Особливості санітарної обробки хворих з хірургічною патологією в прийомному відділенні Особливості проведення антропометрії і термометрії хворого з гострою хірургічною патологією

Антропометрія – вимір параметрів фізичного розвитку людини. У хірургії більшість необхідних антропологічних досліджень виконує медична сестра. Це визначення росту і маси тіла, вимір окружності грудної клітки, спірометрія, динамометрія і т.д.

У хірургічній практиці вимір зросту має допоміжне клінічне значення, в основному для оцінки стану харчування. Найпростіша формула для підрахунку належної маси тіла – (зріст мінус сто). Необхідність зважування диктується потребою знати масу тіла, щоб зробити розрахунок необхідної для введення дози лікарської речовини виходячи з дозування на 1 кг маси тіла.

Вимір росту робиться за допомогою ростовимірювачу в двох положеннях: стоячи і сидячи. Ростовимірювач складається з вертикальної стійки, що укріплена на підставі і має сантиметровий розподіл, уздовж стійкі пересувається горизонтально розташована планшетка.

Вимір маси тіла - виконується шляхом зважування на медичних вагах.

Хворого треба зважувати на пропускнику при надходженні, а потім – не рідше одного разу на тиждень, при необхідності – частіше. Неодмінною умовою є здійснення зважування хворого в тих самих умовах, у натільній білизні, натще, після спорожнювання сечового міхура і дефекації.

Вимір окружності грудної клітини роблять сантиметровою стрічкою, накладаючи її попереду по IV ребру, а позаду по середині лопаток, при опушених верхніх кінцівках, при спокійному подиху. Вимір роблять під час видиху і на висоті максимального вдиху.

Визначення температури тіла в повсякденній практиці здійснюється за допомогою термометра Цельсія. В останні роки з'явилися термометри на основі рідких холестеринових кристалів. Основою електротермометра служить мікроамперметр, у комплект приладу входять датчики (шкірний, ректальний, пахвовий, серцевий, шлунок і внутрім'язова голка).

Транспортування хворого з гострою хірургічною патологією у відділення й операційну

При транспортуванні хворого з прийомного відділення в хірургічне відділення лікар визначає вид транспортування: хворий може йти самостійно в супроводі медичного працівника або за допомогою перевезення в сидячому або лежачому положенні. При украй важкому стані хворого медична допомога надається в прийомному відділенні, а потім він переводиться в реанімаційне відділення. Важкохворі транспортуються у відділення на носилках або каталці лежачи, що дозволяє їм цілком розслабити мускулатуру тіла. Техніка перекладання хворого на каталку втрьох полягає в наступному: один санітар підводить руки під голову і лопатки хворого, другий – під таз і верхню частину стегон, третій – під середину стегон і гомілки. Якщо перекладання виконується двома санітарами, то один санітар підводить руки під голову і лопатки, а другий – під поперек і коліна. При невеликій масі тіла хворого перекласти його може один санітар. Для цього необхідно підвести одну руку під лопатки хворого, а іншу – під стегна, при цьому хворий обхоплює руками шию санітара. В даний час розроблені різні механічні підйомники для перекладання хворих.

Коли носилки переносять два санітари – вони рухаються не в ногу. Якщо переносять хворого чотири санітари, то два з них утримують носилки з боків за бруси. Униз по сходам варто нести хворого ногами вперед, причому передній кінець носилок піднімають, а задній – трохи опущений. Так створюється горизонтальне положення для хворого.

Існують різновиди транспортування хворих, що залежать від характеру і локалізації захворювання:

• при переломі кісток черепа транспортування здійснюють на носилках, каталці в положенні лежачи на спині з опущеним підголівником і без подушки, навколо голови укладають валик з ковдри, одягу або заповненого повітрям підкладного кола;

• хворий з переломом хребта в грудному і поперековому відділах на носилках із твердим ложем укладається обличчям вверх, а на звичайних носилках – на живіт обличчям вниз;

• при переломах і вивихах верхніх кінцівок руку в шині укладають на груди, підкладають під неї подушку, роблять нахил тулуба в здорову сторону, ушкоджену кінцівку підтримують;

• у випадку перелому нижніх кінцівок її шинують і укладають на подушку, ковдру;

• при переломах ребер потерпілому створюють напівсидяче положення;

• при переломі таза потерпілого укладають на спину, розводять ноги в колінах і підкладають під них подушку, згорнуту ковдру;

• потерпілим із кровотечею з кінцівок накладають джгут або пов'язку, що давить, при піднімають їх і транспортують у відділення;

• при пораненні грудної клітки потерпілого укладають на поранений бік або спину та в напівсидячому положенні транспортують;

• потерпілим з пораненням у живіт або внутрішньою кровотечею підкладають під коліна згорнуту ковдру, опускають головний кінець, що дозволить розслабити м'язи черевного пресу, збільшити кровопостачання головного мозку;

• потерпілих з опіками укладають на здорову сторону, обпалену поверхню закривають стерильним простирадлом або пелюшкою і, ретельно укутавши в ковдру, транспортують у відділення;

• хворих із крововиливом у мозок транспортують на носилках, повертають голову на бік при блювоті, щоб блювотні маси не потрапили в дихальні шляхи;

• хворих з вираженою серцевою недостатністю доцільно транспортувати в кріслі-каталці, створити напівсидяче положення, прикласти грілки до ніг і рук, ретельно укутати. Цей контингент хворих дуже чуттєвий до холоду;

• транспортування хворих з інфарктом міокарда повинно проводитися тільки на ношах;

• транспортування хворих з гострою судинною недостатністю проводяться з опущеним головним кінцем.