- •О.М. Ковальова, в.М. Лісовий,
- •Морально-етичні та деонтологічні заходи формування медичного фахівця
- •Основні професійні обов’язки медичного персоналу по догляду в стаціонарних відділеннях лікарні
- •Принципи фахової субординації в системі лікар–медична сестра–молодший медичний персонал
- •Типи лікувально-профілактичних закладів
- •Терапевтичний стаціонар
- •Відносно до осіб, які контактували із джерелом інфекції:
- •Основні функції приймального відділення:
- •Структура приймального відділення терапевтичного стаціонару
- •Документація, що заповнюється у приймальному відділенні:
- •Організація надходження хворих до стаціонару
- •Послідовність дій при прийомі хворих у стаціонар. Оформлення надходження хворого у лікувальне відділення стаціонару
- •Обов’язки медичної сестри
- •Проведення антропометричних досліджень
- •Надання невідкладної допомоги хворим у приймальному відділенні
- •Санітарна обробка хворих
- •Порядок проведення санітарної обробки хворого:
- •Стрижка, гоління волосся
- •Правила роботи при проведенні протипедикульозних обробок:
- •Санітарна обробка хворих із педикульозом
- •При виявленні хворого на педикульоз виконують такі заходи:
- •Дезінсекційні заходи боротьби з педикульозом:
- •Транспортування хворих у профільне відділення
- •Правила перенесення хворого на носилках:
- •Правила перекладання хворого з носилок у ліжко
- •Правила транспортування хворого на кріслі-каталці
- •Особливості транспортування хворих із різними захворюваннями внутрішніх органів
- •Терапевтичне відділення
- •Процедурні кабінети:
- •Штати терапевтичного відділення
- •Санітарно-протиепідемічний режим терапевтичного відділення
- •Послідовність дій при виконанні санітарно-гігієнічного режиму
- •Розділи дезінфекції: власне дезінфекція; дезінсекція; дератизація
- •Фізичні методи власне дезінфекції (дезінфекції):
- •Хімічний метод власне дезінфекції:
- •Методи контролю якості дезінфекції:
- •Вологе прибирання приміщень відділення
- •Дезінфекція предметів медичного призначення, приміщень в лікувально-профілактичних закладах
- •Тема 2. Оцінка стану хворого й основних параметрів його життєдіяльності. Розпит і загальний огляд хворого Значення розпиту хворого в діагностичному процесі
- •Правила проведення розпиту хворого
- •Температура тіла, правила її виміру й реєстрації
- •Класифікація лихоманок за етіологією:
- •1 2 3 4 5
- •Догляд за хворими з лихоманкою
- •Визначення основних показників гемодинаміки й дихання
- •Кровотеча та основні правила її зупинки
- •Спостереження за диханням хворого
- •Тема 3. «застосування основних видів лікарських засобів та найпростіші методи фізичної терапії»
- •Класифікація лікарських препаратів
- •Виписування, зберігання та облік ліків
- •Внутрішнє застосування ліків
- •Правила роздавання ліків хворим
- •Зовнішнє застосування лікарських препаратів Застосування лікарських препаратів через шкіру
- •Застосування лікарських препаратів через слизову оболонку очей
- •А) закапування крапель в очі:
- •Б) закладання очної мазі:
- •В) засипання порошку в очі:
- •Закапування крапель у вуха
- •Закапування крапель у ніс
- •Інгаляція лікарських речовин
- •Парентеральне введення лікарських препаратів
- •Внутрішньошкірні, підшкірні, внутрішньом’язові ін’єкції
- •Техніка внутрішньошкірних ін’єкцій
- •Техніка підшкірних ін’єкцій
- •Особливості введення препаратів інсуліну
- •Особливості введення олійних розчинів
- •В. Техніка внутрішньом’язових ін’єкцій
- •Внутрішньовенні маніпуляції
- •Техніка внутрішньовенних ін’єкцій
- •Заповнення системи одноразового використання інфузійним розчином
- •Техніка внутрішньовенних вливань (інфузій)
- •Від’єднання системи
- •Профілактика сніДу при роботі з кров’ю
- •Основні фізіотерапевтичні процедури
- •Гірчичники
- •Ускладнення, що можуть виникнути при постановці банок
- •Компреси
- •Міхур з льодом
- •Світлолікування
- •Інфрачервоні промені (ічп)
- •Ультрафіолетове опромінення (уфп)
- •Гідролікування
- •Тема 4. «загальний і спеціальний догляд за важкохворими і агонуючими» Догляд за важкохворими
- •Особиста гігієна важкохворих Ліжко хворого
- •Зміна постільної та натільної білизни важкохворим
- •Догляд за шкірою важкохворого
- •Догляд за ротовою порожниною
- •Догляд за очима
- •Догляд за вухами
- •Підмивання лежачого пацієнта
- •Використання газовивідної трубки
- •Застосування клізм
- •Очисна клізма
- •Застосування послаблюючих клізм (олійна, гіпертонічна, емульсійна). Олійна клізма
- •Застосування олійної клізми:
- •Гіпертонічна клізма
- •Застосування гіпертонічної клізми:
- •Емульсійна клізма
- •Застосування емульсійної клізми:
- •Сифонні клізми
- •Медикаментозні клізми
- •Введення лікувальних розчинів об’ємом 1-2 л
- •Дезінфекція індивідуальних предметів догляду згідно з діючими нормативами:
- •Організація харчування хворих у стаціонарі Основні принципи лікувального харчування:
- •Основні принципи індивідуальної дієти:
- •Дієтичні столи та індивідуальні дієти
- •Дієта № 1 (основна)
- •Дієта 1а
- •Дієта № 1б
- •Дієта № 2
- •Дієта № 3
- •Дієта № 4
- •Дієта №4б
- •Дієта № 5
- •Дієта № 5а
- •Дієта № 6
- •Дієта № 7
- •Дієта № 7а
- •Дієта № 8
- •Дієта № 9
- •Дієта №10
- •Дієта № 10а
- •Дієта № 10с
- •Дієта № 11
- •Дієта № 12
- •Дієта № 13
- •Дієта № 14
- •Дієта № 15
- •Індивідуальні дієти
- •Організація лікувального харчування у стаціонарі
- •Годування важкохворих
- •Як напоїти важкохворого
- •Перелік сумішей, які використовують для харчування хворих через зонд
- •Введення шлункового зонда хворому в непритомному стані:
- •Парентеральне живлення хворих
- •Введення інсуліну у флакон з розчином глюкози за призначенням лікаря
- •Введення сольових розчинів, вітамінів.
- •Введення в організм білкових гідролізатів, жирових емульсій
- •Поняття про реанімацію
- •Основні ознаки клінічної смерті:
- •Комплекс невідкладних заходів (реанімація)
- •Біологічна смерть
- •Тема 5. Особливості організації догляду за хворими в умовах хірургічного стаціонару Основні принципи медичної етики і деонтології в хірургічній клініці
- •Організація роботи прийомного відділення хірургічного стаціонару
- •Особливості санітарної обробки хворих з хірургічною патологією в прийомному відділенні Особливості проведення антропометрії і термометрії хворого з гострою хірургічною патологією
- •Транспортування хворого з гострою хірургічною патологією у відділення й операційну
- •Основні принципи дотримання санітарно-гігієнічного режиму хірургічного відділення
- •Тема 6. «асептика та антисептика» Поняття про хірургічну інфекцію
- •Емпіричний період
- •Долістеровська антисептика xiх сторіччя
- •Виникнення асептики
- •«Чиста» і гнійна перев'язувальні
- •Організація роботи гнійної перев'язувальної й особливості догляду за хворими з гнійною патологією
- •Основні антисептичні засоби
- •Фізична антисептика
- •Організація догляду за хворими з анаеробною інфекцією
- •Структура операційного блоку і підтримка санітарно-гігієнічного режиму в операційній
- •Організація різних видів прибирання в операційній
- •Стерилізація перев'язочного матеріалу, операційної білизни халатів
- •Стерилізація інструментів
- •Визначення і класифікація методів стерилізації різальних, оптичних і загальхірургічних інструментів
- •Основні методи стерилізації шовного матеріалу
- •Будова, принцип і режим роботи автоклава. Правила безпеки при роботі з автоклавом
- •Порядок роботи з автоклавом
- •Засоби і методи обробк операційного поля. Підготовка рук до операції
- •Підготовка операційного поля
- •Тема 7. «хірургічні маніпуляції і хірургічна операція, догляд за оперованими хворими» Поняття про хірургічну маніпуляцію і хірургічну операцію
- •Основні види оперативних втручань
- •Пункція плевральної порожнини
- •Проколи черевної стінки (парацентез)
- •Види хірургічного інструментарію
- •1. Інструменти, що роз'єднують тканини
- •2. Інструменти, що захоплюють тканини
- •3. Інструменти, що проколюють тканини
- •4. Інструменти, що розсовують і відтискують тканини
- •5. Інструменти для зондування
- •6. Допоміжні інструменти
- •7. Інструменти механізовані
- •Поняття про основні види хірургічних швів
- •Підготовка до операції
- •Передопераційна підготовка хворих із захворюваннями серця
- •Передопераційна підготовка хворих із захворюваннями органів дихання
- •Передопераційна підготовка хворих на цукровий діабет
- •Підготовка до операції з приводу черевної грижі
- •Підготовка до операції на шлунку
- •Підготовка до операції на жовчних шляхах і печінці
- •Підготовка до операцій на прямій кишці й в області заднього проходу (операції з приводу геморою, анальних тріщин, нориць)
- •Передопераційна підготовка хворих до операцій на грудній клітці та грудній порожнині
- •Передопераційна підготовка хворих до операцій на кінцівках
- •Передопераційна підготовка хворих до урологічних операцій
- •Передопераційна підготовка хворих похилого та старечого віку
- •Підготовка до екстрених операцій
- •Післяопераційний догляд
- •Догляд і спостереження за хворим після місцевої анестезії
- •Догляд і спостереження за хворим після загального наркозу
- •Профілактика ускладнень на органах дихання в післяопераційний період
- •Догляд за хворим після операції на щитоподібній залозі
- •Догляд за хворим після операцій на органах грудної клітки
- •Догляд за хворим після операції на органах черевної порожнини
- •Догляд за хворим після операцій на шлунку
- •Догляд за хворими з гастростомою
- •Догляд за хворим після операцій на товстому кишечнику
- •Догляд за хворими з кишковими норицями
- •Догляд за шкірою навколо кишкової нориці
- •Догляд за хворим після операцій на задньому проході і прямій кишці
- •Догляд за хворим після операцій на жовчних шляхах
- •Догляд за хворими після операцій на гортані (догляд за трахеостомою)
- •Особливості догляду за онкологічними хворими
- •Санітарно-гігієнічні заходи в онкологічному відділенні
- •Догляд за хворими з колостомами та двоствольним анусом
- •Догляд за хворими після мастектомії
- •Гідність пацієнта
- •Тема 8. Особливості деонтології в роботі медичних працівників з дітьми та їх родичами Основи медичної деонтології при роботі в педіатричному стаціонарі
- •Моральна та правова відповідальність молодого фахівця перед суспільством
- •Основні функціональні обов’язки молодшого медичного персоналу в поліклінічних та стаціонарних відділеннях педіатричного профілю
- •Основні правила спілкування з хворою дитиною та її родичами
- •Особливості організації догляду за хворою дитиною та забезпечення її фізіологічних потреб в залежності від віку
- •Фізіологічні та психологічні особливості дітей різного віку
- •Тема 9: структура та функції педіатричного стаціонару, організація санітарно-гігієнічного та протиепідемічного режиму Структура і функції педіатричного стаціонару
- •Особливості санітарно-гігієнічного та протиепідемічного режимів у педіатричному стаціонарі
- •Функції приймального відділення дитячої лікарні
- •Госпіталізація, санітарна обробка та транспортування хворих дітей
- •Тема 10. Основні заходи догляду за хворими
- •Дітьми в стаціонарі дитячої лікарні
- •Організація харчування дітей першого року життя
- •Та дітей раннього віку
- •Особливості гігієни дітей залежно від статі та віку. Особливості гігієни дівчаток
- •Гігієнічні та лікувальні ванни
- •Профілактика і лікування пролежнів у дітей різного віку
- •Догляд за дітьми з лихоманкою
- •Переміна натільної та постільної білизни, забезпечення фізіологічних випорожнень
- •Підготовка хворих та необхідного обладнання для взяття калу на яйця гельмінтів, приховану кров, копрологічне дослідження
- •Взяття калу для копрологічного дослідження, на яйця гельмінтів
- •Взяття калу на приховану кров (реакція Грегерсена, бензидинова проба)
- •Зшкребок на ентеробіоз
- •Правила взяття аналізу сечі для дослідження за методиками Зимницького, Нечипоренка, Аддіса-Каковського та їх діагностичне значення
- •Основні види клізм, що застосовуються в педіатричній практиці, методика та правила їх застосування у дітей різного віку
- •Правила користування кишеньковим та стаціонарним інгаляторами
- •Методика і техніка подавання зволоженого кисню та користування кисневою подушкою
- •Особливості проведення найпростіших реанімаційних заходів у дітей
- •Закон України «Про надання лікувально-профілактичної допомоги» Розділ V. Лікувально-профілактична допомога Стаття 33. Забезпечення лікувально-профілактичною допомогою
- •Стаття 34. Лікуючий лікар
- •Стаття 35. Види лікувально-профілактичної допомоги
- •Стаття 36. Направлення хворих на лікування за кордон
- •Стаття 37. Подання медичної допомоги в невідкладних та екстремальних ситуаціях
- •Стаття 38. Вибір лікаря і лікувального закладу
- •Стаття 39. Обов'язок надання медичної інформації
- •Стаття 40. Лікарська таємниця
- •Стаття 41. Звільнення від роботи на період хвороби
- •Стаття 42. Загальні умови медичного втручання
- •Стаття 43. Згода на медичне втручання
- •Кримінальний кодекс україни
- •Наказ № 120 від 25 травня 2000 року про вдосконалення організації медичної допомоги хворим на віл-інфекцію/снід
- •Інструкція з профілактики внутрішньолікарняного та професійного зараження віл-інфекцією Затверджено наказом № 120 Міністерства охорони здоров’я України від 25 травня 2000 р.
- •Пам’ятка для медичних працівників по профілактиці професійного зараження гострими вірусними гепатитами в, с, та сніДом
- •Дії медперсоналу в аварійних ситуаціях, при яких можливе внутрішньо лікарняне інфікування гострими вірусними гепатитами в, с та сніДом
- •Склад аптечки “Антиснід”
- •Правила стерилізації і дезінфекції виробів медичного призначення наказ № 408 методи, засоби та режим передстерілізаційного очищення, дезінфекції та стерилізації виробів медичного призначення
- •Наказ № 720 «Профілактика внутрішньолікарняної інфекції в лпз (хірургія, реанімація)
- •2. Санітарно-гігієнічний режим харчування хворих
- •Інструкція про відділення спільного перебування матері і дитини в пологовому будинку (відділенні)
- •1. Загальні положення
- •2. Протипоказання для спільного перебування матері і дитини:
- •3. Організаційні заходи
- •4. Протитуберкульозна вакцинація новонароджених.
- •Протипоказання до вакцинації новонароджених
- •Облікові документи
Гідролікування
Гідролікування – це використання з лікувальною метою прісної води (гідролікування) і мінеральної води (бальнеотерапія). Лікування прісною водою складає обливання, обтирання, укутування, ванни, душ; бальнеотерапія – мінеральні ванни. Використання види з лікувальною метою обумовлено її властивостями: теплоємністю і теплопровідністтю.
Основний механізм дії води: вплив на шкіру температурного, механічного та хімічного факторів.
Температурний фактор. Залежно від температури води розрізняють ванни холодні (нижче оС), прохолодні (до 33 оС), індиферентні (34–36 оС), теплі (37–39 оС), гарячі (понад 40 оС). Тривалість ванн коливається від 3 до 30 хвилин залежно від температури. Наприклад, теплі та гарячі тривалістю 10–15–20 хвилин, холодні – 3–5 хвилин. Температурний фактор впливає на тепловий обмін організму хворого, а саме: змінюються потовиділення і дихання, перерозподіл крові, подразнення чутливості нервових закінчень шкіри, що сприятливо впливає на роботу всіх органів та систем організму.
Ванни – це водні процедури, які приймають з гігієнічною, лікувальною та профілактичною метою. Ванни є загальні, коли у воду занурюють усе тіло, і місцеві – коли занурюють частину тіла: до попереку (половинні), таз, нижню частину живота і верхню частину стегон (сидячі або тазові), кисть і передпліччя (ручні), ступні та гомілку (ніжні) та інші.
Зокрема, при зануренні хворого в холодну ванну наступає спазм кровоносних судин шкіри і посилюються процеси обміну речовин, що призводить до зменшення тепловіддачі і посилення теплопродукції; гаряча ванна спричиняє зворотні явища. Всі ці процеси залежать від температури води, поверхні тіла і тривалості процедури.
Прохолодні ванни мають тонізуючу дію, посилюють обмін речовин, стимулюють функцію серцево-судинної і нервової систем. Призначають прохолодні ванни при неврозах зі станом пригнічення, апатії, при зниженому апетиті тощо; протипоказані хворим похилого та старечого віку, особам, схильним до спазму судин.
Прохолодні ванни готують наступним чином: спочатку у ванну наливають воду температурою 34–35 оС, а потім, додаючи холодну воду, знижують температуру води до необхідного рівня (32-33 оС). Тривалість ванни 2–5 хв. Коли хворий знаходиться в такій ванні , верхню частину його тулуба розтирають рушником. Після ванни хворого витирають зігрітим простиралом, надягають сорочку, закутують теплою ковдрою і вкладають у ліжко.
Гарячі ванни розширюють кровоносні судини шкіри, збільшують потовиділення, зменшують інтенсивність окисно-відновних процесів, тобто тепловіддача збільшується, а теплопродукція зменшується. Призначають гарячі ванни при хронічних захворюваннях суглобів, периферичних нервів (радикуліт, поліневрит), порушеннях обміну речовин (подагра), приступах ниркової кольки. Гарячі ванни протипоказані хворим похилого та старечого віку, при серцево-судинних захворюваннях, гіпертензії, схильності до кровотеч, кахексії.
Гарячі ванни готують наступним чином: спочатку у ванну наливають воду температурою 34–35 оС, а потім додають гарячу воду, доводячи температуру води до необхідного рівня (40–43 оС). Тривалість процедури короткочасна 5–10 хвилин (гарячі ванни втомляють хворого, спричиняють загальну слабкість, серцебиття, запаморочення голови). Під час ванни і після процедури уважно стежать за станом хворого, в першу чергу за пульсом. Якщо під час процедури виникають загальну слабкість, серцебиття, запаморочення голови – хворого виводять з ванни, голову й обличчя змочують холодною водою. Після ванни хворого витирають рушником, тепло закутують і дають відпочити не менш 30 хвилин.
Теплі ванни зменшують біль, знімають м’язове напруження, заспокоюють нервову систему, поліпшують сон. Температура води ванни 37–39 оС, тривалість процедури 15–20 хвилин.
Індиферентні ванни виключають тепловий фактор і залишають механічний та хімічний вплив на організм, вони дають легкий тонізуючий і освіжаючий ефект. Температура води ванни 34–36 оС, тривалість процедури 20–30 хвилин.
Механічний фактор – це давлення шару води, яке покращує лімфовідток, відтоку венозної крові, що поліпшує роботу серця.
Механічна дія ванни полягає в стисненні грудної клітки, внаслідок чого зменшується кількість її дихальних рухів, а також стисненні черевної порожнини. Для зменшення механічного впливу використовують пінові ванни (невралгії, ожиріння, шкірна сверблячка, клімактеричний синдром). Для посилення механічної дії використовують підводний душ – масаж, якій підвищує всі види обміну, особливо жировий і сольовий (ожиріння, захворювання опорно-рухової та периферичної нервової систем). Особливе значення має газові («жемчужні») ванни – бульбашки повітря окружають тіло у вигляді плаща, що сприяє на перерозподіл крові.
Хімічний фактор обумовлено компонентами, які розчинено у воді. Хімічні речовини, що осідають на поверхню шкіри, збільшують подразнення шкірних рецепторів, здійснюють вплив на зоровий і нюховий аналізатори.
Хімічна дія ванни визначається характером лікарських засобів, які додають до води. За своїм складом води можуть бути: прісними, запашними, лікарськими, мінеральними та газовими.
З лікувальною метою найчастіше використовують ванни з домішками газу (кисень, сірководень, радон, вуглекислота), мінеральними речами або спеціальних лікарських препаратів. Крім механічної та термічної дії мінеральні ванни справляють ще хімічний вплив на шкіру хворого. Пухирці газів, покриваючи шкіру, подразнюють її, рефлекторно спричиняють розширення капілярів, внаслідок чого шкіра червоніє і відбувається перерозподіл циркулюючої крові. Газові ванни сприятливо діють на серцево-судинну систему.
Сірководневі та радонові ванни призначають при захворюваннях периферичної нервової системи, артритах, деяких захворюваннях шкіри та периферичних судин. Температура води 36–37оС, тривалістю 5–15 хвилин, курс лікування 12–18 ванн щодня або через день.
Скипидарні ванни застосують при захворюваннях периферичних нервів (радикуліт, неврит), суглобів (поліартрит, артроз), бронхопневмонії. Температура води 36–37оС, тривалістю 10–15 хвилин, курс лікування 10–15 ванн через день.
Хвойні ванни показані при функціональних розладах нервової системи (неврози, дратливість, безсоння). Температура води 36–37оС, тривалістю для дорослих 15–30 хвилин, для дітей 7–10 хв., курс лікування 15–20 ванн через день.
Крохмальні ванни призначають при шкірних проявах ексудативного діатезу, вони зменшують свербіння і підсушують шкіру.
Температура води 37–38оС, тривалістю для дорослих 30–45 хвилин, для дітей 8–10 хв., курс лікування 10–12 ванн щодня або через день.
Шавлійні ванни призначають, коли треба втамувати біль при захворюваннях і наслідках травм периферичних нервів, наслідках травм опорно-рухового апарату, при хронічних запальних процесах жіночої статевої сфери. Температура води 35–37оС, тривалістю 8–15 хв., курс лікування 12–18 ванн щодня або через день.
Санітарно-гігієнічні вимоги до приміщення: приміщення повинно бути викладено кахлем, температура повітря в кімнаті не нижче ніж 25 оС, вікна – зачинені. Молодша медична сестра миє ванну мочалкою або щіткою з милом і гарячою водою, ополіскує дезінфікуючим розчином (1–1,5% розчином хлораміну або 0,5% розчином хлорного вапна, або 3% розчином лізолу) а потім – декілька разів ополіскує ванну гарячою водою.
Заповнюють ванну водою безпосередньо перед прийманням процедури: спочатку холодною, а потім гарячою. Температуру води вимірюють водяним термометром, не виймаючи його з води. Хворий сідає у ванну так, щоб спина опиралася в одну стінку ванни, а ноги – в другу. Якщо хворий не дістає ногами стінки ванни, то під ноги його підкладають щиток або спеціальне пристосування.
Догляд за хворим під час процедури. Для кожного хворого має бути приготовлений комплект чистої білизни, мило та чиста мочалка, яку кип’ятять після кожного хворого. В процедурному приміщені у шафі повинен бути набір необхідних медикаментів для надання першої допомоги при погіршенні стану хворого. При прийманні будь-якої ванни (гігієнічної чи лікувальної) хворого не можна залишати одного. Медична сестра повинна стежити за загальним станом хворого, його шкірними покривами та пульсом. Якщо хворий зблід, з’явилося запаморочення або він утрачає свідомість, необхідно за допомогою молодшої медичної сестри вивести хворого з ванни, витерти рушником, покласти на канапу з трохи піднятим ніжним кінцем, розтерти скроні і дати понюхати нашатирний спирт. При болі в ділянці серця дають валідол і терміново викликають лікаря.
Наряду з ваннами широко застосовують локальну дію мінеральних вод – лікувальне питво.
Лікувальна мінеральна вода відрізняється від звичайної води своїми фізико-хімічними властивостями:
Більш високою мінералізацією (м’яка, середня, висока мінералізація).
Іонним складом (гідрокарбонат, хлориди, сульфатні іони, іони натрію, калію, кальцію, магнію).
Належність мікроелементів (залізо, мідь, марганець, кремінь, миш’як тощо).
Належність мікрофлори (сапрофіти).
Належність органічних речовин (вуглеводів нафтового походження).
Визначений газовий склад (кисень, азот, вуглекислота, сірководню, радон).
Велике значення має концентрація іонів водню – рН води (сильнокислі, кислі, слабкокислі, нейтральні, слаболужна і лужна).
Найкраще всього приймати воду з джерела. При секреторній недостатності треба пити воду окремими ковтками , при гіперфункції – швидко; щоб отримати тормозний ефект – залпом, великими ковтками. Хворим із зниженою секрецією шлунка показано хлоридні, хлоридо-гідрокарбонатні, вуглеводно-хлоридні води у холодному вигляді (Миргородська, Карачаївська, Друскинська тощо). Хворим із підвищеною кислотністю рекомендуються води, що чинять тормозну дію – гідрокарбонатні, гідрокарбонатно-сульфатні води у теплому вигляді (Боржомі, Аршана тощо).
Контрольні питання
Класифікація лікарських препаратів.
Як зберігають і використовують наркотичні препарати у відділенні?
Які є способи роздачі ліків хворим?
Які існують способи зовнішнього застосування лікарських препаратів?
Які переваги і недоліки перорального способу введення ліків?
Як правильно ввести краплі в очі, вухо, ніс?
Яка техніка проведення внутрішньошкірних ін’єкцій? Можливі ускладнення.
Яка техніка проведення підшкірних ін’єкцій? Можливі ускладнення.
Яка техніка проведення внутрішньом’язових ін’єкцій? Можливі ускладнення.
Який механізм дії гірчичників на організм людини?
Показання та протипоказання до застосування гірчичників.
Механізм дії медичних банок.
Місця та послідовність застосування банок.
Які можливі ускладнення під час постановки банок і їх запобігання?
Яка дія голоду на організм?
Послідовність накладання зігрівального компресу.
Як перевірити правильність накладання зігрівального компресу?
Яка послідовність заповнення грілки водою і показання до її застосування?
Яку дію мають ванни на організм людини?
Яку дію на організм має температурний фактор?
Показання та протипоказання для призначення холодної, прохолодної ванн.
Показання та протипоказання для призначення теплої і гарячої ванн.
Яку дію на організм мають механічний і хімічний фактори?
Які ванни використовують з лікувальною метою?
Газові ванни: основні дії на організм хворого?
Як діють ультрафіолетові промені на організм людини?
При лікуванні яких захворювань застосовують теплові електрофізіологічні процедури?
У хворого через 24 години після біодозування з’явилось 5 еритемних смуг. Визначити індивідуальну біодозу хворого.
Які існують методи УФ-опромінення і їх мета.
Особливості відпуску фізіотерапевтичних процедур хворим похилого віку?