В) засипання порошку в очі:
На широкий кінець стерильної очної скляної палички взяти подрібнений стерильний порошок.
Відтягнути трохи нижню повіку і струсити із палички порошок.
Прикласти стерильний ватний тампон до ока і попросити пацієнта потримати його деякий час.
Закапування крапель у вуха
Попередня підготовка до виконання навику:
перевірити термін придатності крапель у вуха;
вушні краплі, які зберігались в темному та прохолодному місці (але не в холодильнику) перед застосуванням підігріти до t 38˚-40˚С на водяній бані. Запам’ятайте! Холодні краплі можуть викликати у пацієнта запаморочення, блювання;
запропонувати пацієнту зручно сісти, голову нахилити у бік здорового вуха. Якщо пацієнт лежить, то повернути його на бік так, щоб вухо, в яке потрібно закапати краплі було зверху;
при наявності сірки або гноєтечі перед закапуванням здійснити туалет слухового каналу за допомогою теплого 3% розчину перекису водню і туруни. При наявності гною в слуховому каналі вливання крапель у вухо буде не ефективним;
вимити руки милом (бажано бактерицидним) під проточною водою, витерти чистим рушником.
Основні етапи виконання навику:
Лівою рукою відтягнути вушну раковину трохи назад і вгору для випрямлення зовнішнього слухового каналу.
Правою рукою за допомогою піпетки закапати 4-6 крапель теплого лікарського розчину у вухо.
Запропонувати пацієнту затримати краплі 5-10 хв.
Здійснити туалет вушної раковини.
У слуховий прохід покласти стерильний ватний тампон (якщо пацієнту потрібно вийти з приміщення). (мал. 3.3.)
Мал.
3.3. Закапування крапель у вухо
Закапування крапель у ніс
Попередня підготовка до виконання навику:
перед процедурою запропонувати пацієнту прочистити носові ходи від кірочок і слизу;
запропонувати пацієнту сісти на стілець, відхилити голову трохи назад і повернути у сторону, протилежну тій, в яку будуть вводитися ліки;
вимити руки з милом під проточною водою, витерти чистим рушником.
Основні етапи виконання навику:
Набрати у піпетку до третини її об’єму лікарську речовину.
Мал.
3.4. Закапування крапель у ніс
Лівою рукою трохи підняти кінчик носа пацієнта і не торкаючись слизової оболонки носа ввести в кожну ніздрю по 4-6 крапель водного розчину або 8-10 крапель олійного розчину лікарської речовини.
Здійснити туалет навколо носа (мал. 3.4.).
Інгаляція лікарських речовин
Інгаляція – це метод введення лікарських засобів шляхом їх вдихання.
Показанням для застосування інгаляцій є: гострі та хронічні захворювання слизової оболонки носа, глотки, зіва, гортані, трахеї, бронхів, які супроводжуються утворенням густого харкотиння, що важко відкашлюється, а також бронхіальна астма, хронічна пневмонія, пневмосклероз.
Інгаляції призначають для боротьби з інфекцією, захисту слизової оболонки дихальних шляхів від подразнюючої дії різних чинників, розрідження харкотиння і поліпшення прохідності дихальних шляхів.
Необхідно відмітити, що завдяки великій властивості всмоктуючої дії слизової оболонки дихальних шляхів інгаляції діють не лише місцево (безпосередньо), а і позитивно впливають взагалі на весь організм, тобто інгаляції покращують загальне самопочуття пацієнта і підвищують його опірність.
Протипоказаннями до проведення інгаляційної терапії є: кровохаркання, активні форми туберкульозу дихальних шляхів, новоутворення в бронхах і легенях, хвороби серцево-судинної системи з недостатністю кровообігу ІІБ-ІІІ стадії, підвищена чутливість до препарату.
Розрізняють 5 основних видів інгаляцій: аерозольні, тепловологі, парові, олійні та сухі.
Інгаляція лікарських речовин за допомогою індивідуального аерозольного інгалятора
Аерозольні інгалятори промислового виробництва застосовуються для ліквідації приступів бронхіальної астми («Беротек», «Сальбутамол»), для профілактики виникнення приступу бронхіальної астми («Італ», «Тайлед»), для лікування бронхіальної астми глюкокортикостероїдними гормонами («Бекломет», «Інгакорт»).
Запам’ятайте! Кожен аерозоль має свої особливості при прийомі, а тому призначити той чи інший аерозоль та його дозу повинен тільки лікар. Самолікування у даному випадку не допустимо. (мал. 3.5)
Мал. 3.5. Застосування аерозолю за допомогою індивідуального інгалятора
Попередня підготовка до виконання навику:
Під час приступу людина нерідко впадає в паніку і забуває про правила інгаляції. Інгаляція в такому випадку буде неефективна і пацієнт робить невірний висновок: ліки не допомагають! Щоб цього не трапилося, медична сестра повинна відпрацювати з пацієнтом автоматизм дій при роботі з аерозольним інгалятором:
зняти з інгалятора захисний ковпачок (нерідко, коли пацієнт поспішає, він забуває це зробити);
повернути інгалятор мундштуком донизу (деякі хворі тримають інгалятор мундштуком доверху – це не вірно);
інгалятор з аерозолем добре струсити;
інгалятор тримати рукою біля рота;
Основні етапи виконання навику:
Зробити глибокий спокійний видих через зімкнуті губи (щоб бронхи підготувалися до прийняття ліків).
Щільно затиснути мундштук інгалятора губами (щоб ліки не виходили в атмосферу).
Трохи відхилити голову назад (щоб верхні дихальні шляхи розправилися і ліки легше проникли в бронхи).
Розпочати вдих і одночасно натиснути на дно балончика.
Продовжувати робити глибокий вдих стільки, на скільки це можливо зробити. В цей момент вдихається перша доза аерозолю.
На висоті вдиху затримати дихання на декілька секунд (щоб ліки осіли на бронхіальну стінку).
Витягнути мундштук із рота і зробити повільно видих в атмосферу через ніс.
Якщо глибокий вдих у зв’язку з тяжким станом пацієнта не можна здійснити, то перша доза аерозолю розпилюється в порожнині рота.
Другу інгаляцію (тобто другу дозу) повторити через хвилину-дві.
Фахівці вважають, якщо бронхіальна астма знаходиться під контролем – пацієнту достатньо зробити 3-4 рази інгаляцію беротеку або сальбутамолу (при умові, що ця процедура виконується вірно). Якщо пацієнт робить більшу кількість інгаляцій – лікування можна вважати неефективним, тобто пацієнту слід звернутися до лікаря, який перегляне тактику терапії.
Після інгаляції надіти захисний ковпачок на балончик.