Профілактика сніДу при роботі з кров’ю

В наш час проблема профілактики СНІДу (синдром набутого імунодефіциту) в лікувальних закладах надзвичайно актуальна. Медичні працівники, які виконують різні маніпуляції, пов’язані з кров’ю (ін’єкції, асистування лікарю під час пологів, операцій тощо) можуть бути інфіковані не тільки від пацієнтів на СНІД, але й від носіїв цього збудника. Медичні працівники, які не достатньо обізнані з проблемою СНІДу можуть заразитися не тільки самі, але й заразити пацієнтів, які звернулися поліклініку або потрапили до лікарні.

Пам’ятайте! Необхідно суворо дотримуватися засобів по запобіганню хвороби СНІД!

Попередня підготовка до виконання навику: медичній сестрі:

• Запам’ятайте! При любому контакті з кров’ю аптечка для індивідуального захисту медичного персоналу повинна бути укомплектована повністю. Перед початком роботи перевірити оснащення аптечки;

• підготувати дезінфікуючі розчини – 0,5%, 3%, 5% розчини хлораміну у відповідних промаркірованих ємностях з кришкою.

Основні етапи виконання навику:

1. При виконанні маніпуляцій, при яких може наступити забруднення рук кров’ю або сироваткою – обов’язково одягнути стерильні гумові рукавички.

2. Під час роботи всі ушкодження на руках закрити напальчником або заклеїти лейкопластиром.

3. Під час процедур, які можуть супроводжуватися розбризкуванням крові, очі, ніс та рот повинні оберігатися за допомогою захисних окулярів, маски; поверх халату необхідно надіти клейончастий фартух.

4. Якщо відбувся розрив або прокол рукавички, необхідно її терміново зняти, занурити у 5% розчин хлораміну на 60 хв. Видавити краплю крові з місця проколу пальця, обробити 4% розчином перекису водню, а потім – 5% спиртовим розчином йоду. Заклеїти липким пластиром, надіти напальчник, зверху – нову стерильну гумову рукавичку.

5. При попаданні крові в очі – промити великою кількістю води, продути сильним струменем повітря, закапати кілька крапель 1% розчину борної кислоти.

6. При попаданні крові на слизову оболонку носа – закапати в ніс кілька крапель 1% розчину протарголу.

7. При попаданні крові на слизову оболонку рота – закапати 0,05% розчином калію перманганату, 1% розчином борної кислоти або 70˚ розчином етилового спирту.

8. При попаданні крові на шкіру рук та інших ділянок тіла – обробити її 3% розчином хлораміну або 70˚ розчином етилового спирту, через 5 хв. промити водою з милом.

9. При попаданні крові на клейонку – обробити її 3% розчином хлораміну або 4% розчином перекису водню.

10. Забруднений кров’ю одяг замочити у 0,5% розчині хлораміну на 60 хв.

11. Кров злити в промаркіровану ємність і залити 3% розчином хлораміну на 60 хв.

12. Пробірки від крові та ватні кульки – занурити в 3% розчин хлораміну на 60 хв.

Запам’ятайте! Виконання таких нескладних заходів збереже здоров’я медсестер та іншого медперсоналу.

Основні фізіотерапевтичні процедури

В сучасному лікувальному процесі поряд з численними медикаментозними засобами широко використовуються фізичні методи впливу на хворобливий процес. Фізичні методи лікування (фізіотерапія) – це галузь практичної медицини, яка основана на використанні цілющих властивостей природних і штучних фізичних факторів у профілактиці і лікуванні гострих і хронічних захворювань.

Фізичні фактори приймаються у вигляді самостійного метода лікування, або частіше всього в комплексі з другими лікувальними засобами. Метою фізіотерапії є зменшення дози лікувальних речовин або їх повна заміна.

Механізм дії фізичних факторів на організм: благотворний вплив на обміні процеси в органах і тканях, мікроциркуляцію і лімфообіг, що сприяє швидкому видаленню токсичних продуктів із місця запалення, відновленню фізіологічної діяльності організму. Місцем дії фізичних факторів є шкіра, слизові, різні органи та тканини, інші з них можуть діяти безпосередньо через центральну нервову систему. Подразнення шкірних рецепторів передається у ЦНС, а далі відповідна реакція до органу, відповідному цьому сегменту шкіри.

Таким чином, фізіотерапія є методом рефлекторно-сегментарної терапії. Механізм дії фізичних агентів рефлекторний, який реалізується скрізь взаємозв’язану нервово-гуморальну та гормональну системи регуляції. Завдяки рефлекторної дії на центральну нервову систему фізіотерапевтичні процедури сприяють нормалізації порушених недугою процесів збудження і гальмування, поліпшують обмін речовин, позитивно впливають на реактивність і чутливість організму до дії несприятливих факторів зовнішнього і внутрішнього середовища.

Загальні протипоказання до всіх видів фізіотерапії

1. Злоякісні та доброякісні пухлини ( в т.ч. міоми).

2. Захворювання крові.

3. Схильність до кровотечі.

4. Вагітність.

5. Туберкульоз легень.

6. Серцева недостатність 11 Б ст. і вище.

7. Гіпертонічна хвороба 11 ст. і вище.

8. Захворювання нирок з порушенням її функції.

9. Гостра інфекція.

Медичний персонал, який бере участь у застосуванні фізіотерапевтичних методів, повинен не лише володіти методичними і технічними прийомами відпускання їх хворим, але й розуміти механізм лікувальної дії на організм різноманітних фізичних факторів.

Фізіотерапевтичні процедури, окрім гірчичників, банок, компресів, грілок, міхура з льодом, відпускаються у фізіотерапевтичних кабінетах. Обслуговуючий персонал повинен досконально опанувати навичками догляду за хворими при застосуванні фізіотерапевтичних процедур і надання їм необхідної медичної допомоги при появі ускладнень.

До фізіотерапії належать: теплолікування, гідротерапія, світлолікування, електролікування, аеротерапія, масаж, лікувальна фізкультура тощо.