву аніона – оксид:

Р₂О₅ – дифосфор пентаоксид (фосфор геміпентаокисд); фосфор(V) оксид

N₂O₅ – динітроген пентаокисд (нітроген геміпентаоксид); нітроген(V) окисд

К₂О – дикалій оксид (калій геміоксид); калій(І) оксид

Al₂О₃ – діалюміній триоксид (алюміній сесквіоксид); алюміній оксид.

Гемі – пів

Сескві – півтора;

Якщо елемент утворює лише один оксид або єдиний оксид у звичайній валентності, то назва його може складатися з назви елемента та слова “оксид”: калій оксид.

Подвійні, потрійні та інші оксиди називають аналогічно простим оксидам, перелічуючи назви катіонів у алфавітному порядку:

Fe₃O₄  Fe^IIFe₂^IIIO₄ – ферум(ІІ) диферум(ІІІ) тетраоксид; триферум(ІІ, 2ІІІ) тетраоксид

Al₂BeO₄ – діалюміній берилій тетраоксид

K₆MgO₄ – гексакалій магній тетраокисд

Сполуки типу Е^ІІО₂ та Е^ІО₂ називають елемент пероксид. У разі необхідності вказують множинні префікси:

ВаО₂ – барій пероксид; К₂О₂ - калій пероксид (дикалій діоксид)

Сполуки ОF₂ – оксиген дифлоурид

О₂F₂ – діоксиген дифлуорид

Основи, амфотерні гідроксиди

Назва утворюється з назви катіона і слова “гідроксид”, вказуючи ступінь окиснення або додаючи відповідні числові префікси:

Fe(OH)₂ – ферум(ІІ) гідроксид; ферум дигідроксид

Al(OH)₃ – алюміній(ІІІ) гідроксид; алюміній тригідроксид

Якщо до складу сполуки входять ще й оксид-іони, то в назві перелічують обидва аніони з відповідним числовим префіксом:

CrO(OH) – хром гідроксид оксид

Fe₃O₂(OH)₅ – триферум пентагідроксид діоксид

Кислоти

Систематична назва кислот будується з назви катіона – “гідроген” і назви аніона. У випадку складних аніонів користуються принципами координаційних сполук:

Систематичні назви аніонів складаються з назв лігандів в алфавітному порядку, за якими йде назва центрального атома з суфіксом –ат (вказують валентність):

SO₄^2- – тетраоксосульфат(VI)

SO₃^2- – триоксосульфат(IV)

PO₄^3- – тетраоксофосфат(V)

S₂O₇^2- – гептаоксодисульфат(VI)

MoO₃ – триоксомолібдат(IV)

HMnO₄ – гідроген тетраоксоманганат(VII)

HClO₄ – гідроген тетраоксохлорат(VII)

HClO₃ – гідроген триоксохлорат(V)

H₂Cr₂O₇ – дигідроген гептаоксодихромат(VI)

H₂SO₄ – дигідроген тетраоксосульфат(VI)

Можна будувати, використовуючи назву аніона замість прикметника, додаючи іменник “кислота”:

H₂SO₄ – сульфатна(VI) кислота, сульфатна кислота

H₂SO₃ – сульфатна(IV) кислота

HNO₃ – нітратна(V) кислота

Якщо кислота містить елемент у найвищому ступені окиснення, то ступінь окиснення і кількість атомів Оксигену можна не вказувати:

H₂SO₄ – сульфатна кислота

H₃PO₄ – фосфатна кислота

Кислоти, назви яких походять від аніонів із суфіксом –ід (-ид), називаються як бінарні сполуки гідроген-катіона, або назва будується на основі аніона з закінченням –на та з додаванням слова кислота:

HCl – гідроген хлорид; хлоридна кислота

H₂S – дигідроген сульфід; сульфідна кислота

HCN – гідроген ціанід; ціанідна кислота

Солі та солеподібні сполуки

Назви солей утворюються з назви катіона та аніона:

FeSO₄ – ферум(ІІ) сульфат

Сu(NO₃)₂ – купрум(ІІ) нітрат

Hg₂(NO₃)₂ – димеркурій динітрат

(NH₄)₂Cr₂O₇ – діамоній дихромат(VII)

Кислі солі називають як і середні, але до назви аніона додають слово “гідроген” разом з числовим префіксом:

Сu(HSO₄)₂ – купрум(ІІ) гідрогенсульфат

Fe(HSO₃)₃ – ферум(ІІІ) гідрогенсульфат(IV)

Подвійні солі – катіони перелічуються в алфавітному порядку:

NaKSO₄ – калій натрій сульфат

KАl(SO₄)₂12H₂O – алюміній калій дисульфат – вода (1/12)

CuSO₄5H₂O – купрум(ІІ) сульфат – вода (1/5)

Основні солі можна назвати як подвійні, вважаючи О^2- та ОН^- за гетероаніони:

СaClOH – кальцій гідроксид хлорид; Cu₂CO₃(OH)₂ – дикупрум(ІІ) дигідроксид карбонат.