Санітарно-протиепідемічний режим терапевтичного відділення

Санітарний стан терапевтичного відділення передбачає наступне: кожному хворому окреме ліжко, застелене чистою білизною; чиста натільна білизна; тумбочка біля ліжка; при необхідності – окремо поїльник, підкладне судно або сечоприймач; певне обладнання палати; освітлення палати (вдень – сонячне проміння, у вечері – люмінесцентні лампи або електричні лампи з матовим плафоном); вентиляція приміщення (не менше 3–4 разів на добу шляхом провітрювання або застосування кондиціонеру); опалення (оптимальна температура влітку 22–24 ^ºС, узимку – 20–21^ºС, застосування центрального опалення).

Санітарно-гігієнічний режим палати. Необхідне забезпечення нормальних умов перебування хворих у палатах. Палати лікувального відділення мають бути просторими, світлими. Для окремих тяжкохворих виділяють окремі палати. Стіни покривають олійною фарбою світлих тонів, підлогу – лінолеумом. На одне ліжко має виділятися в палаті 6,5-7,5 м² площі, висота палати має бути не менш 3,5 м. Вікна повинні бути великих розмірів і виходити на південь або південний схід, щоб якомога більше світла проникало в палату. Крім загального освітлення, мають бути індивідуальні настільні лампи і чергове нічне освітлення. Температура повітря повинна бути 18-20 ˚С і забезпечуватись паровим або водяним опаленням. Вентиляція прийнята приточно-витяжна, краще за допомогою кондиціонерів. Доповняють вентиляцію шляхом провітрювання через фрамуги і квартирки вікон. Ліжка хворих мають бути металеві або дерев’яні з гладенькою поверхнею, для тяжкохворих – функціональні ліжка. У палаті крім ліжок повинен бути один загальний стіл, шафа для лікарняного одягу, холодильник для зберігання продуктів, умивальник, тумбочки, табурети.

Послідовність дій при виконанні санітарно-гігієнічного режиму

1. Хворим змінює постільну і натільну білизну сестра-господарка в денний час, у нічний – санітарка або палатна медична сестра.

2. Змінюйте білизну 1 раз в 7-10 днів, а тяжкохворим – в міру необхідності після миття хворого під душем або після часткової обробки шкіри.

3. Брудну білизну в палаті помістіть в клейончастий мішок, зберігайте її до відправки у пральню в спеціально відведеному приміщенні в баках з кришками.

4. Сестра-господарка одягає фартух, гумові рукавички і маску, потім проводить сортування брудної білизни, складає її в клейончастий мішок і відправляє у пральню лікарні на каталці.

5. В пральні білизну дезінфікують замочуванням в 1% розчині хлораміну або 0,5% розчині хлорного вапна протягом 30 хв. Потім білизну перуть із кип’ятінням.

6. Фартух, каталку дезінфікують за допомогою 1% розчину хлораміну шляхом двохразового протирання, а гумові рукавички, клейончастий мішок занурюють на 30 хв. в 1% розчин хлораміну.

7. Після виписування хворого постільні приналежності (матрац, подушку, ковдру) здають у дезінфекційну камеру, де знезаражують парою, що вільно надходить, температурою 80 ˚С протягом 30 хв., а ліжко двічі протирають дезінфікуючим розчином, потім – зволоженою водою полотниною.

Дезінфекційний режим у відділенні передбачає систему заходів, спрямованих на знищення збудників хвороб та створення умов, що перешкоджають їх поширенню в навколишньому середовищі. Дезінфекція – це знищення у навколишньому середовищі патогенних мікроорганізмів, а також гризунів та комах, що є їх переносниками.

Види дезінфекції:

Вогнищева – проводиться у вогнищі інфекційного захворювання при наявності відомого джерела інфекції (хворого, мікробоносія, або реконвалесцента). Може бути:

• поточною, яка проводиться весь час, поки у вогнищі залишається джерело інфекції. Її мета запобігти розсіюванню збудника у навкіллі та по можливості знищити його відразу після виділення від джерела інфекції. Проводиться силами населення (вдома), або медперсоналу (в лікувально-профілактичному закладі);

• заключною, яка проводиться у вогнищі після того, як з вогнища вибуває джерело інфекції. Її мета остаточно знищити збудника у вогнищі інфекції та найбільш повно знезаразити об’єкти, які могли бути інфіковані мікроорганізмами. Заключна дезінфекція відповідно до заходів є більш поширеною. Проводиться силами медперсоналу, в тому числі і санітарної служби, або силами населення.

Профілактична – проводиться відносно постійно, коли джерело інфекції невідоме, але існують реальні умови, що воно може в будь-який час тут з’явитися. Її мета попередити виникнення та розповсюдження інфекційних захворювань та накопичення збудників у навколишньому середовищі. Може бути:

• плановою, яка проводиться весь час незалежно від епідемічної ситуації

• за епідемічними показниками, проводиться при наявності загрози виникнення та розповсюдження інфекційного захворювання.