Обов’язки медичної сестри

1. Реєстрація хворих, заповнення медичної документації.

2. Вимірювання температури тіла хворого (термометрія) .

3. Проведення антропометричних досліджень.

4. За призначенням лікаря надає невідкладну допомогу хворому.

5. При підозрі на інфекційне захворювання за призначенням чергового лікаря бере мазок із зіва або носа; заповнює екстрене повідомлення про інфекційного хворого.

6. Проводить санітарну обробку хворого.

Проведення антропометричних досліджень

Антропометричне дослідження хворого включає вимірювання зросту, маси тіла, окружності грудної клітки та живота.

Вимірювання зросту проводять за допомогою зростоміра, який має вертикальну стійку з сантиметровою поділкою і рухомою горизонтально розташованою планшеткою. Хворий стоїть спиною до стійки, щільно торкаючись її п’ятами, сідницями, лопатками та потилицею. Голова хворого повинна знаходитись у такому положенні, щоб верхній край зовнішнього слухового проходу та кути очей були на одній горизонтальній лінії. Планшетку опускають на голову хворого та відраховують поділки на шкалі до нижнього краю планшетки. Вимірювання зросту можна проводити й у положенні хворого сидячи; до висоти хворого у положенні сидячи додають відстань від підлоги до лавки зростоміра. Зріст важкохворого вимірюють сантиметровою стрічкою у положенні хворого лежачи. Отриманий результат заносять до історії хвороби.

Вимірювання маси тіла хворого проводять на медичних вагах, які перед цією процедурою правильно встановлюють та врегульовують. Зважування проводять натще після випорожнення сечового міхура та кишок. Хворий стає на площадку вагів при опущеному затворі. Коли досягнуто рівновагу, затвор вагів піднімають, важки пересувають на планках коромисла вагів ліворуч до тих пір, поки воно не стане на одному рівні з контрольною рискою. Потім затвор вагів знову опускають, а показники нижньої (1 поділка = 1 кг) та верхньої (1 поділка = 100 г) планок підсумовують. Отриманий результат заносять до історії хвороби.

Окружність грудної клітки вимірюють сантиметровою стрічкою спереду по ІV ребру (у чоловіків під сосками), ззаду – під лопатками. Руки хворого повинні були в опущеному положенні. Вимірювання проводять піл час максимального вдиху та видиху, а також при спокійному диханні.

Окружність живота проводять натще сантиметровою стрічкою спереду на рівні пупка, ззаду на рівні ХІ поперекового хребця. Клінічне значення вимірювання окружності живота має у хворих з асцитом, при ожирінні.

Надання невідкладної допомоги хворим у приймальному відділенні

Невідкладну допомогу у приймальному відділенні надають у таких випадках:

• раптове погіршення стану хворого, якого доставлено машиною «Швидкої допомоги» (гіпертонічний криз, приступ бронхіальної астми, виникнення больового приступу тощо);

• самозвернення хворого внаслідок поганого самопочуття (біль у серці, животі, запаморочення тощо);

• раптове погіршення стану хворого, що надходить за направленням поліклініки.

Санітарна обробка хворих

Санітарна обробка хворих – комплекс заходів, спрямованнях на попередження проникнення та розповсюдження інфекційних та паразитарних захворювань в лікувально-профілактичних закладах (профілактика внутрішньолікарняної інфекції). Санітарна обробка хворих проводиться при госпіталізації хворого у стаціонар у санпропускнику приймального відділення і включає наступні заходи:

1. Огляд пацієнта на наявність інфекційних, шкірних та паразитарних (педикульоз та скабіоз) захворювань.

2. При необхідності проведення протипедикульозної та протискабіозної обробки.

3. Гігієнічні водні процедури (обтирання, душ або ванна).

4. Гоління, стрижка волос та нігтів.

5. Перевдягання у лікарняний одяг.

Виділяють наступні види санітарної обробки хворих: повна (включає всі заходи) та часткова; загальні гігієнічні процедури та спеціальні заходи (протипедикульозні, протискабіозні). Питання про обсяг санітарної обробки хворого вирішує лікар приймального відділення після огляду хворого, встановлення діагнозу та оцінки його загального стану. Проводить санітарну обробку хворого безпосередньо медична сестра за допомогою санітарки.

Загальна санітарна обробка у повному обсязі проводиться хворим, у яких задовільний загальний стан, а також тим, хто не має важких захворювань або ушкоджень шкірних покривів; важкохворим (інфаркт міокарду, інсульт), хворим з високою гарячкою, у непритомному стані, важких ураженнях шкіри проводиться часткова обробка, а у випадках важкого стану пацієнта, які потребують термінових реанімаційних заходів, санітарна обробка не проводиться.

Оснащення санпропускника для проведення санітарно-гігієнічної обробки хворого:

кушетки, шафи для чистої білизни і бачки для брудної білизни, мочалки для миття хворих, мило, машинки для стрижки волосся, бритви для гоління, ножиці, повітряні та водні термометри, мочалки і щитки для обробки ванни, промаркірований інвентар (відра, швабри), дезінфікуючи розчини.

Загальні гігієнічні процедури. До загальних гігієнічних процедур належать: гігієнічні водні процедури (обтирання, душ або ванна), гоління, стрижка волос та нігтів.

Гігієнічна ванна призначається хворим з задовільним станом і протипоказана пацієнтам із захворюваннями середньої важкості, важкохворим, хворим з високою лихоманкою (температура тіла більш 38^о С), у непритомному стані, важких ураженнях шкіри.

Підготовка ванни: протерти губкою з пральним порошком забруднену жиром та брудом ванну, промити її водою; продезінфікувати ванну дезрозчином (1–1,5% розчином хлораміну або 0,5% розчином хлорного вапна, або 3% розчином лізолу); декілька разів ополоснути ванну гарячою водою.

Заповнити ванну спочатку холодною (!), а потім гарячою водою (щоб не було пари, яку хворі погано переносять) на дві третини її об’єму. Температура гігієнічної ванни становить 37–40^о С; тривалість прийняття ванни 15-30 хвилин. Спочатку хворі миють голову, потім тулуб та кінцівки. Після миття медична сестра допомагає хворому вийти з ванни, обтертися рушником та надягти лікарняну білизну. Для хворих із захворюванням середньої важкості температура ванни повинна становити 36–37^о С, середній час – 10-15 хвилин. Такі хворі потребують допомоги медичної сестра та молодшої медичної сестри.

Гігієнічний душ показаний хворим із задовільним станом або станом середньої важкості, який є більш гігієнічним, ніж ванна. Температура води – 36–37^о С, тиск води не повинен бути сильним. Спочатку хворі миють голову, потім тулуб та кінцівки. Хворі із захворюванням середньої важкості миються сидячи на табуреті за допомогою медичної сестри або санітарки.

Обтирання теплою водою з милом проводять важкохворим (інфаркт міокарду, інсульт), хворим з високою гарячкою, у непритомному стані, важких ураженнях шкіри (псоріаз, екзема, трофічні виразки тощо). Під хворого кладуть клейонку, оголяють спочатку верхню частину тіла і губкою, змоченою теплою водою з милом, протирають обличчя, шию, груди, руки. Ці частини тіла досуха витирають рушником і накривають простирадлом, щоб не переохолодити хворого. Потім таким же чином обтирають живіт, спину, стегна, ноги. При неможливості провести і таке обтирання, проводять обтирання тіла губкою. Жмутком вати або чистою ганчіркою, змоченими одеколоном або горілкою, розведеними наполовину водою. Після санітарної обробки хворий надягає чисту лікарняну білизну і тапочки.