Принципи фахової субординації в системі лікар–медична сестра–молодший медичний персонал

В основі взаємин медичного персоналу лежить принцип фахової субординації. Стосунки лікаря, медичної сестри і молодшого медичного персоналу будуються на діловій основі, взаємній повазі. Звертатися один до одного вони повинні на ім’я та по батькові.

Взаємини лікаря і медичної сестри. Палатний лікар співпрацює у тісному контакті з медичною сестрою, яка є його помічником і виконує його призначення. Оскільки медсестра набагато більше часу проводить біля ліжка хворого, ніж лікар, вона може дати лікареві повну інформацію щодо змін у стані хворого (погіршення апетиту, поява алергічних реакцій тощо). Якщо у медичної сестри під час виконання призначень лікаря виникають якісь сумніви або запитання, вона повинна звертатися до лікаря за роз’ясненнями та уточненнями, але не у присутності хворого. Помітивши помилку у призначеннях лікаря, медична сестра не повинна її обговорювати з хворими, а тактовно звернутися з цим питанням до лікаря.

Медична сестра повинна бути чесною не тільки перед хворим, але й перед лікарем. Якщо вона дала хворому не ті ліки або перевищила їхню дозу, вона повинна негайно доповісти про це лікарю, бо тут йдеться не тільки про етичні норми, але й про життя та здоров’я хворого.

Взаємини медичної сестри і молодшого медичного персоналу. Молодший медичний персонал (санітарка) підлегла палатній медичній сестрі. Розпорядження, які медична сестра дає санітарці, мають бути чіткими, несуперечливими, послідовними, не різкими, щоб у санітарки було відчуття, що їй не наказують, а скеровують та контролюють її дії.

Обов’язки медичної сестри і молодшої медичної сестри в основному розмежовані, але в них є і спільні дії – переміна постільної та натільної білизни, купання, транспортування хворого. Якщо санітарка зайнята, медсестра може сама подати судно, сечоприймач.

Взаємини медичного персоналу з хворими. Медичний працівник повинен не лише сумлінно виконувати свої обов’язки щодо хворого, але й боротися за фізичну досконалість і психічне здоров’я людей, зберігати лікарську таємницю. Під час спілкування з хворим звертатися до нього на ім’я та по батькові, розмовляти тактовно, зі співчуттям, заспокійливо, надати хворому надію на швидке одужання та повернення працездатності, навіть у випадку, коли перед ним онкологічний хворий. Іншими словами: «До хворого треба ставитись так, як ти хотів би, щоб ставились до тебе».

Типи лікувально-профілактичних закладів

Існує два типи лікувально-профілактичних закладів: амбулаторні та стаціонарні.

В закладах амбулаторного типу надається лікувальна допомога хворим, які знаходяться в домашніх умовах. До них належать амбулаторії, поліклініки, медико-санітарні частини (МСЧ), станції «Швидкої допомоги», диспансери, консультативно-діагностичні центри; у сільській місцевості до амбулаторних закладів належать: фельдшерсько-акушерські пункти (ФАП), сільські амбулаторії, поліклініки центральної районної та обласної лікарень. Амбулаторія – невеликий лікувально-профілактичний заклад на підприємстві, де ведуть прийом лише лікарі основних спеціальностей; є процедурний та фізіотерапевтичний кабінети, але відсутнє діагностичне відділення. Поліклініка – великий лікувально-профілактичний заклад, де надається кваліфікована медична допомога різними спеціалістами; є діагностичне відділення. Медико-санітарна частина – лікувально-профілактичний заклад на великому промисловому підприємстві або військової частини, де його робітникам та службовцям надається перша допомога, лікування хворих, профілактика захворювань, пов’язаних з виробництвом. Диспансер – лікувально-профілактичний заклад, що обслуговує хворих з певними захворюваннями (протитуберкульозний, ендокринологічний, онкологічний, кожно-венеричний тощо), де здійснюється лікування, профілактика, патронаж, активне виявлення хворих з певною патологією. Станція «Швидкої допомоги» – лікувально-профілактичний заклад, який надає допомогу хворим дома, за місцем роботи або на місці виникнення гострого захворювання, різних невідкладних станів. Консультативно-діагностичний центр – лікувально-профілактичний заклад у великих містах, оснащений найсучаснішим діагностичним обладнанням.

В закладах стаціонарного типу проводиться лікування хворих, яких госпіталізують у відділення одного з лікувально-профілактичного закладу: лікарні, клініки, госпіталю, санаторію. Лікарня – лікувально-профілактичний заклад, де надається різна діагностична та лікувальна допомога хворим, які потребують стаціонарного режиму, тривалого лікування та догляду, необхідності проведення складних обстежень. Клініка – лікувально-профілактичний заклад, в якому крім лікувальної роботи ведеться навчання студентів та науково-дослідницька робота; добре оснащена сучасною діагностичною апаратурою, має великий штат досвідчених фахівців. Госпіталь – лікувально-профілактичний заклад, що призначений для лікування військовослужбовців та інвалідів війни. Санаторій – лікувально-профілактичний заклад, призначений для реабілітації хворих за допомогою різних природних чинників (клімат, мінеральні води, грязі) у поєднанні з дієтотерапією, лікувальною фізкультурою та фізіотерапією.